Mscziwij Panie Starosta Knyszynsky*.— Isz WM. raczijs się pijtacz czo się tu dzieie, Stephan Potoczki obalił na nas immensam molem nieprzespieczne bo mimo to ze tak wiele braciej naszeij zginęło w Wołoszech zwoiowali, Tatarowie Woijewodztwo Podolskie a potijm zaraz Pokucie. Teras oznaymuię WM. że Czar Tatarszki z wielkiemi woijski wtargnął do Państw Rpotej, poijmano iednego Janczarijna pod Antonowem który powiada o wielkieij potędze tego tam woijska, iakosz potymto znacz: Poczęło woijsko miiacz Antoniów na roświcie, spieszno idąc asz o południu ostatek woijska przeszedł, a szliak na dwoie strzelienie z łuka szeroki. Jakokolwiek mię fortuna zastała panu Bogu się porucziwszij dziś zaraz wijchodzę. Woijsku temu czo u Kamiencza kazałem się ruszijcz iutro się z nim zeijdę u Balinej tam dalej osłuchijwającz się gdzie nieprzijiaciel powróci alie mniemam że im bydź w Wołyń choćz dotąd umijsł iest bracz się ku Ukraginie bo ij ludzie Xiązat Zborazkich skupili się iusz do Przijłuka, y inni Ukraginni ludzi mniemam zbiera się do woijska. Wedlie tego iako się rzeczy podadzą bendziem służycz Rpteij. Tu z Tomszą nadzieia bjła pokoiu bo ij Comissarzów spodziewałem się od niego. Muszę tak teij sprawij odbiezecz, a tam iscz gdzie pała. Od Tomsze może bijdz pokoij, bo ij on bij mu rad, alie od Tatar pewnie go nie bendziem miecz. Skoro sobie odpoczną czi czo z Mehmet Gereiem Sołtanem bjli bijdż im znowu u nas zwłaszcza ieśli czi czo teras z Czarem wtargneli wijdą bez razu. Na ten raz przijsczie WM. niebędzie iusz wczas, alie przecię liepieij ze WM. przijidziesz iako naiprędzęij bo skoro sobie odpoczną Tatarowie ktorijch iest nie mało woijsko w Wołoszech, bijdz im zaras u nas. S tem się łascze WM. m. M. P. ząlieczam. W Skalie d. 16 August. 1617 r. WM. mego Mscziwego Pana powolny Szwagier y Sługa Stanislaw Żółkiewski Woiewoda Kiowski.
*Do Tomasza Zamojskiego.
________________________________________________________________________
Опубл.: Listy Stanisława Żółkiewskiego 1584-1620 / pod red. J.T. Lubomirski. - Krakow, 1868. - s.144-145
Станіслав Жолкевський (1547-1620рр.) - польний та великий гетьман коронний. Вікі
Томаш Замойський (1594-1638рр.) - військовий, воєвода подільський та краківський, підканцлер та великий канцлер коронний. Вікі
Станіслав Жолкевський (1547-1620рр.) - польний та великий гетьман коронний. Вікі
Томаш Замойський (1594-1638рр.) - військовий, воєвода подільський та краківський, підканцлер та великий канцлер коронний. Вікі
* * *
Вельможний пане, старосто Книшинський!
Оскільки Ваша Милість зволили запитати, що тут діється, повідомляю:
Стефан Потоцький обвалив на нас величезну небезпеку, бо, попри те, що так багато наших братів загинуло у Волощині, — татари спустошили Подільське воєводство, а згодом одразу й Покуття.
Нині повідомляю Вашій Милості, що хан татарський з великим військом вторгся до володінь Речі Посполитої. Під Антоновом було схоплено одного яничара, який розповів про велику силу того війська.
А сталося це так: почало військо знищувати Антонів на світанку, швидко йшли — аж до полудня остання частина війська пройшла. Йшли вони фронтом завширшки на два постріли з лука.
Хоч як мене заскочила доля, довірившись Господу Богу, сьогодні ж негайно виступаю. Тому війську, що було під Кам’янцем, наказав рушити — завтра з ним зійдуся під Балиню. Там далі буду дослухатися, куди ворог поверне. Та гадаю, що їм бути у Волині, хоча досі мали намір прямувати в Україну, бо й люди князів Збаразьких уже зібралися в Прилуках, а інші українські люди, гадаю, теж збираються до війська.
Як обставини складатимуться, так і служитимемо Речі Посполитій.
Тут із Томашею (мається на увазі господар Молдови) була надія на мир, бо й комісарів від нього сподівався. Мушу, отже, і ту справу полишити, а рушити туди, де палає (війна).
Від Томаші, може, й буде мир, бо й він йому радий, але від татар певно не матимемо миру. Щойно трохи відпочинуть чи щось владнають із Мехмет-Ґераєм-султаном, знову до нас рушать, особливо якщо тепер разом із ханом вторглися, то вже не вийдуть без здобичі.
Цього разу прихід Вашої Милості, може, вже і не буде вчасним, та все ж краще, аби Ваша Милість прийшли якнайшвидше, бо щойно татари, яких немало війська у Волощині, трохи перепочинуть — знову будуть у нас.
З тим, покірно припоручаюсь ласці Вашої Милості, мого вельможного пана.
У Скалі, 16 серпня 1617 року.
Покірний шваґер і слуга
Станіслав Жолкевський, воєвода київський.