Король Ян Ольбрахт, на прохання Мацея, колишнього Кам'янецького, а нині Холмського єпископа, відновлює привілей на володіння, що належать до столового маєтку Кам'янецького єпископства, які раніше були подаровані князем Вітовтом. Сандомир, 29 вересня 1498 року

Копія: AGAD, MK 17, f.177v-178, підтвердження від короля Олександра в 1503 році там же f.361, копія грамоти була вписана в 1616 році в кам’янецьку земську книгу (ЦДІА в Києві, ф.37, оп.1, спр.34, арк.237);

Публікація: Архив ЮЗР. Ч. 8, Т.1,  с.27-30. - №18;

Переклад: Боротьба Південно-Західної Русі і України проти експансії Ватікану та унії (Х - поч. XVII ст.) : зб. док. і матеріалів / упоряд. і відп. ред. Є. А. Гринів; АН УРСР, Ін-т сусп. наук [та ін.]. – Київ: Наукова думка, 1988. – с.60-61

Регеста: MRPS II,  №1305: Rex ad instantiam Mathiae quondam Camenecensis, nunc vero Chelmensis episcopi privilegium super bona mensae episcopalis Camenczensis, videlicet, castrum et oppidum Czarnokosnycze ac villas Cosovycze, Mykulyncze, Voskrzesencze, Zalesye, Nyewra Maior, Nyewra Minor, Voythowcze, Mychalkow, Uscze, Pusze, Zyrkowcze, in Camenecensi, oppidum et villas Czyrucz, Zagorze, Bysmyesczany, Nychynya, Chropotowa, Denkowcze, Noschakowcze alias Wythna, in Smotriciensi, Karczmarzowcze, Popowcze, Vaszylowcze, Hawdykowcze, Ranczyncze et Mykulyncze in Rowensi districtibus in terra Podoliae, ac Pszonna in Vynnyciensi.... et Mathnowcze in Braczlaviensi districtibus ab Alexandro alias Wytholdo duce donata, innovat;

Заголовок: Bona villarum infrascriptarum episcopatus camenecensis inno­vantur.

In nomine Domini. Amen. Ad perpetuam rei menoriam. Regia dignitas et omnium principandum auctoritas, tanquam universorum sibi subjectorum debitrix atque patrona, non solum commodari con­suevit negociis et ordinationibus novis, verumetiam vetustis, casu quocunque sive labentibus sive infertis aut in nichilum redactis, restaurationis patrocinium praestitura est. Quod quidem etsi cuilibet subjectorum libenter atque jure impendat, tam libentius atque ferventiori dovotiorique quodam more ecclesiarum personis locis quo­que sacris, in quibus summi Dei fit cultus et veneratio, et casuris subvenire et cadentia anicbilataque restaurare debet. Proinde nos Joannes Albertus, Dei gratia rex Poloniae necnon terrarum Cracoviae, Sandomiriae, Siradiae, Lanciciae, Cujaviae supremus dux, Lithwaniae, Russiae, Prussiae ac culmensis et elbigensis, Pomeraniaeque dominus et haeres etc., significamus tenore praesentium qui­bus expedit universis, praesentibus et futuris, harum notitiam habi­turis, quia reverendissimus in Christo pater dominus Mathias, con­dam (sic) nunc vero chelmensium cathedralium episcopus ecclesia­rum, exposuit coram majestate nostra, quod superiori tempore, cum illi camenecensi praesideret ecclesiae, privilegia fundationis episco­patus illius, et praesertim super bona et villas mensae episcopalis, casu quodam per ignis voraginem fuerint conflagrata et in favillam redacta, multis tamen fide dignis probabile esset, que ac quot fuere ad mensam praedictam pertinentes, quarum denominationes nobis exhibuit et testimoniis docuit fide dignis, eas videlicet esse: castrum et oppidum Czarnokosnycze ac villas Cosovycze, Mykulyncze, Voskrzesencze, Zalesye, Nyewra maior, Nyewra minor, Voythowcze, Mychalkow, Vscze, Pusze, Zynkowcze — in Camenecensi, oppidum et villa Czyrucz, Zagorze, Bysmyesczany, Nychynya, Chropotowa, Denkowcze, Noschakowcze, alias Voythna — in Smotricensi, Karczmarzowcze, Popowcze, Vaszylowcze, Hawdykowcze, Kanczyncze et Mykulincze — in Rovensi discrictibus, in terra vero Podoliae regni nostri sita atque sitas, ac Pszonna in Vinniciensi et Mathnowcze in Braczlaviensi similiter districtibus magni ducatus vero Lithvaniae, quae etiam, ut ex testimoniis ipsis recepimus, fuerant simtque ipsi eccle­siae per olim illustrissimum Alexandrum Vytholdum, nostrum in eo ipso magno ducatu Lithvaniae antecessorem, donatae. Propter quod ipse dominus Mathias episcopus habuit nos supplicanter ro­gatos, ut privilegium super eadem bona novum ecclesiae camene­censi et episcopo illius pro tempore existenti concedere dignaremur. Unde nos, testimonio super id sufficienti recepto, praesens novum privilegium nostrum ecclesiae praedictae superius, quoque pro tem­pore existenti episcopo camenecensi super bona et villas praedictas mensae episcopoli camenecensi praedictae de consilio consiliariorum nostrorum universorum, nobiscum hic agencium, dandum et conce­dendum atque bona et villas praedictas mensae episcopoli camene­censi praedictae denuo appropriandas et inscribendas duximus, appropriamusque et inscribimus tenore praesentium mediante in perpe­tuum per reverendissimum in Christo patrem modernum ecclesiae illius electum confirmatum et ipsius successores, episcopos camenecenses, bona praedicta universa, oppida videlicet atque villas, cum omnibus et singulis bonorum, oppidorum et villarum eorundem telo­neis, introitibus, oppidanis, advocatis, scultetis, kmethonibus, ortulanis, colonis, tabernatoribus, molendinatoribus, servis, inquilinis, incolis sexus utriusque, curiis, domibus, aedificiis, tabernis, coloniis, ortnlaniis, molendinis, advocatiis, scultetiis, areis, oreis, allodiis. praediis, frumentis, acervis, agris, pratis, campis, seminibus, sege­tibus, pascuis, graminibus, graminetis. feralibus, silvis, pomeriis, borris, gaiis, rubetis, quercetis, pinetis, frnctetis, arundinetis, inda­ginibus, mellificiis, alveariis, apibus et meile ex eis proveutienle, venationibus, aucupiis, lacubus, paludiuibus, piscinis, piscinulis, vi­nariis, piscaturis, piscibus, fluviis, fluminibus, rivis, torrentibus, gur­gitibus, aquis et earum decursibus, molendinis aquaticis, equestri­bus, ventilibus, manualibus et eorum emolumentis, censibus, laboribus, daciis, servitiis, oneribus, onoribus, angariis, vecturis, fructibus, redditibus et universis pertineutiis, ail oppidum castrum et villas praedictas ex antiquo spectantibus, ita late, longe et circumferen- tialiter, prout oppida, villae, bona et castrum praedicta ex antiquo consistunt, ac sic, ut eadem bona tam ipse dominus Matinas, tunc camenecenseiu episcopatum gerens, quam ceteri ejus praedecessores tenere, habere et possidere consueverunt, tenendum, habendum, pos­sidendum, utifruendum, dandum, donandum, alienandum, commutan­dum, resignandum et pro ecclesiae mensaeque episcopalis illius uti­litate meliori, nostro tamen et successorum nostrorum ac capituli ecclesiae camenecensis consensu accedente, convertendum in perpe­tuum. Quae quidem bona, oppida, castrum et villas ab omni juris­dictione, potestate et oneribus seculari secularibusque expeditione­que bellica eximimus ac eosdem eisdem libertate et praerogativis utifrni gaudereque volumus et decernimus, quibus ex antiquo gau­dere consvevenmt ac quibus ecclesiarum episcopalium bona in regno nostro gaudent et fluuntur de jure vel consvetudine, aliis insuper induitis regalibus et ducalibus, ipsi ecclesiae antea concessis, quo ad haec bona per omnia salvis, imo etiam per nos praesentibus ro­boratis, tenore praesentium mediante, in perpetuum. In cujus rei testimonium sigillum nostrum est praesentibus subappensnm. Actum Sandomiriae in conventione die festi sancti Miehaelis archangeli anno Domini millesimo quadringentesimo nonagesimo octavo, prae­sentibus ibidem illustrissimo principe reverendissimisque et reve­rendis in Christo patribus dominis Frederico divina miseratione sa­crosanctae romanae ecclesiae tituli sanctae Luciae in septem soliis praesbyteri cardinali, archiepiscopo gnesuensi et primate et episcopo cracoviensi, Anilrca Roza archiepiscopo leopoliensi etc. Relatio reverendissimi in Christo patris Creslai, episcopi vladislavieiisis et regni Poloniae cancellarii.

Переклад:

В ім’я бога. Амінь. Для вічної пам’яті про справу. Король і владарі всіх частин королівства, будучи зобов’язаними опікуватися всіма своїми підлеглими, не лише, як звичайно, видають розпорядження в нових справах, але також беруть на себе турботу про відновлення [документів], які з якої-небудь причини були зіпсовані, пошкоджені або знищені. Якщо це стосується кого-небудь з підлеглих [і робиться для них] згідно з правом і з власної волі, то зтим більшим бажанням і постійним прагненням необхідно попереджувати випадки знищення, відновлювати пошкоджені та знищені [документи] церковних осіб і святих місць, в яких вшановується культ всемогутнього бога. Тому ми, Ян Ольбрахт, з божої ласки король Польщі, а також земель Краківської, Сандомирської, Серадської, Ланцутської, Куявської, великий князь Литви, Русі, Пруссії, Холма і Ельблонга, володар і спадкоємець Померанії і т. д., підтверджуємо даною грамотою всім, кого це стосується, що преподобний во Христі пан отець Мацей, єпископ холмської кафедральної церкви, доповів нашій величності, що недавно, коли він очолював кам’янецьку церкву, через якийсь випадок згоріли і перетворилися на попіл привілеї на фундацію цього єпископату і, зокрема, на маєтки та села єпископального престолу. Однак, завдяки багатьом гідним довір’я [свідкам], стало відомим, які і скільки [сіл] належали вищеназваному престолу. їхні назви він нам подав і підтвердив достовірними доказами. Це є: замок і місто Чорнокозинці, села Косовиці, Микулинці, Воскресинці, Залісся, Нивра Велика і Нивра Мала, Войтівці, Михалків, Устя, Пуща, Зинківці Кам’янецького повіту, місто і села Черче, Загір’я, Бусменчани *, Нігин, Хропотова, Демківці, Ногачівка, або Войтна Смотрицького повіту, Корчмарівці, Попівці, Василівці, Гайдуківці, Канчинці та Микулинці Равського повіту. Ці міста і села, розташовані в Подільській землі нашог окоролівства, а також село Пшонна у Вінницькому і Матковці в Брацлавському повітах великого князівства Литовського, які також, як мипро це дізнаємось з цих же свідчень, колись були і тепер є подаровані цій церкві найславетнішими Олександром-Вітовтом, нашим попередником у цьому Великому князівстві Литовському. Тому цей пан Мацей смиренно просив нас, щоб ми зволили видати новий привілей на ці маєтки кам’янецькій церкві та її теперішньому єпископу. Ми ж, діставши достатні свідчення в цій справі та порадившись з всіма нашими радниками, визнали необхідним видати і затвердити новий наш привілей вищезгаданим церкві й кам’янецькому єпископальному престолу в справі вищеназваних маєтків і сіл, передати їм у власність ці маєтки і села та записати цією грамотою навічно для преподобного во Христі нинішнього отця цієї церкви, обраного і затвердженого [на цей сан], а також і для його наступників — кам’янецьких єпископів — всі вищезгадані маєтки, тобто міста і села з усіма разом і з окремо взятими їх митниками, вартовими брам... і з усім, що належить з давніх часівдо вищеназваних міста, замку і сіл, в тих межах, в яких вищеназвані міста, села, маєтки і замок існують з давнього часу і в той спосіб, як це сам пан Мацей, що очолює тепер кам’янецький єпископат, і як його попередники звикли тримати, володіти і посідати, використовувати, надавати, дарувати, передавати, міняти, відписувати. Для більшої користі церкви та її єпископського престолу треба об’єднати нашу, наших наступників і капітулу кам’янецької церкви згоду й навіки закріпити. Ми ж звільняємо ці маєтки, міста, замок і села від світських повинностей, юрисдикції, влади та від військової повинності. Хочемо і постановляємо, що вони мають право користуватися такою ж свободою і привілеями, якими вони звикли користуватися здавніх часів і якими користуються маєтки єпископальних костьолів у нашому королівстві за правом або за звичаєм, а також іншими королівськими і князівськими пільгами, які були надані цьому костьолу раніше. Ці пільги щодо цих маєтків в усьому зберігають силу, а тим більше в силу цього нашого [декрету] ще сильніше затверджуються на вічні часи. Для засвідчення цієї справи до даного декрету підвішується наша печатка. Сталося на Сандомирському конвенті в день свята св. Михаїла-архангела року божого 1498 в присутності найяснішого князя...