Біографія скальського старости та ротмістра кавалерії народової Анджея Флоріана Тарло

Переклав з Польської Боровський А.

Анджей Флоріан Тарло г.Топор (1771- 1827), - скальський староста, ротмістр національної кавалерії (kawalerii norodowej).

 Життєпис

Народився напевно 4 травня, а хрещений 4 липня в пекошувський парафії (Хенцінський повіт), був сином Шимона (бл.1744 – 1783 рр.), старости скальського, та Маріанни Іллінської, старостини ніжинської (пом. після 1785 р.), які одружилися 14 березня 1766 р. (Маріанна вдруге вийшла заміж після смерті Шимона за Францішка Стшалковського). Стриєм Флоріана був Бонавентура Тарло. Мав старшого брата Яна Євангеліста (бл.1767 – 1825 рр.), власника Підзамча Пєкошовського в Шидловецькому повіті, та молодшого брата Казимира (бл.1781 – 1812 рр.), власника маєтків Хелмце в Шидловецькому повіті, а також сестер: Бальбіну Анну (пом.20 липня 1839 р.), дружина генерала Яна Сєраковського, Маріанну (пом. 9 березня 1862 р.), заміжня за Антонієм Олізарем, київським стольником, другий шлюб мала з Станіславом Новаківським, та Аґнєшку Констанцію, заміжня за майором литовських військ Антонієм Оскеркою. Після смерті батька Флоріан з братами та сестрами були під опікою стрия Бонавентури.

В дитинстві три роки отримував з братами освіту вдома, а після відвідував варшавський піярський Collegium Nobilium. 30 березня 1783 р. підтвердив власність на скальське староство, яке йому заповів батько (староство те залишилось обкраяним після Першого поділу Речі Посполитої 1772 р. до передмістя Скали, званого Волохи, та сіл: Летава, Жабинці з Ярославкою, Гуків, Красилів та Мар’янівка, згідно люстрації 1789 р. річних дохід становив 38 369 злотих).

Пішов на службу до артилерії в Кам’янці, і став там підхорунжим, а 31 травня 1790 р. підпоручником в пішому реґіменті гренадерів №11, під командуванням Юзефа Авґуста Іллінського (свого родича по мамі). 9 липня 1791 р. отримав звільнення з армії, а вже 13 липня по сандомирському підкоморію Анджею Добецькому став ротмістром в І бригаді Волинської та Київської дивізії національної (narodowej) кавалерії. 27 січня 1792 р. отримав Орден святого Станіслава. З ротмістровства скоро пішов; 11 лютого того ж року отримав його шваґро, бельський хорунжий Станіслав Скарбек Войчинський. Мешкав в Галичині, участі в повстанні Костюшка не брав. Частину скальського староства, після другого поділу Речі Посполитої, яка опинилася в Російській імперії, було конфісковано у Флоріана в 1795 р., оскільки він перебував в Австрійській імперії. В 1797 р. Флоріан за посередництва екскороля Станіслава Авґуста пробував вплинути на те рішення. Разом з братом Казимиром в 1796 р. підтвердили надання монахам капуцинам в Збрижі, яке здійснив їхній дід Адам. Пізніше виїхав до Галичини; в Польському Королівськві був обраний маршалком сеймику Кєлецького повіту, під час обговорення того сеймику 13 лютого 1818 р. був обраний членом новоствореної Намісником Королівства Польського Юзефом Зайончком Ради Воєводської в Кєльцях. В тому часі мав судову справу з Миколаєм Дуніном, опікуном спадкоємців його дружини, Маріанни Констанції з Войчинських. Оскільки титул графа батько підтверджував в Галичині, Флоріан виступав в 1821 (чи 1822 р.) перед Сенатом Королівства Польського про свій титул, оскільки згідно метрики хрещення мав подвійне ім’я (хоча сам вживав лише одне ім’я - Флоріан), дійшло до помилок розділення його на дві особи. 8 березня 1822 р. депутація Королівства Польського признала Флоріана та його нащадкам титул графа, а в 1824 р. він як дві особи: граф Анджей Тарло та граф Флоріан Тарло, був вміщений до листу осіб, яким дозволено використовувати почесний титул в Королівстві Польському.

Більшість маєтків в Збрижі, які Флоріан отримав від батька, що частково лежали в Подільському воєводстві, а частково за австрійським кордоном на іншому березі Збруча, а також село Мар’янівку, що належала до скальського староства, Флоріан заклав (найпізніше 1786 р.) вітчимові Францішкові Стшалковському, залишивши собі село Коцюбинчики в Галичині. В поділі батьківських маєтків, які Флоріан здійснив з братами 1 липня 1792 р., а поновили його 1801 р. (коли досягнув повноліття брат Казимир) отримав в Сандомирському воєводстві Пєкошув в Хенцінському повіті, до якого належали також: Явожня, Рикошин та Зґурсько.

Анджей Флоріан Тарло помер 4 січня 1827 р. в Пєкошуві, і був похований в місцевому костелі. Залишив записи на користь костельних інституцій (в 1842 р. підтверджених Радою адміністрації Королівства Польського): 2250 рублів на завершення костелу, 450 рублів на сталий фундуш для костелу під зобов’язанням відправи служби за його душу, 90 рублів на утримання шпиталю в Пєкошуві, а також 90 рублів для клярисок (чернечий орден – прим.) в Хенцінах.

Сім’я

Був у шлюбі з Маріанню Констанцією Войчинською г.Авданець (нар.1771 р. в Волі Хойнатій, Равський повіт – пом. між.1801 та 1810 рр.), донька равського підкоморія Теодора (пом.бл.1798 р.) та його другої дружини Маґдалени Добецької (бл.1731 – 1804 рр.). У шлюбі мали доньок:

·       Ельжбієта Саломія Ґертруда (1792 – перед 8 березня 1822 р.),

·       Теофіла (1793 – перед 8 березня 1822 р.),

·       Юстина Єва (1796 – 9 серпня 1847 р.), дружина Теодора Шляського;

Також синів:

·       Вавжинець Бартоломей Роман (1795 – жовтень 1813 р.), служив у війську Князівства Варшавського, загинув в битві під Ліпськом (16-19 жовтня 1813 р.),

·       Адам Флоріан Урбан (1798 – 26 січня 1876 р.), власник Пєкошува, Романова, частини Лосєня та Лубна  в Кєлецькому повіті, підтвердив шляхетство в 1839 р. в Королівстві Польському.

Другий раз одружився 8 грудня 1815 р. в Хенціцах з Ізабелою з Махежинських г.Новина (бл.1797 – після 1832 рр.), донька Леонарда, президента ради кєлецького повіту, та Теклі з Чаплінських; Ізабела після смерті Флоріана вийшла заміж 25 листопада 1832 р. в Хенціцах за Войцеха Нововейського (нар. бл.1808 р.), власник маєтків Шевце в Кєлецькому повіті. З другого шлюбу Флоріан дітей не мав.

Andrzej Sikorski PSB, t.52/2, Warszawa-Krakow, 2018, s.265-267