Протокол допиту Петра Семеновича Джуриляка

Р.31.
Справа ч.: .../47 р.
Джуриляк Петра Сем.
с/о МГБ “Горбудз”.
Скала-Подільська, 23.8.1947р.

Протокол

Джуриляк Петро Семенович, ур.

1921 р. в с. Гуштин, Скала-

Подільського р-ну, Тернопільської

обл., по нац. українець, заняття

рільник, закінчив 3 кл. нар. школи

в ріднім селі, вільний.

Я, Джуриляк П. нар. 1921 р. в с. Гуштин, у сім’ї бідняка. Закінчивши три класи нар. школи я працював при батьках на ріллі, аж до 1940 р. В 1940 р. я їду по охоті на роботу до м. Баку. Працюю при каменьоломні два місяці. Опісля йду на працю до “Воєнноокаспійської флоти”, де працюю аж до 1943 р. Звідсіля мене мобілізують до ЧА 1943 р. Два місяці працюю при “Строітельнім батальйоні” в м. Ставропіль. З цього міста покликають мене на фронт до 366го кавалєрійського полка. Разом з просуванням фронту переходив через Мадярщину, до Чехії. На Чехії дістали зміну коней і вернули до м. Рівне на Волині (1946 р.). Звідси демобілізують мене і 14.5.1946 р. я приїхав додому. 23 травня 1946 р. стрінув мене Фокін (уповноважений на село) і сказав мені, щоб я слідив за повстанцями. Я сказав, що буду слідити. Другим разом стрічався я з Фокіном і сказав, що вулицею переходили повстанці. Третим разом я сказав Фокінови, що у мене забрали уніформ. В цей останній раз ми розійшлися на тому, що Фокін мав мене покликати до Скали на МГБ. Там хотів зі мною ширше поговорити і дати вказівки. Але до цього не дійшло, бо мене 5.I.1947 р. арештують за крадіж і відсилають до тюрми в р-н.

В тюрмі стягав з мене слідство Лукіянов і Фокін. Посидівши 14 день мене звільняють і дають підписати заяву. На це я даю згоду і підписую. Кличку назначують мені моє сільське прізвище “Горбудз”. Завданням моїм було слідити за повстанцями куди вони і до кого заходять, де квартирують, хто їх годує. Головно я мав вислідити місцевих підпільників: Гаврилюк Івана, Слободян Петра, Глуховського Юліяна. З цивільних осіб одержав завдання вислідити чи вони знаються з повстанцями слідуючі: Гомінчук Магдалина, Гомінчук Ксеня, Петрюнька Марія, Попіль Михайло, Мельник Осипа і Хома Іван. За повстанцями я мав слідити тільки ніччю. Найголовніше вислідити, де квартирують. Я мав ходити до пізної ночі і прислухуватися за рухами та де гавкають собаки. Там скоро підходити і провіряти хто там є та які рухи. Якщо б це були повстанці то мати їх на очах куда вони відійдуть. За господарями я мав слідкувати, чи в них не квартирують повстанці, чи допомагають харчами, або чим іншим і що вони говорять.

Всі відомості я мав доручувати до Фокіна. Контакт між ним був конспірованим. Ми мали стрічатися в різних місцях: сільраді, на дорогах і його канцелярії в ррні. До ррну можна було вислати відомості почтою, але не оплачувати листа. Підчас стріч на дорозі і в сільраді, можна давати записки при здоровканні – подання руки. Кромі того мені була можливість [х]одити до ррну, бо я лічився на венеричну недугу.

Протягом мо[є]ї роботи я дослідив і доніс слідуюче:

1. Бачив як переходили двох повстанців високих у шинелях, через фільварочний город.
2. Бачив як двох повстанців зайшло до Попеля Михайла і Голінчук Ксені. Тоді я стояв під плотом Диди Петрини і підслухував, що вони говорили.
3. Переказав слова Кушніра Франка, “що у нього були на вечері хлопці”.
4. Направив засідку (большевиків) до Кондри, бо до нього щовечора заходили хлопці.
5. Сказав, що в Томашівської Марії є бункер і там криється двох хлопців. Це мені сказала Онуфреїв Анна.

Разом зі мною працював Сапіжак Степан (секретар с/р) і Кондра Василь. Всі ми отримували що місяця по 50 крб. Я мав свого зверхника Сапіжак Степана. До нього я також доручував зібрані інформації, а він дальше, бо йому ще краще тому, що він секретар сільради. Сапіжак

Степан працює під кличкою “Дуб”, а Кондра “Явір”.

___________________________________________________________________________
Опубл.: Літопис УПА. - Том 44. - с.900-901