Біографія католицького священника Єндрущака, настоятеля храму в Збрижі

Джерело: З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ 2 (21) 2003

Єндрущак Мар’ян-Іван-Йосип Йосипович народився 16 червня 1891 р. у с. Бальвержишки Литва) у незаможній селянській родині, литовець, громадянин УРСР. У 1908 р. закінчив гімназію у м. Маріамполь Сувалківської губ. і вступив до Сейненської римо-католицької духовної семінарії, де навчався за власні кошти. Після першого курсу перейшов до Житомирської семінарії, де здобув можливість навчатися за державний рахунок. У 1914 р. був висвячений на священика. До революції служив у костьолах Луцька, Звенигородки, Любара, Віньківців. У 1916–1930 рр. був настоятелем у м-ку Збриж на Поділлі.

У 1923 р. ДПУ УСРР зібрало дані про те, що кс. Єндрущак займаєть-ся контрабандою. У травні 1924 р. він разом з ксьондзами Ф. Любчинським, Р. Шишком і В. Шиманським перебував під слідством зі звинуваченням у нелегальному навчанні дітей та антирадянській пропаганді. На початку 1925 р. відхилив пропозицію стати інформатором ДПУ, в результаті чого над ним та вищеназваними ксьондзами того ж року було влаштовано показовий суд, що завершився оправданням через недоведеність вини підсудних. У 1926 р. було розпочато нове слідство у справі кс. Єндрущака, звинуваченого у «контрреволюційній агітації, зокрема, проти землеустрою», а також у пачкарстві. У вересні 1927 р. його було заарештовано, звинувачено за арт. 56–24 КК УСРР і за вироком суду на 5 років вислано за межі України. Покарання відбував у м. Саратові. З нагоди 10-ї річниці Жовтневої революції був амністований і на початку 1928 р. повернувся на Поділля. У 1929 р. ОВ ДПУ УСРР було зафіксовано, що «Єндрущак став виявляти антирадянську активність, завойовуючи авторитет серед віруючих як «великомученик». У 1930 р. він виконував пастирський обов’язок водночас у м. Кам’янці-Подільському та в кількох парафіях Волочиського, Городоцького і Юринецького р-нів. 28 листопада 1931 р. кс. Єндрущака знову було заарештовано, вивезено до Харкова і ув’язнено в спецкорпусі ДПУ УСРР. 9 лютого 1932 р. ОВ УВО і ДПУ УСРР пред’явило йому обвинувачення в тому, що він, «мешкаючи в прикордонній смузі, підтримував нелегальний зв’язок із Польщею, куди передавав відомості розвідувального характеру про стан рад[янської] сторони, останнім часом систематично займався контрреволюційною агітацією, спрямованою на зрив усіх заходів Радвлади на селі». За ці провини слідство пропонувало ув’язнити М. Єндрущака в концтаборі терміном на 10 років. Ксьондз відхилив висунуті проти нього обвинувачення.

На початку 1932 р., згідно із рішенням колегії ДПУ УСРР, за арт. 54–6 і 54–10 КК УСРР його на 5 років було ув’язнено на Соловках. За ударну роботу і внаслідок інвалідності достроково звільнений через 1 рік і 7 місяців. Повернувся до Кам’янця-Подільського в липні 1933 р. З лютого 1935 р. служив настоятелем костьолу в м. Малин, де через півроку, 22 серпня його знову було заарештовано співробітниками ОВ УДБ Київського облуправління НКВС і звинувачено в тому, що він є учасником «контрреволюційної фашистської організації». У лютому 1936 р. його справу було закрито з поясненням, що «в процесі слідства не зібрано достатньо даних» для того, щоб цього ксьондза віддати під суд. Костьол у Малині було зачинено, і кс. Єндрущак перебрався до Житомира. 7 серпня 1937 р. його було заарештовано. Обвинувачення в контрреволюційній агітації, яке йому було пред’явлено, визнати відмовився. 24 вересня 1937 р. кс. М. Єндрущака було розстріляно у Житомирській тюрмі відповідно до наказу Київського облуправління НКВС від 17 вересня 1937 р. Реабілітовано М. Й. Єндрущака 31 липня 1989 р. на підставі ст.1 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 16 січня 1989 р. «Про додаткові заходи по відновленню справедливості стосовно жертв репресій, що мали місце в період 30–40-х і на початку 50-х років».

Мар’ян Єндрущак (відреставроване фото)