Опубліковано в: Літопис Борщівщини: історико-краєзнавчий збірник. Випуск 5. - Борщів, 1994. - с.14-15, автор: Ігор Сварник
Давня історія
Скали (протягом останнього століття воно також мало назви Скала-над-Збручем і
Скала-Подільська) свого часу привернула увагу кількох відомих дослідників, хоч
у «радянський період» про неї з’явилася хіба що компілятивна публікація в «Історія
міст і сіл УРСР»[1].
Питання ж герба Скали взагалі не привертало уваги дослідників. Одначе для його
з’ясування, як і для витлумачення змісту міської емблеми, слід бодай побіжно
нагадати про історію Скали.
Як свідчать
археологічні матеріали[2], на сучасній
околиці міста існувало городище періоду Київської Русі. Замок і поселення
навколо нього, поряд із Кам’янцем. Бакотою, Брацлавом, Стінкою, Висилевом,
Хотином, у XIV ст. початково
належали до Теребовельської землі Галицько-Волинського князівства, а згодом
королівства[3].
Вони виконували роль оборонного форпосту на Збручі. Первісна назва міста
відобразила його природне положення: стрімка скеля захищала поселення з південного-сходу,
і саме на ній у 60-70-их роках XIV
ст. було збудовано замок. 1393 року, під час походу князя Вітовта на Поділля,
останній здобув кілька міст, у тому
числі й Скалу. У 1395 р. Кам’янець-Подільський і Скальський замки було
номінально надані королем Владиславом Ягайлом Спиткові з Мельштина, а фактично
після смерті Вітовта Скалу, Кам’янець і Смотрич захопили брати Бучацькі. Завдяки
зручному розташуванню місто (з 1434 р. воно остаточно перейшло до Польщі як
королівське місто) стало центром повіту Кам’янецького староства (1469 р.)[4].
Попри природну
захищеність і добре укріплений замок (М.Грушевський опублікував його опис
станом на 1494 р.)[5],
вже в кінці XV ст.
татари так дощенту зруйнували місто, що 1498 р. польський король мусив
звільнити його на 15 років від усіх податків, а 1510 р. – ще на 8 років. Цей період
був дуже тяжким для Скали, як, зрештою, для всієї Галичини, Поділля, Волині.
Саме в цей період загинули всі документи Скали, яка востаннє згадується як
місто 1515 року[6].
Останнім ударом для нього був напад молдаван. Усе спричинилося до релокації (поновлення
статусу) Скали польським королем Жигомонтом І 27 лютого 1518 року. За цим
привілеєм місто отримувало магдебурію, право на щотижневі торги у вівторок і
ярмарок на свято Вознесіння Господнього, ставало центром Скальського староства.
Адміністративно воно належало до Кам’янецього повіту Подільського воєводства. Підтвердженням
реального відродження Скали можуть служити королівські податкові книги XVI ст. із зазначенням сплати
містом т.зв. «шосу» - податку від власників будинків[7],
люстрація і подимний реєстр 1629 р., що зберігається в Архіві Сангушків (Воєводський
архів) і в ЦДІА України в Києві. Скальське староство, як і решта королівським
маєтків, часто змінювало власників. У кінці XVI ст. воно належало Лянцкоронському[8], 1701 р.
король надав привілей на це староство К.Загоровському[9] (його
було внесена до кам’янець-подільських гродських книг).Старство існувало до
кінця XVIII ст., коли
було конфісковане Австрійською імперією. У ЦДІА України у Львові зберігається
цікава історична довідка про старостинський маєток, його інвентарний опис
1783-1784 рр., та інші документи Скальського староства[10].
Печатка Скали з документа 1531 р.
Великої шкоди
місту завдала Хмельниччина і похід у Галичину російсько-козацького війська 1655
р. Якщо на 1629 р. у Скалі налічувалося 477 димів, то на 1662 р. поголовний
реєстр зафіксував лише 316 осіб[11].
Австрійська влада в кінці XVIII
ст. намагалася запобігти новому занепадові Скали, бо 1785 р. її
цісарським розпорядженням було переведено до категорії містечка[12], тобто попередньо
вона була селом. Та й у новітні часи вона була то містом, то селом, а
радянський неологізм «смт» отримала щойно 1956 р.
Печатка Скали (1531 р.) Рисунок художника Василя Стецька
Герб міста
давньо періоду не зафіксований у геральдичній літературі XVI-XVIII ст. однак у Варшаві в одній із
сфрагістичних колекцій[13] нами
було виявлено два відтиски печатки містечка Скали 1531 й 1535 рр.[14]. Типологічно
це європейські міські печатки початку XVI ст. Стан відтисків і їх якість, особливо першого, вказує на
зовсім недавній до використання час виготовлення толоки (матриці). Очевидно,
вона датувалася першою чвертю XVI
ст. й була виконана незабаром після релокації міста 1518 р. Зображення
печатки характерне для європейської міської сфрагістики й геральдики. У щит,
схожий на ренесансовий, вписана відчинена міська брама з трьома вежами, завершеними
бланками (зубцями). Бічні вежі мають по 2 видовжені вікна, середня – 1, в
нижчому ярусі – по 1 округлій бійниці. У нижній частині веж помітні виступи – можливо , це зубці на
мурі, що з’єднує вежі. Напис печатки латинський: «SIGILLVM + OPIDI * SKALA +» (печатка містечка Скали). Задля
симетрії гравер після останнього слова і розділового хрестика вмістив вишукану
віньєтку і два кружечки. Перші два слова легенди мають риси як маюскули, так і
мінускули, що свідчить про її виготовлення на межі XV й XVI ст.. у перехідний період між одним і другим стилем
латинського письма у сфрагістиці. Загалом зображення вирізьблене майстерно, щит
заповнює майже все внутрішнє коло, простір над щитом також є логічним. Віньєтка
в кінці легенди свідчить про художні амбіції графера.
Герб Скали (1531 р.) Рисунок художника Василя Стецька
Локалізація цієї
печатки ускладнювалася тим, що фрагментів документів, до яких прикріплені
восково-паперові відтиски (це характерно для всієї колекції) не містили жодних
прізвищ і георгафічних назв, які б могли підтвердити розташування Скали в
Подільському воєводстві, а в Польщі також є містечко Скала, що теж мало
магдебурію у XV – XVIII ст.
Згодом виявилося, що відтиск цієї печатки був відомий львівському архіваріусу й
геральдисту Францу Ковалишину в кінці ХІХ ст. і дав останньому підстави для
локалізації Скали в Борщівському повіті. Щоправда, саму печатку Ковалишин
датував XV століттям[15]. Щодо останнього
слід зауважити, що відтиск 1535 р., на якому легенда відбита не досить чітко,
так само міг би дати підставу для хронологічно ширшого її датування. Однак висновки
Ф.Ковалишина, так само, як і давня печатка і герб міста, були невідомими
місцевим органам самоуправління у Скалі. В кінці ХІХ с. (проміжних після XVI ст. печаток поки що не
виявлено) у Скалі виготовили нову
печатку зі стандартним зображенням австро-угорського герба Галичини: чотиридільного
щита з зображенням трьох корон, двох парних "шахових" смуг і двох
польських орлів у нижніх полях[16]. Щит увінчує
цісарська корона. Ця печатка, що засвідчує поквитування громади 1893 р. (відтиск
синім чорнилом, у доброму стані, діаметр 32 мм), цікава хіба що своєю двомовною
легендою: «* URZAD GMINNY
SKALA * УРЯДЬ ГРОМАДСКІЙ СКАЛА». Зображення ж вказаного герба
застосовувалося в десятках випадків, коли міста не знали своїх попередніх
гербів.
Громадська печатка Скали. 1893 рік
Рисунка герба
Скали, як і багатьох інших містечок України, не виявлено. Найімовірніше, що він
загинув. Єдиною інформацією щодо нього є коротка замітка Ф.Ковалишина: «На
синьому щиті білий мур з брамою, над ним три вежі, завершені бланками»[17]. Судячи
з нотаток Ковалишина, барви він позначив, виходячи з правил геральдики і
української гербової традиції, беручи за аналоги земельні й відомі міські герби
Галичини. Аналіз наявного сфрагістичного матеріалу. Інших джерел з історії
Скали дозволяє ствердити, що при розробці сучасного герба міста слід
повернутися до найдавнішого відомого зображення міських укріплень, що
символізують незалежність і захищеність населеного пункту, його історію і
традиції. При цьому варто використати традиційне для української геральдики
поєднання білого й синього кольорів, що перегукуються з синім небом і білим
каменем, а в геральдиці символізують свободу, мудрість, творчість і пізнання (синя
барва, або стихія повітря) та світло, чесність, невинність (біла чи срібна
барва – знак Місяця)[18]. Девізом
герба Скали було б, отже, «воля і честь».
[1]
Грушевський М. Матеріали до історії суспільно-політичних і економічних відносин
Західної України // Записки НТШ. – Т.63, 64,65;
Balinski
M., Lipinski T. Starozytna Polska. – Warszawa, 1886. – T.3. – s.171-172;
Slownik
Geograficzny Krolestwa Polskiego. – Warszawa, 1889. – T.10. – s.642-643
[2]
Ратич О. Давньоруські археологічні пам’ятки на території західних областей
УРСРю – Київ, 1957. – с.81
[3]
Крип’якевич І.П. Галицько-Волинське князівство. – Київ, 1984. – с.36
[4]
Zrodla dziejowe. – Warszawa,
1902. – T.XVIII, cz.I. – s.64
[6]
Szczygiel R. Lokacje miast w
Polsce XVI w. – Lublin, 1989. – s.324
[7] Archiwum Główne Akt Dawnych (далі - AGAD). – Archiwum Skarbu Koronnego (далі - ASK). – Dzial.I. –
Sygn.45. – f.15v, 42v, 80, 89v
[8]
Akta grodzkie i ziemskie z
czasow Rzeczypospolitej Polskiej. – Lwow, 1909. – T.20. – s.96
[9]
Центральний Державний Історичний Архів України у Львові (далі - ЦДІАУЛ). – ф.181. – оп.1. – спр.4615
[10]
Там же. – ф.453. – оп.1. – спр.1522, 2163-2166
[11]
AGAD. – ASK. – Dzial.I. –
Sygn.71. – f.409,435
[12] ЦДІАУЛ. – ф.146(Галицьке намісництво). – оп.88. – срп.188. – арк.35
[13]
Див: Сварник І. Колекція печаток в АГАД у Варшаві // Друга наукова геральдична
конференція. – Львів, 1992. – с.67-68
[15] ЦДІАУЛ. – ф.137(Ковалишин Франц). – оп.1. – спр.6. – арк.158
[16]
Там же. – ф.178. – оп.2. – спр.1036. – арк.78
[17]
Там же. - ф.137. – оп.1. – спр.6. – арк.158
[18]
Piechowski J. Ukryte swiatla
herbow. – Warszawa, 1991. - s.25-27
