В столиці
України – місті Київ стоїть пам’ятник Магдебурзькому праву, збудованому ще в
1802 році. Що ж це за правова система така, що навіть удостоєна пам’ятника в
нашій столиці? Зі шкільних уроків історії пам’ятаю визначення, яке на все життя
закарбувалося в моїй пам’яті: «магдебурзьке право – це право на самоврядування
міста». Тільки от що конкретно це означало тоді мене це мало цікавило, зараз же
– коли інтерес до історії рідного містечка зріс, виявилося, що це надзвичайно
цікаве питання не в повній мірі є опрацьованим і залишається актуальним навіть
питання, а коли ж власне наше місто Скала отримало те саме право на
самоврядування?
З самої назви
- «магдебурзьке право», стає зрозуміло, що походить воно з міста Магдебург, що
в Німеччині, іноді ці правові норми також називають «німецьке право», що
напевно буде точніше, оскільки ця правова система сформувалася саме в
середньовічних німецьких містах, а пізніше різними шляхами проникала до нас. Після
інкорпорації Польщею Руського королівства в середині 14 століття, стали
безперешкодно проникати різні практики з заходу, також і в наші міста,
наприклад німецьке право для Львова було надане королем Казимиром ІІІ 17 серпня
1356 року[1]. На
території Поділля, перше місто, котре отримало аналогічні привілеї, було ж
звичайно найбільше місто Кам’янець; князі Юрій та Олександр Коріатовичі надали
місту грамоту 7 січня 1374 року[2]. Далі на
Поділлі міста почали отримувати королівські привілеї на німецьке право лише з
середини 15 століття, коли Поділля остаточно відійшло до Корони польської і
було утворено Подільське воєводство.
Що давало це
право? – найперше це вилучення міста та його населення, з-під звичайної
адміністраційної влади, до надання міського права місто разом зі своєю
околицею, з своїм повітом чи землею підлягало владі старости чи воєводи,
юрисдикції суду старостинського чи гродського, звідки могло апелювати до вищих
судових інстанцій. Цей зв'язок з адміністративною і судовою організацією
розривався, відколи місто діставали німецьке
право. Кардинальною точкою кожного надання німецького права було
вилучення міста з влади та юрисдикції всіх адміністративних та судових органів
держави[3].
Майже у всіх грамотах
на надання німецького права є такі формулювання:
«Надаємо
місту німецьке право, зване також магдебурзьким, усуваючи всі права польські та
руські, що звичайно суперечать нормам німецького права. Крім того звільняємо
місто і всіх його міщан від юрисдикції воєвод, каштелянів, суддів, підсудків, їх
урядників, та взагалі від усяких властей, як би вони не називалися, так що
міщани, у всіх справа великих чи малих, навіть як злодійство, підпал, пролиття
крові, вбивство, каліцтво й інші злочини, - не будуть зобов’язані перед ким
відповідати, ані карам підлягати, тільки міщанин має відповідати перед своїм
війтом, а війт перед нами (королем), коли буде викликаний спеціальним нашим
позовом, і то не інакше як по своєму німецькому праву. Війту ж даємо повну і цілковиту владу в справах карних чи інших
які будуть, судити, вирішувати, карати і засуджувати як того велить німецьке
право»[4].
Наведена
цитата з найдавнішого привілею для Львова, в інших же грамотах ці формулювання
більш-менш одинакові, нижче наведу дві грамоти для Скали, де є приблизно такі ж
формулювання.
Михайло
Грушевський критично оцінює такі міські привілеї, оскільки на його думку, місто
відривалося від державного організму і місто, якби, залишалося «державою в
державі», що негативно позначалося на його розвиткові. Також негативним ці
правові норми були для місцевого населення, оскільки німецьке право протегувало
католиками, в першу чергу полякам.
Яким же чином
виглядала міська організація згідно німецького право, або як його найчастіше
називали магдебурзьким? Головним в місті виступав війт (лат. advocatus) – він був відповідальним за громаду, і виступав сполучною ланкою
між міською громадою та державною системою. Головним же заняттям війта був суд
в карних справах. Війт мав засідати як голова в колегії лавників, що творили
судовий трибунал міста в карних справах. Однак роль війта була чисто формальною
– він лише має проводити сесію. Лавники порадившись відносно того чи іншого
питання через свого старшого кажуть війтові вирок, а він вже його має
проголосити. Ці лавники були зазвичай місцевими, а війт зазвичай був людиною
чужою, не місцевою[5].
Так, наприклад, відомі з джерел скалецькі війти: Станіслав з Ходчі – львівський
каштелян і староста, купив посаду війта в Скалі в 1503 році[6]; Антон
Герник, котрий купив війтівство в Скалі у війта Бернарда Генерштерна (зі Львова, імовірно
німецького походження)
23 березня 1518 року[7]; війт
Кохан сплачував побори в скарбницю від Скали в 1569 році[8]. В
середині 18 століття війтом був Василь Костюк[9]. Цей
останній, мабуть, все-таки українець. Бачимо, що посаду війта можна було
продати чи купити, крім того війт мав значні доходи: війтові призначалися певні
грунти – фільварок, або ціле село. У випадку зі скалецькими війтами, то з
початку 16 століття і далі, аж до повстання Хмельницького, таким селом, котре
було у фактичній власності війта, був Іванків. У грамоті підтвердження купівлі
війтівства в Скалі згаданим вже Антоном Герником ідеться також, що йому надається
село Іванків «на повному праві власності»[10]. Тут
треба зазначити, що те село тривалий час, принаймні першу половину 16 століття, було незаселеним, а далі становило собою крихітне сільце, наприклад у 1629 році
там нараховувалося 40 хатів[11].
Крім того у
війта був замісник, що також виконував функції війта на передмістях – т.з. ландвійт,
в Скалі в 1494 році був ландвійтом якийсь Станіслав, сплачував побори, як і всі
мешканці міста в 10 грошів широких[12]. Судячи
з імені – поляк. Це найдавніша документальна згадка про якийсь міський устрій в
Скалі, згадується в цьому документі і посада війта, правда без будь яких імен.
Поліційно-адміністративні
справи міста були в компетенції іншої колегії – ради. Вона складалася з
радників (або райців), а очолював її бурмістр.
Підручник німецького права 1560-их років так описує компетенції ради і бурмістра:
«мають обов’язком принаймні раз на тиждень, або кожного разу, як буде потреба,
сходитися на ратушу, радитися про добро громади, здобувати нові користі для
громади і запобігати шкодам, лагодити і розсуджувати всякі спори, вибирати
способи, щоб їжа і напої в місті не були дорогі, а продавців, які б переступали
розпорядження радників, або загальні ухвали – карати. Окрім цього мають
наглядати пекарів, різників, шинкарів, пильнувати обманства в мірі та вазі, в
продажі їжі та напоїв… має рада запобігати сварам в місті, боронити від кривд
сиріт та вдів, непозволяти й викорінювати шкідливі і безчесні ігри – як карти,
кості та інші невідповідні. Кожного року рада має складати рахунки з усіх
доходів міських, перед старшими і визначнішими громади. Всі ухвали прийняті й
постановлені на ратуші, на зібранні, за відомістю та участю громадської
старшини, мають бути завжди виконувані під карою, бо що старші ухвалять, інші
повинні сповняти»[13].
Обидві ці
організації – «лава» та «рада» становлять головну підставу міської організації
і називаються загальним іменем «магістрат». Де знаходився в Скалі магістрат невідомо, можливо на центральній площі – Ринку. Часто ці дві організації
мішалися до купи і зливалися в одне. Наприклад, маємо одну опубліковану карну
справу, - селянин з Підпилип’я, підданий Друзяни Потоцької, - Лучка був
засуджений кам’янецьким земським судом до страти через повішання, вирок був
виконаний в Скалі в 1559 році[14]. В засіданні
суду брали участь всі: і війт з лавниками, і бурмістр з радниками, хоча мали
справа такого характеру була в компетенції лише війта та лави.
В доступних
мені документах знайшов відомості лише про одного скалецького бурмістра - Михайла. 24 вересня 1661 року він сплачував від Склади подимний податок, а в
1665 році він свідчив перед ревізорами, що маєтки Скалецького староства, такі
як: Іванків, Жабинці, Ярославка, є спустошеними[15]. Судячи
з того, що ревізори його так і записали «Mychayło», можна стверджувати, що бурмістр в нас був своїм,
місцевим.
Як я вже
писав вище, міста Подільського воєводства почали отримувати німецьке право в
середині 15 століття за короля Казимира IV. Так, перебуваючи в серпні 1448 році в Кам’янці король Казимир
в перший же день мав зустріч з представниками міста Снятин, котрі просили його перевести
їхнє місто на німецьке право. І таку грамоту вони отримали 10 серпня того року.
Через один день з аналогічним проханням виступили міщани з Тисмениці, котрим
король також дав відповідну грамоту. 13 серпня король дав грамоту міщанам з
Червоногороду, а ще через день з аналогічним проханням до короля звернулися і
міщани подільського міста Смотрич і на свято Внебовзяття Пресвятої Діви Марії,
15 серпня, вони отримали від короля грамоту[16]. Дивним виглядає те, що єдиним королівським
містом, котре залишилось без грамоти залишалася наша Скала. Як таке могло бути, що всі королівські міста
в тій частині Подільського воєводства отримали грамоти від короля, а Скала –
ні? Чим таким Скала особлива? Поясненням може бути те, що джерело, де
записувалися ці грамоти – а саме десята книга Коронної метрики, і котру ми
маємо можливість вивчати[17], є
напевно чистовою книгою, котра вже переписувалася в Кракові з якогось чорновика
і писар звернувши увагу на те, що іде декілька однакових грамот, проте з
різними назвами міст, просто вирішив, що грамота для Скали є напевно продубльованою грамотою для Смотрича, і не став її переписувати в чистову
книгу. Інакшого пояснення в мене немає, хоча хто його знає як було насправді.
Тому виходячи з цієї логіки, - грамота для Скали мала б бути надана королем в
той же самий день, що і Смотричу, - тобто 15 серпня 1448 року. Оскільки за
змістом всі ці грамоти майже одинакові, то варто навести тут текст такої грамоти,
опираючись на текст грамоти для Смотрича[18].
Реконструйований
текст грамоти короля Казимира IV,
котрою він переводить місто Скала в Подільському воєводстві з польського та
руського права на німецьке:
В ім’я Господа, амінь. Для вічної
пам’яті справи. З помилкою через забуття, з втратами в майбутньому, історичні
події з часом зникають, через це високі рішення королів та володарів
постановляють, щоб усі їхні грамоти і записи свідків історичні події увічнювали.
Тому ми, Казимир IV,
божою милістю король Польщі, а також земель: Краківської, Сандомирської,
Сєрадської, Лянчицької, Куявії, великий князь Литви та спадкоємець Руси,
змістом даної грамоти, повідомляємо усім, як сучасникам, так і прийдешнім, що
частина міщан зі Скали звернулися до нашої величності, низько вклонившись, та
просили, щоб місто вищезгадане Скала разом зі всіма передмістями його, з права
польського на право німецьке ми перевели, для його блага. Ми, взявши до уваги
прохання цих міщан, бажаючи щоб місто розвивалось та процвітало, прихиляємося
до прохання та переводимо це місто, що в Подільському воєводстві знаходиться, з
права польського на право німецьке, навічно його даємо та усуваємо польське та
всі інші права, які б цьому німецькому перешкоджали. Також звільняємо всіх та
кожного зокрема міщанина та мешканця цього міста та передмістя від юрисдикції
всіх наших королівських воєвод, каштелянів, старост, суддів та підсудків,
коморіїв та будь-яких інших урядників, яким би іменем вони не назвались; та щоб
міщани згадані перед ними у великих та малих справах не відповідали, а завжди
лише перед своїм війтом, а війт – перед нами, або нашим старостою, і тільки при
умові, що війт буде запрошений або викликаний нашою, або старости грамотою з
печаткою; в справах кримінальних, або будь-яких інших, які виникають, війтові
згаданого міста, надається повне право судити, виносити вироки, карати та
вирішувати так, як вимагає німецьке право у всіх свої положеннях, артикулах,
пунктах та клаузулах. Діялося в Кам’янці, в четвер в день свята Внебовзяття Пресвятої
Діви Марії, року Господнього
тисяча чотириста сорок восьмого, в присутності вельможних та шляхетних: Яна з
Кирдова, каштеляна та старости краківського; Петра з Шамотуля, галицького;
Доброгоста з Острога, кам’янецього; Гінка з Рогова – каштеляна; Бартоломея з
Бона, судді; Яна Беярда з Мокрска, хорунжого краківсього, та інших гідних
поваги до довіри. Дано з рук вельможного Яна з Конєцполя, канцлера, та Петра з
Щекотина, підканцлера королівства Польського.
Як я вже
писав вище, в грамотах на надання німецького права, використовуються досить
стандартні формулювання. Однак тут варто зазначити, що на відміну він пізніших
грамот з 16 століття, в цих грамотах, котрі видав король Казимир в Кам’янці
немає зазначено, щоб ці міста мали право також і на торги (вони ж ярмарки). Торги,
як щорічні так і щотижневі були джерелом доходів для міщан, однак в 15 столітті
місто Львів зберігав монополію на торги, і міщани львівські всіляко пильнували,
щоб в інших містах не було торгів.
В останній
чверті 15 століття Поділля стало часто зазнавати спустошливих нападів татар,
турків та волохів. Потерпала від цього і Скала, на жаль не можемо вказати яких
масштабів були ті пустошення, але на прохання міщан, король змушений був звільняти
скалечан від поборів та різних оплат. Так після вторгнення турків в 1498 році,
король звільнив скалечан від всіх податків аж на 15 років[19]. Наступного разу після вторгнення
неприятеля в 1510 році, король звільнив скалечан від різних поборів на 8 років.
Після одного з таких нападів на Скалу, імовірно, була втрачена грамота з
привілеєм короля на німецьке право, це сталося швидше за все вже коли Скалецьке
староство отримав у тримання Станіслав Лянцкоронський, а отримав він староство
в 1515 році[20].
Втративши грамоту міщани, які ще залишалися в спустошеному місті, мабуть, просили Лянцкоронського щоб той випросив у короля нову грамоту, бо під час
чергового сейму в лютому 1518 року король Сигізмунд надав грамоту скалецьким
міщанам, котрою відновлював втрачені привілеї, а саме магдебурзьке право та
торги[21]. Ця
грамота дійшла до нас у копії записаної до Коронної метрики в книзі 31[22]. Писар написав
такий заголовок до грамоти: «Innovacio
privilegy amissi, incolarum oppidi Skala, ius theutonicum et fora continentis»,
що означає: «Поновлення втрачених привілеїв мешканцям міста Скала, сукупно
німецького права та торгів». Текст цієї грамоти та її переклад наводжу нижче:
Archiwum Główne Akt Dawnych. – Metryka Koronna. – Sygnatura 31
s.122
Innovatio privilegii amissi, incolarum oppidi
Skala, ius theutonicum et fora continentis.
In nomine Domini amen. Ad perpetuam rei memoriam. Nos Sigismundus, dei
gratia rex Polonie, magnus dux Lithuanie, necnon terrarum Cracovie, Sandomirie,
Siradie, Lancice, Cuiavie, Russie, Prussie ac Culmensis, Elbingensis et
Pomeranieque etc. dominus et heres. Significamus tenore presentium quibus
expedit universis presentibus et futuris harum noticiam habituris. Quomodo dum
providi opidani Skalensi districtus Camenecensis exponerent nobis ex tametsi ut
cetera oppida nostra terrarum Russie super prerogativis civilibus et presertim
iure theutonico ac annali et septimanali foro, privilegia habuissent
vastantibus tamen sepenumero et vinadentibus oppidum corum Skala
valachis. Litteras plures civiles cum bonis pariter [нерозбір.] Itaque ius predicti et fora que
hactunus amissorum privilegiarum vigore apud eos tenta sunt approbari,
confirmari et denuo per nos ipsis dari humiliter pecierunt, nos tunc et si
omnium subditorum vota ad exandicionis graciam admittere et id concedere ipsis
que corum ornamento et utilitati communi conducat consuenerimus, illos tamen
qui ab hostibus nostris et regni nostri damna [нерозбір.] sustinent, maiori gratia complectimur.
Proinde nos volentes incolas predicti oppidi nostri Skala velut
damna multa ex valachis et tartaris quibus confirmat sepius perpessos in hac
petitione ipsorum reddere consolatos, ipsis ac eorum oppido prout idipsum
oppidum in suis victis limitibus ex antique consistit. Ius theutonicum quod maydeburgensi dicitur denovo dandum et concedendum duximus damusque et concedimus per presentes,
perpetuo duratorum, removensis inde omnia iura polonicalia modos et consuetudines eius universas que ius
theutonicum, plerumque perturbare consuenerunt eximentes et liberantes eosdem opidanos
et incolas dicti oppidi Skala, ab omni iurisdictione omnium et singulorumque
palatinorium, castellanorum, capitaneorum, tenutariorum, burgrabiorum,
succamerariorum, iudicim, subiudicim, ministerialim, ceterorumque, dignitariorum
et officialim regni nostri ut cora ipsis aut eorum aliquo pro causis magnis
sive parvis puta furti, incedendii, [s.123] homicidii, mutilacionis membrorum
et aliis enormibus casibus citati, minime respondebunt, nec aliquas penas solvere tenebuntur. Sed coram
advocato duntaxat suo, advocatus vero pro tempore existens, coram nobis aut
nostro iudice generali. Litteris nostris
sigillo nostro signatum citatus si in reddenda iusticia negligens aut remissus
fuerit, iure theutonico predicto de se querulantibus respondere sit adstrictus.
Cui advocato pro tempore existanti in
causis predictis criminalibus et
capitalibus et causis inde emergensi iudicandi sententiandi puniendi, plectendi
et corrigenda plenam damus et omnimodam facultatem, prout id ius theutonicum in
suis punctis, clausulis conditionibus et articulis requirit, iuribus tamen
nostris per omniam salvis. In super forum annale pro festo Ascensionis Domini,
ab omnibus et singulis mercatoribus, advenis institoribus, restoribus, et aliis
sexus utriusque hominibus cuiscumque
status et condicionis fuerit,
singulis annis septimanale vero singulis terciis feriis in eodem oppido
tenendum et celebrandum indiximus, indicunque et instituimus presentibus, certa
tamen aliarum civitatum et oppidanorum predictim dantes et concedendum omnibus
et singulis hominibus et mercatoribus status et conditionis cuiuscumque in ipso
Skala oppido merces quascumque cuiuscumque generis sint, vendendi et emerendiresque
pro rebus commutandi et cambiendi et alia negociacionum genera exercendi,
plenam et omnimodam libertatem iuxta consuetudinem civitatum aliarum nostrarum
in terra Podolie consistendum. Volentes ut predicti omnes et singuli
mercatores, status, conditionis et sexus utriusque undecunque ad forum, sive
nundinas predictas venientes in eundo et recedendo nostra et successorum
nostrorum pociantur securitate, nisi tales sint quod leges fonere non
permittunt et quibus merito proborum hominum consortia denegantur. In cuius rei
testimonium sigillum nostrum presentibus est appensum. Actum et datum Cracovie
in convectiones generali, sabbato proximo ante dominiсam Reminiscere, anno Domini milessimo
quingentessimo decimo octavo, regno nostri anno duodecimo, presentibus ut
supra.
Petrus episcopus et vicecancellarius subscripsit
Переклад:
В ім’я Господа, амінь. Для вічної
пам’яті справи. Ми, Сигізмунд, божою милістю король Польщі, великий князь
Литви, а також земель Кракова, Сандомира, Серадії, Лянчицької, Куявії, Руси,
Прусії як і Кульмен, Ельби та Померанії господар та спадкоємець. Змістом даної
грамоти повідомляємо усім, кому необхідно, сучасникам та прийдешнім, хто це
читатиме, що колись мешканці нашого містечка Скала, що в повіті Кам’янецькому,
землі Руси, ще до нашого правління, користувалися міським німецьким правом, з щорічними
та щотижневими торгами, але привілеї ті були втрачені через навалу валахів на
Скалу. Оскільки права згадані та торги були втрачені, мешканці того міста через
представника смиренно просили затвердити та підтвердити грамоту для примноження
добра міщанам, і якщо ми хочемо визнати своїх підданих у повній мірі і щоб
виправити втрати від ворога нашого і королівства, щоб ми це звернення підтримали.
Тому ми хочемо мешканцям згаданого
міста Скала, які зазнали численних втрат від валахів та татар, та які
звернулися до нас з проханням, привілеї, які були раніше, а саме: право
німецьке, як його ще називають магдебурзьке, наново даємо та забезпечуємо у
присутності свідків, навічно його даємо, усуваємо всілякі права польські та всі
інші, які б цьому німецькому праву перешкоджали та звільняємо усіх мешканців та
міщан названого вище міста Скала від влади усіх та кожного зокрема: воєвод,
каштелянів, старост, державців, бурграбіїв, підкоморіїв, суддів та підсудків,
та інших урядників наших королівських перед котрими у всіх справах великих та
малих, як наприклад крадіжка, вбивство, каліцтво та інших випадках, не повинні
відповідати, ані платити за те, а лише повинні відповідати перед своїм війтом,
а війт – перед нами, або нашим загальним суддею, і то лише, коли буде викликаний
нашим спеціальним листом з печаткою та буде відповідати як велить німецьке
право.
Війту надається навічно повне
право у справах названих вище судити, виносити вироки, карати та вирішувати
так, як вимагає того німецьке право у всіх своїх пунктах, клаузулах, положеннях
та артикулах.
Нарешті встановлюємо та
відновлюємо один щорічний торг на свято Вознесіння Господнього та один
щотижневий торг у вівторок, котрі повинні
проходити та відбуватися; для всіх і кожному зокрема незалежно від його стану,
положення та статі купцеві, перевізникові та будь-яким людям даємо та
надаємо право приходити до вищезгаданого
міста Скала на торги, прийти, будь-які речі і товари купувати і продавати, мати повну свободу як і всіх містах у
Подільському воєводстві. Хочемо також, щоб згадані всі купці незалежно від
стану, положення та статі, котрі будуть йти на ті торги, були забезпечені нашою
та наших спадкоємців безпекою, якщо будуть такими, що не порушують закон.
Для довіри до цієї справи до
грамоти підвішена наша печатка.
Діялося та надавалося в Кракові на
загальному сеймі, в найближчу суботу після другої неділі великого посту (27 лютого), року
Господнього 1518, а нашого панування 12. Свідки як і вище.
Петро, єпископ та віце-канцлер,
підписав
Дана грамота
в цілому повторює ту грамоту з 15 століття, з винятком лише пунктів, де йдеться
про пояснення, чому були втрачені попередні привілеї (навала валахів), та додається
новий пункт, яким встановлюється щорічний та щотижневий торг. Тут варто
зауважити, що оскільки в грамоті сказано, що скалецькі міщани користувалися
правом на торги ще до правління короля Сигізмунда, це означає, що мала б бути
якась грамота від його попередників, де такі привілеї встановлюються, однак до
нас такої грамоти не дійшло. Свято Вознесіння Господнього не має фіксованої
дати, відзначається щорічно через 40 днів після Великодня і завжди припадає на
четвер. В подальшому Скала отримає від королів ще привілеї на проведення
щорічних торгів: 19 травня 1559 року датована грамота на встановлення вже
третього торгу на свято Матвія (21 вересня)[23], а 15
квітня 1608 року король видав грамоту, котрою встановлював ще три нові ярмарки[24]. Торги,
або ярмарки, мабуть, варто розглянути якось повніше іншого разу.
В Галичині німецьке
право було відмінене австрійськими властями, зокрема Львів перестав
користуватись ним в 1786 році. І тому маємо правову систему, котра діяла в
нашому місті майже 350 років. Всі норми цього права зібрані в декількох
збірниках, найвідомішим з яких є «Саксонське зерцало», в інтернеті можна знайти
цю збірку у вільному доступі[25].
__________________________________________________________________________________________________
[1] Привілеї міста Львова (XIV-XVIII ст.) / упор. Мирон Капраль. – Львів, 2010. – с.27
[2] Копія грамоти вписана до Книги ревізій прав на маєтки Подільського воєводства 1564 року (AGAD. - Tzw. Metryka Litowska. - IV B. - Sygn. 17. f.44), публікована в: Грушевський М. Матеріали до історії суспільно-політичних та економічних відносин в західній Україні // Записки наукового товариства ім.Шевченка. - Т.63. - с.2-3
[3] Грушевський М. Історія України-Руси. - Т.5. – К.,1994. – с.232
[4]
Там же.
[5]
Грушевський М. Історія України-Руси. - Т.5. – К.,1994. – с.342-3
[6]
Matricularum Regni Poloniae
summaria. - Pars III. - №914; Archiwum Główne Akt Dawnych. - MK. - Sygn.
20. - k.98
[7]
Matricularum Regni Poloniae
summaria. - P. IV. - №11552; Archiwum Główne Akt Dawnych. - MK. -
Sygn.31. - f.182
[8]
Jabłonowski A. Zródła dziejowe. – Warszawa, 1889. – T. 19. – s.229
[9]
Інвентар містечка Скала 1762 р.// Літопис Борщівщини. Вип.8. – с.124
[10]
Matricularum Regni Poloniae
summaria. - P. IV. - №11552; AGAD. - MK. - Sygn.31. - f.182
[11]
Крикун М. Документи комісарського суду Подільського воєводства 1678-1679 років.
– Львів, 2015. - с.134
[12]
Опись подільський замків 1494 р. (подав М. Грушевський)//Записки наукового
товариства ім. Шевченка. – Т.7. – Львів, 1895. – с.8
[13]
Цитата за: Грушевський М. Історія України-Руси. - Т.5. – К.,1994. – с..343-344
[14]
Bialkowski L. Podole w XVI wieku: rysy spoleczne i gospodarcze. - Warszawa,
1920. – s.204
[15]
Archiwum Główne Akt Dawnych. – MK. – Dz. XVIII. – Sygn. 74. – s.285-335
[16]
Matricularum Regni Poloniae
summaria. – P.I. - №41, 43, 44, 45
[18]
Текст королівської грамоти для міста Смотрич опублікована в Архив Юго-Западной
Россиі. – Ч.5. – Т.1. – с.6-8; в Коронній метриці вона вписана в книгу 10, лист
30 та його зворот https://litopys-skaly.blogspot.com/2018/04/15-1448.html
[19]
Записки наукового товариства ім.Шевченка. – Т.63. – с.63; Archiwum Główne Akt
Dawnych. – MK. – Sygn.17. – f.169
[20]
Archiwum Główne Akt Dawnych. – MK. - Sygn. 30. – k.4-5
[21]
Цього ж року скалецькі міщани отримали грамоту від короля котрою звільнялися
від поборів на два роки: за поточний 1518 та минулий 1517 рік, для того, щоб
мати змогу відновити понищене місто та замок
[22]
Archiwum Główne Akt Dawnych. – MK. - Sygn. 31. – s.122-123
[23]
Archiwum Główne Akt Dawnych. - MK. - Sygn.93. - f. 256-256v
[24]
Archiwum Główne Akt Dawnych. - MK. - Sygn.151. - f.280v - 281
