Біографія Яна Подфіліпського

Подфіліпський Ян гербу Цьолек (пом. до листопада 1569 р.) - зіньківський підстароста 1532, підстароста кам’янецький 1541-42, товариш поточної оборони 1527-1553, дідич Залуччя.

Родинні зв’язки, сім’я

Належав до фамілії Подфіліпських, яка мала маєтності на Поділлі ще з середини 15 століття. Але його спорідненість з іншими Подфіліпськими недостатньо зрозуміла. Згідно однієї групи документів Ян був сином кам’янецького каштеляна Якуба Подфіліпського. Також згаданий, як племінник по брату кам’янецького судді Вікторина Подфіліпського [1]. В пописах війська іноді підписаний як “син судді” (“sądzicz Pothphilipski”) [2]. Тому можливо він був сином Вікторина. Однак прямих вказівок чиїм саме сином він був немає.

Дружина - Евфемія Бучайська, донька Войцеха Бучайського; друга донька Войцеха була за Богданом Козаком Звиногородцем, брацлавським зем’янином [3]. Родичання з українським шляхтичем імовірно позначилося на виборі імен своїм синам. Так, найстарший син Яна - Прокіп (Prokop). Правдоподібно, що швагро Богдан Козак був хрещеним батьком первістка.

З Евфемією Бучайською Ян мав мав всього 5 синів: найстарший Прокіп, молодший Анджей, Павел, Томаш і наймолодший Христофор [4]. Про доньок Яна та Евфемії нічого не відомо.

Військова служба

Військову службу проходив товаришем поточної оборони на Поділлі. За все життя Ян не став ротмістром. Імовірно це було пов’язане з його фінансовими можливостями. Протягом усіх років служби міг виставити 6-8 кінний почт.

Найдавніші свідчення про його службу походять з 1527 року, тоді він був записаний з 7 кінним почтом [5].

В 1529 році записаний в роті Миколая Хоражича з 8 кінним почтом [6].

В 1534 році записаний до роти Станіслава Баліцького з 8-ти кінним почтом, в 1535 - 6-ти кінний [7].

В 1539 році посвідчений з 9 кіньми у роті Єжи Язловецького [8]. Наступного року також з 8 кіньми у тій же роті [9].

В 1541-2 роках мав перерву у службі.

В 1543 році служив у роті Мацея Влодека з 8 кіньми [10]. В 1544 році - теж [11].

В 1545 році мав перерву у службі.

В 1546 році служив у роті скальського старости Героніма Лянцкоронського з 7-ми кінним почтом [12].

В 1547 році мав перерву.

В 1548 році продовжив службу в роті скальського старости Лянцкоронського з 7 кіньми [13]. Того року у сутичці з татарами втратив під Зіньковим 2 коней [14]. В 1549 році служив з тим же Лянцкоронським, але вже 9 кіньми [15].

В 1550 році повернувся до роти кам’янецького старости Мацея Влодека, де служив з 6 кіньми [16], в 1552-1553 рр. - 8 кіньми [17].

В 1557 році замість Яна в роті Мацея Влодека вже значиться старший син - Прокіп з 5 кіньми [18].

Уряди

Займав уряд зіньківського підстарости 1532 р.[19], пізніше був кам’янецьким підстаростою в 1541-42 рр.[20] В цей час кам’янецькими старостами були червоногородський староста Єжи Язловецький з Бучача (пом.1543 р.), а після нього Мацей Влодек (пом.1570 р.) [21]. Займання уряду кам’янецького підстарости безумовно пов’язане з військовою службою саме під командуванням обидвох згаданих старост. Після смерті Яна вже його син Павло займає уряд кам’янецького підстарости [22].

Маєтки

В одному акті 1532 року згаданий як “дідич, або державець сіл Свинна та Монастир” [23].

Володів королівським маєтком селом Глібів, поки в 1524 році його не викупив Вікторин Подфіліаський [24]. 31 січня 1532 року король дав згоду викупити це село назад [25]. Але вже 5 червня того ж року відступив права на це село Лазарю Карачовському [26].

Мав судову тяганину з Євою Монастирською з Подфіліпських стосовно прав на власність селом Бережанка в 1530-их роках [27].

Володів селом Залуччя, що знаходиться біля Підпилип’я. В одному акті 1534 року прямо вказаний як “дідич із Залуччя” [28]. Тоді це було крихітне село, в 1530 році тут було лише 1 дворище [29]. В 1552 році платив податку від Залуччя від 15 дворів [30]. В 1563 році доручив сплатити податок від Залуччя своєму товаришу кам’янецькому стольнику Яну Міляновському [31]. 1 грудня 1565 року платив податок від Залуччя особисто, сплатив від 7 дворищ [32].

16 квітня 1570 року в Кам’янці сини покійного Яна здійснили поділ села Залуччя на декілька частин [33].

Смерть

Ймовірно вже не був живим в листопаді 1569 року, оскільки від Залуччя платили податок “пани Подфіліпські”, очевидно його спадкоємці [34].

Примітки:

1. MRPS IV, nr.13971: Datus est consensus Victorini Podphilipski, subiudici Camenecensi, redimendi villam Hlebow de manibus Ioannis Podphilipski, nepotis sui ex fratre.
2. ASW 85, nr.54, f.46
3. Białkowski L. Podole w XVI wieku. - Warzsawa, 1920, s.161, 143, 145
4. ЦДІАУК, ф.37, оп.1, спр.8, арк.213
5. ASW 85, nr.15, f.13-13v
6. ASW 85, nr.17, f.40
7. ASW 85, nr.25, f.6v, ibidem, nr.26, f.9v
8. ASW 85, nr.36, f.55v
9. ASW 85, nr.39, f.115
10. ASW 85, nr.44, f.47-47v
11. ASW 85, nr.48, f.33
12. ASW 85, nr.50, f.36
13. ASW 85, nr.52, f.27v
14. ASW 85, nr.53, f.10
15. ASW 85, nr.54, f.46
16. ASW 85, nr.55, f.28v
17. ASW 85, nr.59, f.73v, ibidem, f.90
18.  ASW 85, nr.51, f.43v-44
19. MRPS IV, nr. 6137
20. Białkowski L. Podole w… s.161
21. Urzędnicy podolscy XIV–XVIII wieku. Spisy, edited by Eugeniusz Janas, Witold Kłaczewski, Janusz Kurtyka, Anna Sochacka. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1998, s.131
22. Białkowski L. Podole w… s.162
23. ЦДІАУК, ф.37, оп.1, спр.1, арк.159: “heres seu tenutarius villa Swynna et Manasther”
24.  MRPS IV, nr. 13971
25. MRPS IV, nr. 6137
26. MRPS IV, nr. 6195
27. ЦДІАУК, ф.37, оп.1, спр.1, арк.186
28. ЦДІАУК, ф.37, оп.1, спр.2, арк.24: “…Joannes Podphilipski, heres de Zalucze…”
29. AGAD, ASK I, nr. 45, f.8, 23v
30. AGAD, ASK I, nr. 45, f.166v
31. AGAD, ASK I, nr. 45, f.241
32. AGAD, ASK I, nr. 96, f.34
33. ЦДІАУК, ф.37, оп.1, спр.7, арк.213: “Podpylypsczy inter se divisio”
34. Źródła dziejowe. Tom ХІХ. s.221

Андрій Боровський, 24 жовтня 2026 року, Запоріжжя