середа, 27 лютого 2019 р.

Король дозволяє Андрію Сєцеху, дідичу Городниці, за службу у війні проти татар на Поділлі, заснувати в своєму селі Личківці місто, та встановлює там два щорічня ярмарки. 2 січня 1522 року

регеста: Matricularum regni Poloniae summaria. - p.IV. - №13076 (Andreae Sieczech, haeredi in Hrodnicza, pro servitiis in bello contra tartaros de villa Lyczkowcze districtus Trebowliensis circa fluvium Horodnicza oppidum locare admissio datur et duo fora annualia pro dominica tertia post Paschae et pro festo 11000 virginum (21 oct.) ac septimanale feriis sextis celebranda ibidem institunntur);
копія: AGAD. - Metryka Koronna. - Sygn.35. - р.645.

*Личківці - зараз село Гусятинського району

вівторок, 26 лютого 2019 р.

Скалецький бургомістр Ян Матушевич присягає, що містечко Скала понищене татарами та козаками і залишилось будинків лише 140. 1650 рік


Оригінал: AGAD. – ASK. – dz.I. – Sygn.45. – f.582
________________________________________________________________________________

Actum in castro Camenecensi Podoliae, feria tercia post Dominica in Ramis Palmarum quadragesimalem proxima, anno Domini milessimo sexcenntimus quinqagesimo.

Ad officium et acta praesens castrense capitaneatus Camenecensis personaliter veniens honestus Joannis Matuszowicz, proconsul de oppido Skala illis et mag[nificu]s Stanislai de Brzezie Lanckoronski, palatini Braclaviensi [subdus] petiit [ase] juramentum corporale super desertationem, conflagrationis ac devastationis oppidi praefati ac veram conmimerom domorum  possessionatarum in eodem oppido existendum per officium praesens [suscipi] et actis […]

Ja, Jan Matuszowicz, przysegal panu Bogu wszechmoguczemu w Trojcy [Swętei] iedynemu iz w miasteczku Skali, maietnosci JMP woiewody Braclawskiego, nie masz więcei chałup osiadłych tylko sto czterdzesci, ostatek wszystko tatarowie y kozacii popalili, spustoszili y wniwecz obrocili, poddanych iednych w niewolą zabrali, a drudzy sie precz poroschodzili. Tak mi pan Boze dopomoz y męka niewinna Christusa Pana.

Quod praesentam juramentum officium praesens in acta sua suscepit et induxit.




понеділок, 25 лютого 2019 р.

Декрет Кам’янецького земського суду в справі за скаргою селянина Костя Турченяти з села Бабинці Червоногородського повіту Подільського воєводства на шляхтича Миколая Смьотанку про захоплення сіна. 12 травня 1582 року, Кам’янець.


Працьовитий Кость на ймення Турченя з села Бабинці, підданий шляхетного Томаша Кемліча, позивач, із шляхетним Миколаєм Смьотанкою, кам’янецьким хорунжим, відповідачем, за першим писаним позовом Кам’янецької землі про свавільний наїзд разом із своїми слугами на маєток шляхетного Томаша Кємліча у селі Бабинцях і захоплення тут у згаданого позивача чотирьох возів сіна його власної роботи під лісом, що зветься Григоріїв, оціненого у 100 гривнях вживаних грошей, про що ширше оповідається у позові.
Через кам’янецього земського возного обачного Марка з Новосілки справа була чотири рази проголошена на цьому ж суді, а оскільки відповідач перед правом не з’явився – суд, дотримуючись порядку земського права, дозволив винести заочне звинувачення зі сплатою штрафу згідно записом у цих актах.

_____________________________________________________________________________________
Засвідчена копія (переклад з латинської): ЦДІАУК. – ф.37 (кам’янецький земський суд). – оп.1. – спр.10. – арк.191;
Опубл.:  Селянський рух на Україні 1569-1647 рр. Збірник документів і матеріалів. – К., Наукова думка, 1993. - №32, с.64

четвер, 21 лютого 2019 р.

понеділок, 18 лютого 2019 р.

Дозвіл великого князя литовського Сигізмунда I Старого князю Василю Михайловичу Сангушковичу Ковельському заснувати на місці села Ковель у Волинській землі однойменне місто і надає його мешканцям (полякам, русинам, євреям, вірменам і татарам) магдебурзьке право. 23 грудня 1518 року

Оригінал: AGAD, Zbiόr Dokumentόw Pergaminowych, Dz. X, Sygn. 4792, K. 1. Пергамент. Розміри: 56х44 см. Кількість стрічок — 33. Стан збереження — відмінний. Чорнило світлокоричневе. Почерк писаря виразний. Натиск сильний. Перша літера з візерунком. Збереглася печатка червоного кольору із гербом “Погоня”, яка прив’язана плетеним шнурком червоного кольору. Попередні публікації: Archiwum książąt Sanguszków w Sławucie wydane przez Bronisława Gorczaka, konserwatora tegoż archiwum. — T. III. (1432–1534) — Lwów, 1890. — № CXCIII. — S. 182–184. У цьому виданні документ помилково датується 24 грудня 1518 р.
Публікація: Акти Волинського воєводства кінця XV–XVI ст. (із зібрання Пергаментних документів Архіву головного актів давніх у Варшаві) Підготовка до друку Андрія Блануци, Дмитра Ващука, Дмитра Вирського (латиномовні документи) Київ–2014. - 65-67

субота, 9 лютого 2019 р.

Коротка історія Верхняківців (до кін. 17 ст.) та міський привілей 1556 року


Шукаючи в Коронній метриці документи до історії наших містечок та сіл, виявив групу цікавих документів, що стосується наших містечок, а саме – локаційні привілеї та привілеї на магдебурзьке право. В моїй колекції вже назбиралося декілька десятків таких документів, що охоплює територію Подільського воєводства, і маю бажання їх якось видати окремою збіркою. Однак доступ до деяких джерел, де б могли бути ще подібні документи, обмежений, тому відкладаю це заняття до кращих часів. Територіально частина з цих міст розташована в межах сучасного Борщівського району. Оскільки зараз в цьому районі є лише три міських населених пункти, то публікація міських привілеїв, для них та решти, - бачу як першорядне завдання.
З означеної території невідомо жодного оригіналу грамоти, а лише їх копії з Коронної метрики. Тексти копій цих грамот часто написані в скороченому вигляді, і лише для небагатьох новозаснованих містечок є повні тексти грамот. Особливо мою увагу привернула грамота на заснування містечка Верхняківці, котра якраз є повнотекстовою копією.

субота, 2 лютого 2019 р.

Два документи про село Шипівці

Опрацьовуючи різні джерела до історії наших сіл багато мені попадало в руки документів де фігурувало село Давидківці, Чортківського району. Оскільки Давидківці трохи не в моїх інтересах, то документи я відкладав в «довгий ящик» на потім, з метою можливої публікації. Якось пізніше, я ще раз взявся ретельно «просканувати» географічний показник реєстру регестів Коронної метрики[1]. Тут я і знайшов населений пункт з дуже схожою назвою - Давидівці (лат. Dauydowcze), оскільки писарі часто перекручували українські назви, то вирішив перевірити що ж там за документ. А документ там вельми цікавий, - король Сигізмунд Старий підтверджував два документи Єжи Язловецькому на ті Давидівці[2]. Язловецький крім того що був героєм свого часу[3] мав ще і якісь зачіпки з скалецьким старостою за Давидківці[4] (ті що зараз Чортківського р-ну). А ті два документи були датовані самим початком 15 ст, - от же ж знахідка, подумав я! Думав вже писати статтю по історії Давидковець, але вирішив таки копнути глибше, - і не дарма. Виявилось, що виявлене село Давидівці, це зовсім не сучасне село Давидківці Чортківського району, а - село Шипівці, Заліщицького! Оце так поворот, якісь крихітні Шипівці на річці Серет можуть похвалитись зразу трьома документами такої сивої давнини.