Король дозволяє Андрію Сєцеху, дідичу Городниці, за службу у війні проти татар на Поділлі, заснувати в своєму селі Личківці місто, та встановлює там два щорічні ярмарки. 2 січня 1522 року

регеста: MRPS IV, №13076: Andreae Sieczech, haeredi in Hrodnicza, pro servitiis in bello contra tartaros de villa Lyczkowcze districtus Trebowliensis circa fluvium Horodnicza oppidum locare admissio datur et duo fora annualia pro dominica tertia post Paschae et pro festo 11000 virginum (21 oct.) ac septimanale feriis sextis celebranda ibidem institunntur;

копія: AGAD, MK 35, f.645.

*Личківці - зараз село Гусятинського району

Скалецький бургомістр Ян Матушевич присягає, що містечко Скала понищене татарами та козаками і залишилось будинків лише 140. 1650 рік

Оригінал: AGAD. – ASK. – dz.I. – Sygn.45. – f.582

________________________________________________________________________________

Actum in castro Camenecensi Podoliae, feria tercia post Dominica in Ramis Palmarum quadragesimalem proxima, anno Domini milessimo sexcenntimus quinqagesimo.

Ad officium et acta praesens castrense capitaneatus Camenecensis personaliter veniens honestus Joannis Matuszowicz, proconsul de oppido Skala illis et mag[nificu]s Stanislai de Brzezie Lanckoronski, palatini Braclaviensi [subdus] petiit [ase] juramentum corporale super desertationem, conflagrationis ac devastationis oppidi praefati ac veram conmimerom domorum  possessionatarum in eodem oppido existendum per officium praesens [suscipi] et actis […]

Ja, Jan Matuszowicz, przysegal panu Bogu wszechmoguczemu w Trojcy [Swętei] iedynemu iz w miasteczku Skali, maietnosci JMP woiewody Braclawskiego, nie masz więcei chałup osiadłych tylko sto czterdzesci, ostatek wszystko tatarowie y kozacii popalili, spustoszili y wniwecz obrocili, poddanych iednych w niewolą zabrali, a drudzy sie precz poroschodzili. Tak mi pan Boze dopomoz y męka niewinna Christusa Pana.

Quod praesentam juramentum officium praesens in acta sua suscepit et induxit.

Декрет Кам’янецького земського суду в справі за скаргою селянина Костя Турченяти з села Бабинці Червоногородського повіту Подільського воєводства на шляхтича Миколая Смьотанку про захоплення сіна. 12 травня 1582 року, Кам’янець.

Працьовитий Кость на ймення Турченя з села Бабинці, підданий шляхетного Томаша Кемліча, позивач, із шляхетним Миколаєм Смьотанкою, кам’янецьким хорунжим, відповідачем, за першим писаним позовом Кам’янецької землі про свавільний наїзд разом із своїми слугами на маєток шляхетного Томаша Кємліча у селі Бабинцях і захоплення тут у згаданого позивача чотирьох возів сіна його власної роботи під лісом, що зветься Григоріїв, оціненого у 100 гривнях вживаних грошей, про що ширше оповідається у позові.

Через кам’янецього земського возного обачного Марка з Новосілки справа була чотири рази проголошена на цьому ж суді, а оскільки відповідач перед правом не з’явився – суд, дотримуючись порядку земського права, дозволив винести заочне звинувачення зі сплатою штрафу згідно записом у цих актах.

_____________________________________________________________________________________

Засвідчена копія (переклад з латинської): ЦДІАУК. – ф.37 (кам’янецький земський суд). – оп.1. – спр.10. – арк.191;

Опубл.:  Селянський рух на Україні 1569-1647 рр. Збірник документів і матеріалів. – К., Наукова думка, 1993. - №32, с.64

Грамота короля Августа ІІ, якою встановлює 4 ярмарки та торги в містечку Товсте. 12 липня 1701 року

Оригінал: ЦДІАУК. - ф.3955(стара нумерація). - арк.124;
Опубліковано: Архив Юго-Западной Россіи. - Ч.5. - Т.1. - с.187-189.

Sabbato post festum sancti Bartolomei Apostoli proximo anno Domini millesimo septingentesimo primo.

Дозвіл великого князя литовського Сигізмунда I Старого князю Василю Михайловичу Сангушковичу Ковельському заснувати на місці села Ковель у Волинській землі однойменне місто і надає його мешканцям (полякам, русинам, євреям, вірменам і татарам) магдебурзьке право. 23 грудня 1518 року

Оригінал: AGAD, Zbiόr Dokumentόw Pergaminowych, Dz. X, Sygn. 4792, K. 1. Пергамент. Розміри: 56х44 см. Кількість стрічок — 33. Стан збереження — відмінний. Чорнило світлокоричневе. Почерк писаря виразний. Натиск сильний. Перша літера з візерунком. Збереглася печатка червоного кольору із гербом “Погоня”, яка прив’язана плетеним шнурком червоного кольору. Попередні публікації: Archiwum książąt Sanguszków w Sławucie wydane przez Bronisława Gorczaka, konserwatora tegoż archiwum. — T. III. (1432–1534) — Lwów, 1890. — № CXCIII. — S. 182–184. У цьому виданні документ помилково датується 24 грудня 1518 р.

Публікація: Акти Волинського воєводства кінця XV–XVI ст. (із зібрання Пергаментних документів Архіву головного актів давніх у Варшаві) Підготовка до друку Андрія Блануци, Дмитра Ващука, Дмитра Вирського (латиномовні документи) Київ–2014. - 65-67

Коротка історія Верхняківців (до кін. 17 ст.) та міський привілей 1556 року

Шукаючи в Коронній метриці документи до історії наших містечок та сіл, виявив групу цікавих документів, що стосується наших містечок, а саме – локаційні привілеї та привілеї на магдебурзьке право. В моїй колекції вже назбиралося декілька десятків таких документів, що охоплює територію Подільського воєводства, і маю бажання їх якось видати окремою збіркою. Однак доступ до деяких джерел, де б могли бути ще подібні документи, обмежений, тому відкладаю це заняття до кращих часів. Територіально частина з цих міст розташована в межах сучасного Борщівського району. Оскільки зараз в цьому районі є лише три міських населених пункти, то публікація міських привілеїв, для них та решти, - бачу як першорядне завдання.

З означеної території невідомо жодного оригіналу грамоти, а лише їх копії з Коронної метрики. Тексти копій цих грамот часто написані в скороченому вигляді, і лише для небагатьох новозаснованих містечок є повні тексти грамот. Особливо мою увагу привернула грамота на заснування містечка Верхняківці, котра якраз є повнотекстовою копією.

Два документи про село Шипівці

Опрацьовуючи різні джерела до історії наших сіл багато мені попадало в руки документів де фігурувало село Давидківці, Чортківського району. Оскільки Давидківці трохи не в моїх інтересах, то документи я відкладав в «довгий ящик» на потім, з метою можливої публікації. Якось пізніше, я ще раз взявся ретельно «просканувати» географічний показник реєстру регестів Коронної метрики[1]. Тут я і знайшов населений пункт з дуже схожою назвою - Давидівці (лат. Dauydowcze), оскільки писарі часто перекручували українські назви, то вирішив перевірити що ж там за документ. А документ там вельми цікавий, - король Сигізмунд Старий підтверджував два документи Єжи Язловецькому на ті Давидівці[2]. Язловецький крім того що був героєм свого часу[3] мав ще і якісь зачіпки з скалецьким старостою за Давидківці[4] (ті що зараз Чортківського р-ну). А ті два документи були датовані самим початком 15 ст, - от же ж знахідка, подумав я! Думав вже писати статтю по історії Давидковець, але вирішив таки копнути глибше, - і не дарма. Виявилось, що виявлене село Давидівці, це зовсім не сучасне село Давидківці Чортківського району, а - село Шипівці, Заліщицького! Оце так поворот, якісь крихітні Шипівці на річці Серет можуть похвалитись зразу трьома документами такої сивої давнини. 

Про те що село Шипівці змінило назву звертали увагу вже дослідники, наприклад Микола Крикун в своєму дослідженні про населені пункти Подільського воєводства[5]. Однак чомусь увага істориків пройшла повз ті два документи, котрі підтверджував король для Язловецького. 

Отже про які два документи йдеться. 

Перший датований 25 вересням 1403 роком. Це жалувана грамота Григорію Шипу короля Владислава на володіння на спадковому праві селом Давидівці, що знаходиться в повіті Червого Замку (…in districtu Rubei Castri sitam…)[6]. Ким був цей Григорій Шип і за які заслуги отримав надання – невідомо. А повіт Червоного Замку, - це ж звичайно Червоногородський повіт з центром в місті Червоногород. (Тут варто додати, що в 1418 році Григорій Шип отримав запис суми у 60 гривень вже від князя Вітовта на села Лисівці на Сереті та Набоківці[7].) 

Другий документ датований 25 вересня 1422 року. Це дуже цікавий документ, оскільки цьому ж Григорію Шипу, дідичу Давидівців, великий князь Литовський Вітовт, дозволяв заснувати в його Давидівцях місто на магдебурзькому праві[8]! Покищо це єдиний відомий мені випадок, коли князь Вітовт за недовге своє правління Поділлям заснував тут місто на магдебурзькому праві, тому дивно, що про цей документ не згадують в своїх монографіях дослідники Поділля[9]. 

На жаль текст цих двох грамот неможна навести, бо книга в котру були записані ці документи, - книга 74а Коронної метрики – згоріла під час Другої світової війни. 

Самі Давидівці, найімовірніше, так і не стали містом, цьому завадили руйнівні вторгнення татар, турків та волох в другій половині 15 ст – першій пол. 16 ст. Наприклад, в списку міст в Подільському воєводстві 1453 року, який наводиться в Коронній метриці згадується приватошляхетське містечко «Schipowcze»[10], але вже під час ревізії документів в 1469 році воно фігурує як село, котрим до того ж володів вже Михайло Бучацький[11]. Однак, можемо точно сказати, що вже в 15 ст село почало змінювати назву на Шипівці, тобто від прізвиська свого першого дідича. Так в іншому документі 1469 року село називається «Давидовче, інакше Сиповче на річці Серет»[12]. 

Цей населений пункт в 16 ст був крихітним сільцем, податковий реєстр вказує, що в 1530 році тут було лише 2 дворища, а навала загарбників 1539 року і взагалі стерла село з лиця землі. Реєстр 1542 року мовчить про село. Втім місцеві урядники знали про міський статус Давидівців/Шипівців, так, ще в 1559 році в кам’янецькій земській книзі воно маркується як містечко[13]. 

Як доцільно резюмує Ольга Білецька в дослідженні про Червоногородський повіт, - для чого вигадувати нісенітниці про заснування села якимось козаком, якщо є ось така справжня історія[14]. 

_____________________________________________________________________________

Примітки:

1. Matricularum Regni Poloniae summaria, excussis codicibus, qui in Chartophylacio Maximo Varsoviensi asservantur, contexuit indicesque adiecit Teodorus Wierzbowski. – Pars IV. Sigismundi I regis tempora complectens (1507-1548). Vol. 1, Acta cancellariorum 1507-1548 (далі - MRPS) 

2. MRPS. – p.IV. – v.I. - №7887 

3. https://uk.wikipedia.org/wiki/Юрій_Язловецький 

4. Наприклад: MRPS. – p.V - №1559, 1636.

5. Крикун М. Кількість і структура поселень Подільського воєводства в першій половині 17 ст. // Подільське воєводство у 15-18 століттях. – Львів, 2011. – с.198 

6. MRPS. – p.IV. – v.IІІ. - S.433:  Medica, die Galli (16 жовт.). Vladislaus II rex villam Dawydowcze, in districtu Rubei Castri sitam, Gregorio Schyp iure haereditario donat.

7. Білецька О. Червоногородський повіт Подільської землі наприкінці 14 – 16 ст. // Міждисциплінарні гуманітарні студії. Серія: Історичні науки. – 2014. Вип. 3. – с.58 

8. MRPS. – p.IV. – v.III. - S.562:  In statione campestri in terra Culmensi circa lacum Meno, feria sexta posr Mauritii (25 вер.) Alexandr alias Withowdus, magnus dux Lithuaniae, in villa Dauydowcze terrae Podoliae Gregorii Schyp haereditaria oppidum in iure maydemburgensi locare indulget.

9. Наприклад найновіші монографії з історії Поділля: Білецька О. Поділля на зламі XIV-XV ст.: до витоків формування історичної області. - Одесса: «Астропринт», 2004;
Михайловський В. Еластична спільнота. Подільська шляхта в другій половині XIV - 70-х роках XVI ст. - К.: Темпора, 2012 

10. MRPS. – p.I. - №192; Оригінал: AGAD. - MK. - Sygn.11. - s.10

11. Bona regalia onerata in terra Russiae etc. Lustracio 1469 // Jabłonowski A. Źródła dziejowe. T. 18, cz. 1

12. Білецька О. Червоногородський повіт… с.66 

13. Крикун М. Кількість і структура поселень Подільського воєводства … с.198 

14. Білецька О. Червоногородський повіт… с.66-67