Квит Адама Васильковського Янушу Тишкевичу про відшкодування збитків, заподіяних втечами селян Васильківського із сіл: Шидлівців, Стрілківців і Піщатинців Кам’янецького повіту до сіл Ясенова і Завалля Галицької землі Руського воєводства. 5 серпня 1645 року

Шляхетний Адам Васильковський, будучи тілесно здоровим, визнав, що він звільняє шляхетного Павла Росцеського від обов’язку визнання його правоти (як позивача) у вимозі повернення (підданих), оскільки він сам через згаданого шляхетного Росцеського перед Люблінським генеральним трибуналом у щойно минулу суботу після 5-ї неділі по П’ятидесятниці цього року ж року заявив квит на користь найяснішого і ясновельможного київського воєводи, житомирського старости Януша з Логойська Тишкевича. Доповнюючи свою заяву, він квитує від усього процесу у будь-якому його пункті чи ступені права вищезгаданого найяснішого і ясновельможного київського воєводу, а також шляхетного Олександра Чайковського (конкретно) щодо нижчевикладених судових спорів, а саме: