Шляхетний Адам Васильковський, будучи тілесно здоровим,
визнав, що він звільняє шляхетного Павла Росцеського від обов’язку визнання
його правоти (як позивача) у вимозі повернення (підданих), оскільки він сам
через згаданого шляхетного Росцеського перед Люблінським генеральним трибуналом
у щойно минулу суботу після 5-ї неділі по П’ятидесятниці цього року ж року
заявив квит на користь найяснішого і ясновельможного київського воєводи,
житомирського старости Януша з Логойська Тишкевича. Доповнюючи свою заяву, він
квитує від усього процесу у будь-якому його пункті чи ступені права
вищезгаданого найяснішого і ясновельможного київського воєводу, а також
шляхетного Олександра Чайковського (конкретно) щодо нижчевикладених судових
спорів, а саме:
-
По-перше: квитує особисто найяснішого і
ясновельможного київського воєводу у справі, що ухвалою Подільського воєводства
була передана на виконання Кам’янецького гродського старостинського уряду зі
стягненням штрафу 100 польських гривен за переховування кожного підданого у
зв’язку з невидачею працьовитих Демка Стріли і Вонтона Вончонка, підданих із
села Шидлівців, які у перний час, приїхавши разом зі своїми спільниками до маєтку
Стрілківців, викотили власних підданих позивача, а саме працьовитих Бориса і
Степана з села Стрілківців разом з жінками, дітьми, великою і дрібною худобою
та усім хатнім скарбом, про що точився процес на Кам’янецькому гродському
старостинському суді, а після його перебігу було проголошене покарання через
публікацію баніції у цьому ж Кам’янецькому старостинському суді;
-
По-друге: квитує найяснішого і ясновельможного
київського воєводу, а також вищезгаданого Олександра Чайковського, на той
час державця маєтку Ясенева, з
розпочатої ним (позивачем) тоді справи, щодо працьовитих Адама Бабія з жонатим
сином і Левка Бабія з села Стрілківців Кам’янецького повіту Подільського
воєводства, власних дідичних підданих позивача, які разом з жінками, дітьми,
великою і дрібною худобою й усім хатнім скарбом повтікали до маєтку села
Ясенева і там осіли;
-
По-третє: (квитує їх ще) щодо невидачі і
непредставлення на Галицький суд працьовитих Стеня Стрільця з двома жонатими
синами, Сидора, Гриця, Федора, Сидора, стеньгового брата, Яремка, Степана і
Василя з села Піщатинців Кам’янецького повіту Подільського воєводства, так само
власних дідичних підданих позивача, які разом з жінками, дітьми, великою і дрібною
худобою й усім хатнім скрбом повтікали до маєтку села Завалля.
-
Підтверджуючи, що на Люблінському гродському
уряді йому (позивачу) вчинено достатньо стосовно вищевказаного для його
задоволення і для завершення усього судового процесу, він квитує і чинить
вільними від вищевказаного (згаданих осіб), ліквідуючи, і навічно скасовуючи
усю справу разом з її процесом.
Адам Васильковський, рука власна
____________________________________________________________________________________
ЦДІАУК. – ф.38. – оп.1. – спр.22. – арк.360-363. Засвідчена
копія, переклад з латини.
Опубл.: Селянський рух на Україні 1569-1647 рр. Збірник
документів і матеріалів. – К., Наукова думка, 1993. - №32, с.322-323
