Невідомий опис Скали-Подільської з 1713 року

Петро СIРЕДЖУК, Iгop СКOЧИЛЯС

НЕВІДОМИЙ ОПИС СКАЛИ-ПОДІЛЬСЬКОЇ З 1713 РОКУ

У середні віки Скала-Подільська відігравала помітну роль вісторії Поділля як торгівельне містечко, осідок королівсько гостароства та оборонна твердиня на польсько-молдавському пограниччі. У другій половині XVII сторіччя вона цю роль поступово втрачає. Військові дії часів Хмельпиччини, напади молдавських господарів і дії опришків призвели до спустошення Скали. Турецька окупація Поділля 1672-1699 рр. дала поштовх масовій міграції жителів містечка у Галичиву та Волинь. [1]

Король Владислав ІІІ дарує шляхетному Стиборові з Коморників, за вірну службу, війтівство у містечку Скала з двором та млином, а також пусткою Іванкове поле, котре він повинен заселити (село обдаровує магдебурзьким правом); а також із зобов’язанням військової служби одним стрільцем. Буда, 30 червня 1443 року

 Копія: Archiwum Główne Akt Dawnych, zespoł Archiwum Zamoyskich, sygn.32, s.934-935.

Заголовок: Advocatia in oppido Skala in terris Podoliae sittum et vastitas Ivankouo polie.

Витяг з інвентаря містечка Скала, 1810 рік

Копія: Львівська національна бібліотека ім.Стефаника, відділ рукописів, ф.141 (Чоловського), опис 1, справа 708 (електронна версія з сайту Оссолінеуму);

____________________________________________________________________________________________

Скала-Подільська, міст, 1941 р.

Джерело https://forum.index.hu/Search/showArticleResult?topic_id=9204653&aq_ext=1&aq_text=Szkala-Podilszka

Агентурні відомості Скалецького прикордонного пункту, 1921 р.

Публікація: Архів Української Народної Республіки. Міністерство внутрішніх справ. Звіти департаментів державної варти та політичної інформації (1918 – 1922). / Упорядник: Валентин Кавунник. – Київ, 2018. – с.387, 517

____________________________________________________________________________

16 бер. 1921 р.

"Неділю – дві назад в Жванчику на ярмарці люди в клочки розірвали чотирьох большовиків за те, що вони хотіли примусом заставити взяти «совітські» гроші. В с[елі] Бережанці одна група большовиків билась з другою. Була межи ними стрілянина. Одні грабували других, а ці що були ограбовані, перед боєм ограбували жидів. Там же в Бережанці баби ограбовані большовиком чуть не втопили його в Збручі. Вирвався і утік...

...Комісар із Лянцкоруня перебіг на цю сторону. Оповідають, що він награбував 1,500,000 грошей, які в нього одібрали большовики. Комісар прибіг каятися на цю сторону. Був випадок, що к[онтр]р[озвідник] совітської бригади утік на цю сторону і з собою приніс 400,000 «романовських». Був 

затриманий уже на цім боці польською владою...

...17 марта. В Мар’янівці на днях розстрілян коло церкви чоловік за те, що спізнився виїхать туда з підводою по вимозі большовиків...

16 лист 1921 р.

...В м[істі] Скалі заарештовано чекістів Щедрина псевдонім Рязанцев) і Глінкіна, в той мент коли ці оба чекисти перекрались через Збруч і зайшли на квартиру Махницького, щоби від нього получити таємні відомості для совітської влади. Махницький Вацлав Леонович бувший реставратор з м[іста] Кам’янця працював агентом в наших союзників, зістав так само заарештований і відведений в тюрму до м[іста] Чорткова. Його обвинувачують, що він від довшого часу працював яко шпіг на користь большовиків...."

ТЕЛЕГРАМА КОМАНДУЮЧОГО АРМІЇ ГЕНЕРАЛА-ПОРУЧНИКА ОЛЕКСАНДРА ГРЕКОВА ГОЛОВІ РАДИ НАРОДНИХ МІНІСТРІВ УНР ПРО ДОПОМОГУ АВТОМОБІЛЯМИ І ВИКОРИСТАННЯ АЕРОДРОМУ У СКАЛІ

Оригінал: ЦДАВОУ, ф. 1065, оп. 1, спр. 8, арк. 28. Машинопис;

Публікація: Західно-Українська народна республіка 1918-1923. Документи і матеріали в 5-ти томах. - T.4. - Івано-Франківськ, 2008. - с.470-471. - №250.

_________________________________________________________________________________________

25 червня 1919 р. 

Після зношення за ч. 1328 довожу до Вашого відому слідуюче: 

1) На теріторії Галичини цілковитий брак авто та автомайна. Та незначна кількость машин, яку начальна Команда має до своєї роспорядимости, обслуговує виключно потреби боєвого фронту, але й там почувається брак. 

З огляду на це Начальна Команда не має фізичної можли­вості уділити що небудь для нових цілей і з свого боку просить про допомогу п. Голову Ради нар. Міністрів, позаяк в роспоря­димости Надніпрянщини мається много авто та автомайна. Начальна Команда мала б велике полегшання в своїх боєвих операціях коли б до її роспорядимости прислано було де кілько парових а тягарових авто. 

2) Що торкається бази для німецьких літунів в Скалі, то після думки п. Диктатора, в данний мент це не бажано з огляду на прибуття до Галичини офіціяльного представництва держав Антанти і можливости витолкування факта улаштування бази є дуже небажаний для Галичини спосіб. п. Диктатор вважає, що найближча місцевість за Скалою, наприклад Гуків, яка розташована біля самої Скали, але на терріторії Поділля, не зміняє, фактично обставин для літунів, бо знаходиться там же де вони бажали мати базу, Галичина ж уникає небезпеки в дипломатичному відношенні. 

Я переконаний, що п. Міністр не може не погодитись з обгрунтованостью викладених доводів, тим більш, що фактично становище не змінюється, і що п. Міністр зарядить улашту­вання бази в Гукові, чим зробить серйозну послугу і допомогу Галицькому Урядови в сучасну тяжку для краю хвилину сильно напруженої боротьби на фронті. 

РАПОРТ ХОРУНЖОГО НАРОДНОЇ СТОРОЖІ БОДНАРА ДО НКГА ПРО СТАНОВИЩЕ В РАЙОНІ СКАЛИ ПОДІЛЬСЬКОЇ

Оригінал: ЦДАВОУ, ф. 2192, on. 1, спр. 4, арк. 158;
Публікація: Західно-Українська народна республіка 1918-1923. Документи і матеріали в 5-ти томах. - T.4. - Івано-Франківськ, 2008. - с.526.

4 серпня 1919 р. 

Розвідка яка повернула 4 серпня 1919 зі Скали голосить як слідує: 

Польського війська єсть в Скалі [нерозбірл.] у чети. 

Стадійна Команда перепровадилася зі Скали до Іванкова. 

З км від Скали. 

40 підвод стоїть в Скалі в поготівно. 

Поляки нарікають на Антанту, що їх зрадила, що они заключали уже мир з українцями і виносяться за Сян. 

Війська польські відходять одні за другими в глубину краю і виправлюють їх з музикою, а поляки розголошують, що тії зістають розпущені домів, мабуть суто то старші річники, одначе єсть то польська видумка, бо війська тії мають вислати на оден з нових фронтів. 

Рабунки і ревізії по домах відбуваються по кілька разів денно. 

Польські війська ходять обдерті і босі, жебрачи хліба у тамтешніх міщан під покривкою, що їм ще недостатньо харчів. 

З того всего можна винести, що зграбований через поляків в Галичині хліб вивезли до Польщі. 

Фотографії Скали з архіву Александра Чоловського

 Оригінали: Biblioteka Narodowa. - Archiwum Aleksandra Czołowskiego. - Sygnatura: Rps 5460 IV (Materiały do dziejów zamków czerwonoruskich zebrane przez Aleksandra Czołowskiego. T. 3

Різні фото Скали, початку 1900-их років

Джерело: Biblioteka Narodowa

Світлини Скали 1917 року з Австрійської національної бібліотеки

Джерело: Osterreichische Nationalbibliothek

Світлини Скали 1918 року з колеції негативів Мунзара

Джерело: badatelna.eu

Лист польного гетьмана Станіслава Жолкевського до короля, в котрому доносить про стан справ у Волощині. в Скалі, 15 лютого 1595 року

Публікація: Listy Stanisława Żółkiewskiego 1584-1620 / pod red. J.T. Lubomirski. - Krakow, 1868. - s.62-63.

Король Сигізмунд І Старий повідомляє, що Станіслав Лянцкоронський,подільський воєвода, дарує королю села Ярослав та Колодрібка та доєднує їх до Скальського замку. Краків, 12 травня 1530 року

Копія: AGAD, MK 45, s.253-255;
Регеста: MRPS, IV, nr.15782;
Заголовок копіїста: Donatio villarum Jaroslaw et Colodrobka, maiestati regie, per magnificum Stanislaus Lanczkorunski, palatinum Podolie.

In nomine Domini, amen, ad perpetuam rei memoriam; nos, Sigismundus, Dei gracia rex Polonie, magnus dux Lithwanie, necnon terrarum Cracovie, Sandomirie, Siradie, Lancicie, Cuiavie, Russie, [. . .] Prussie ac Masovie dominus et heres. Significamus etc., quomodo magnificus Stanislaus Lanczkorunsky de Brzezie, palatinus Podolie et capitaneus Camenecensis, tenutariusque Scalensis et heres villarum suarum Jaroslaw et Colodrobka, coram nostra Maiestate Regia, personaliter constitutes non compulsus neque coactus sed nec aliquot denio errore seductus sanus mente et corpore racionis existens maturaque deliberacione et consilio suis prehabitis memoratas villas suas hereditarias Jaroslaw et Colodropka castro nostro et oppido Skala adiacent per eiusdem Stanislaum in punciarum possesso et ad vitam eius cum favore nostro Regio possidendo cum omni iure et proprietate prout prefate due ville et quelibet earum seorsum in suis metis ac limitibus sunt distincte ac limitate nihil juris dominii et proprietatis pro se successoribusque suis legittimis in villis prefatis penitus reservando, sacratissime nostre Regie maiestati et successoribus nostris Polonie Regibus pro tempore presentibus dedit, donavit, inscripsit et resignavit, datque, donat, inscribit et resignat; perpetuo et in evum easdem villas utrasque ad castrum nostrorum Skala et ad fiscum nostrum adiugendo et incorporando dans et concedens dictus Stanislaus Lanczkorunsky nostre Maiestati villarum prescriptarum Jaroslaw et Colodropka; realem et actualem intromissionem possessionem ex tunc prout ex nunc et econtra per nos et successors nostros hereditary acceptandam et per Maiestatem nostrum successoresque nostros Reges Polonie pro tempore existentes simul cum castro et oppido bonisque nostris prefatis Skalensibus duratura temporibus perpetuis tenore presencium mediante; quia vero bona prefata Omnia Skalensia sibi Stanislao Lanczkorunsky ad extrema  vite sue tempora de gracia nostra speciale iamdudum  inscripsum ita volumus et in presenciarum ut eisdem omnibus bonis nostris Skalensibus villas prefatas Jaroslaw et Colodropka nostras iam factas ad presents Regales ac fiscum nostrum Regium possidendas dictus Stanislauw toto tempore vite sue fieret possessurus juxta vim et contmenciam inscripcius vitalis super bona Skalencia prefata a nobis dudum assecnte lacium ob loquentis post cuiusquidem Stanislai mortem ville prefate Jaroslaw et Colodropka nobis ad presens donate unacum bonis nostris omnibus Skalensibus ad nos et successors nostros fiscumque nostrorum Regium devolventur pleno jure juribus nostris Regalibus per Omnia salvis remanendum summis tamen principalibus obligata foriis pecunniariis sibi Stanislao in super castro, oppido, advocatiaque ac villis aliis nostris quibuscumque [c . . .] ac divisim obligatorieque per eum hactemus possessis et per ipsum in easdem bonis cum favore nostro Regio habitis dumtaxat exceptum. In cuius rei testimonium etc. Datum Cracivie, feria quinta post festum Natalis s.Stanislai in maiio, anno Domini MDXXX; regni nostri XX quarto, presentibus ibidem . . . (список свідків)

АГЕНТУРНІ ВІДОМОСТІ ВІД 13 БЕРЕЗНЯ 1921

В Кам’янці стоїть DCXXXVI совітський полк, розташован на новом плані. 8-го березня в Кам’янці був вибух повстання проти ЧК з боку приговоренних до розстрілу. Один із арештованих Зільберман буквально іскусав, загриз, комісара Серетюка. Арештовані розібрали печь і камінням атакували чекістів. Чотири чоловіка використали суматоху і утекли, а решта майже вся погибла. Большовики оточили кругом дім і обстріляли кулеметами. Багато погибло не тілько приймавших участь в боротьбі, а і невинних піднадзорних, які сиділи в той час в ЧК. Чекісти вдарили тревогу. Із Вінниці прибула допомога 1,000 чоловік. Зараз в Кам’янці почався терор і арешти. 

АГЕНТУРНІ ВІДОМОСТІ ВІД 8–10 БЕРЕЗНЯ 1921 Доклад про поїздку до Скали в днях з 24-го лют[ого] по 6-е березня 1921 року

місто Тарнів 

В додаток до листа, висланого мною зі Львова від 27-го лютого маю подати 

слідуюче. Зі Львова до Скали я виїхав 28-го лютого і до Скали прибув у середу 1-го березня. При в’їзді до Скали кидається у вічі сила біженців, які з цікавістю і великим заінтересованням зустріваються всякого нового чоловіка, що з’являється в місті з українського державного центру у Тарнові. Сила і характер запитань про діяльність уряду і про військо та працю Ради Республіки свідчить про щирі симпатії до УНР та про те, що всі надії на можливість повороту на рідну землю вони зв’язують з її іменем. Переважна більшість серед біженців — євреї. Є їх тут біля 3,000. Тікають щодня, і переважно класа дрібних торговців, з-за того, що большевики заборонили всяку торгівлю і люто переслідують спекуляцію різного роду. Дехто втік і від мобілізації. Займаються тут торгівлею та спекуляцією, а деякі і продуктивною працею: вступають на роботу до підприємств, відкрити пекарню і т[ак] д[алі]. Крім євреїв втікають і українці — інтелігенція та селяни. Селянські втікачі — це головно хлопці призивного віку від 18 до 26 років, з місцевостей дальших від кордону (з-під Нігина, Дунаєвець, Нестеровець, Солобковець і т[ак] д[алі]), де большевики вже перевели мобілізацію. В нейтральній прикордонній смузі мобілізації ще не було. Зараз тут переводиться лише регістрація (м[іж] і[ншим] регістрація учителів одбулась тут 1-го березня). Ці втікачі шукають собі праці. На станціях вони носять грузи, навантажують вагони і т[ому] п[одібне], а ті, що не знаходять тут праці, розходяться по селах на сезонні весняні роботи. Вони кажуть, що будуть чекати того часу, коли буде організовуватись укр[аїнська] армія і тоді вступлять до війська. До лагерів, безумовно, не хотять йти. Настрій їх антибольшевицький. 

По тім боці Збруча... (Лист зі Скали)

На терені Скалатщини не бачили ми в останніх тижнях більших ґруп українських селян-утікачів з другої сторони Збруча. Були лише переходи поодиноких людей, які оповідають жахливі історії про господарку і знущання більшовиків над українським селянством. Ось передучора (6. ц. м.) прибув більший відділ узброених у кріси і 2 кулемети більшовиків до села Гукова біля Скали і силою забгав усіх тих, що не є ревними комуністами та вивіз їх у сторону Кам’янця. В Гукові панував у тім часі нечуванпй крик і плач, змішаний зі стріла ми з крісів і кулеметів. Того дня виведено з села близько половину людей. Таксамо, коли вірити втікачам, поступають більшовики в кожному прикордонному селі чи місті. Вони хочуть забрати з сіл весь той елемент, що виступав проти колєктивізації і вивезти його яких 80—100 км. у глибину краю, або й дальше в Сибір. Через те в прикордонних селах (а й дальше) повно плачу й лементу, а нерідко до ходить і до стрілянини яг це чути було виразно в селі Гукові.

Податковий реєстр маєтків Станіслава Лянцкоронського. Витяг з податкового реєстру Подільського воєводства 1579 року

Archiwum Glowne Akt Dawnych. – Archiwum Skarbu Koronnego. – dz.IV. – Sygn.40

[f.1]

Regestrum exactarum pecuniarum contributionum publicarum per omnes status et ordines regni Poloniae in convent generali Warsoviensi proxime praeteritum anno Domini 1579, ladatarum de pallatinatu et terries Podoliae per generosum Sigismundum Blazowski de Blazow exactorem […]

Скалецький бургомістр Ян Матушевич присягає, що містечко Скала понищене татарами та козаками і залишилось будинків лише 140. 1650 рік

Оригінал: AGAD. – ASK. – dz.I. – Sygn.45. – f.582

________________________________________________________________________________

Actum in castro Camenecensi Podoliae, feria tercia post Dominica in Ramis Palmarum quadragesimalem proxima, anno Domini milessimo sexcenntimus quinqagesimo.

Ad officium et acta praesens castrense capitaneatus Camenecensis personaliter veniens honestus Joannis Matuszowicz, proconsul de oppido Skala illis et mag[nificu]s Stanislai de Brzezie Lanckoronski, palatini Braclaviensi [subdus] petiit [ase] juramentum corporale super desertationem, conflagrationis ac devastationis oppidi praefati ac veram conmimerom domorum  possessionatarum in eodem oppido existendum per officium praesens [suscipi] et actis […]

Ja, Jan Matuszowicz, przysegal panu Bogu wszechmoguczemu w Trojcy [Swętei] iedynemu iz w miasteczku Skali, maietnosci JMP woiewody Braclawskiego, nie masz więcei chałup osiadłych tylko sto czterdzesci, ostatek wszystko tatarowie y kozacii popalili, spustoszili y wniwecz obrocili, poddanych iednych w niewolą zabrali, a drudzy sie precz poroschodzili. Tak mi pan Boze dopomoz y męka niewinna Christusa Pana.

Quod praesentam juramentum officium praesens in acta sua suscepit et induxit.

Люстрація Скалецького староства 1570 року

Оригінал: AGAD. – MK, Lustracje. – dz.XVIII. – Sygn.46. - f.219-232;

Публікація: Жерела до історії України-Руси / під ред. М. Грушевського. - Том 7. - Львів, 1903. - с.184-196

Витяги з лавничої книги міста Львів, 1441-1447 роки

Публікація: Pomniki dziejowe Lwowa z archiwum miasta, t. 4: Księga ławnicza miejska 1441–1448, red. A. Czołowski, F. Jaworski, Lwów 1921