Петро СIРЕДЖУК, Iгop СКOЧИЛЯС
НЕВІДОМИЙ ОПИС СКАЛИ-ПОДІЛЬСЬКОЇ З 1713 РОКУ
У середні віки Скала-Подільська відігравала помітну роль вісторії Поділля як торгівельне містечко, осідок королівсько гостароства та оборонна твердиня на польсько-молдавському пограниччі. У другій половині XVII сторіччя вона цю роль поступово втрачає. Військові дії часів Хмельпиччини, напади молдавських господарів і дії опришків призвели до спустошення Скали. Турецька окупація Поділля 1672-1699 рр. дала поштовх масовій міграції жителів містечка у Галичиву та Волинь. [1]
У 1701 р. Скала, за королівським привілеєм, переходить у володіння польського шляхтича Констянтина Загоровського (акт введення у володіння був вписаний в одну з гродських книг Кам'янця-Подільського) [2]. Новий скальський староста був зацікавлепий у відновленні економічного потенціалу маєтку і його якнайшвидшому залюдненні. З цією метою селянам-втікачам і переселенцям-міщанам надавались слободи, вони звільнялись від різноманітних повинностей.
На жаль, про заселення Скали па початку XVIII століття збереглися лише фрагментальні відомості. Вдалося встановити, що у цей час до Скали втекло 6 селян з Бурштина, що на Івано-Франківщині [3]. З року в рік населення Скали збільшувалось. Bже у 1710 році містечко спромоглося сплатити у королівську скарбницю один з найбільших на Поділлі податків [4].
Наступні дані про населення Скали зустрічаємо у 1765 р. [5]. Tаким чином, майже 50-літній період в історії містечка залишається "незадокументованим“. За кількома випятками [6], про події першої половипи XVIII століття нам майже нічого невідомо.
Нещодавно виявлений інвентариий опис Скали дає змогу частково заповнити цю прогалину. Документ внесений в актову книгу Галицької гродської канцелярії 6 червня 1713 року - y зв'язку з судовою справою за право власності на маєтки скальського староства (містечко Скалу та села Звиняч, Боришківці, Хартановці, Борщів, Летава, Гуків, Загроддя, Гуштин, Давидківці, Іванків). Ще у 1701 році Загоровський отримаз від Лянцкоронських маєток на праві "реіндукції", згідно якого останні передавали Загоровському Скалу як дарунок, але з умовою обов'язкового повернення [7]. Коли у 1713 р. термін "реіндукції“ вийшов, вдова попереднього посесора староства Лянцкоропського, Aгнета із Збрижа, почала вимагати повернения маєтку. За її згодою Cкaла мала перейти у володіння галицького писаря Йзефа Mежейовського [8]. При передачі маєтку був укладений спеціальний акт, внесений у кам'янецькі земські книги. З метою вияснення реального економічного стану маєтку і його заселення, у Скалу виїхали представники суду. Виявилось, що за час більш як 10-літнього урядування, Загоровський допустився серйозних зловживань; господарство перебувало у занедбаному стані. Обурений Межейовський наказав скласти акт обслідування, а заодно і інвентариий опис Скали, для юридичиого підтвердження маєтку. За його дорученням земський возний Матіас Скажинський вніс ці документи у гродський суд (інвентар, акт введения у володіння і реіндукцію).
Виявлений інвентарний опис Скали - невеликий за обсягом обіймає 4 сторінки актової кииги [9], складений польською мовою з характерною для XVIII століття палеографією. За структурною будовою він складається з трьох частин: опису "Замчиська", опису "Ринкової громади“ і реєстру міщан, які покинули Скалу за часів посесії Загоровського.
Загальновідомо, що джерельиа база з цього періоду вивчена недостатньо - через погану збереженість документів. Тому відомості, зафіксовані в інвентарі, надзвичайно цікаві і важливі для дослідження Скали і всього Поділля початку XVIII століття. Згіднo oпиcу, у Скалі вже у 1713 році простежується чіткий поділ на окремі квартали. Містечко складалося з двох основних частин: "Замчиська" і "Ринкової громади". На території "Замчиська" стояв замок. Як і в минулі століття, [10] він мав жалюгідний вигляд: стіни у багатьох місцях були зруйновані, і тільки місцями "ще так-сяк трималися". Ревізор робить слушний висновок, що вона "не придатна до ніякої оборони" [12]. Про колишню міць замку свідчила хіба що башта та брама. Вся територія замку була огороджена високою дерев'яною стіною (у документі вона названа "парканом") із загострениними палями. Оскільки замок на початку XVIII століття втратив своє оборонне значення, Загоровський перетворив його у господарський маєток. Hа території колишньої твердині було побудовано кухню, житловий будинок, пивницю, перукарию, а також стайню і в'язницю ("кардигарц"). Вся вільна від забудов площа була засіяна яриною. У той час "Замчисько" більше нагадував панський фільварок, ніж оборониу споруду.
Отже, замок і навколишня територія і складали частину міста, відому нам як "Замчисько".
Інша частина містечка - "Ринкова громада" - поділялася на "Нове місто" і "Старе місто". Очевидно, "Старе місто" було іcторичною серцевиною поселення у XIV-XVII столітті. Логічно припустити, що "Старе місто" безпосередпьо прилягало до "Замчиськa".
"Нове місто" як окремий квартал Скали виділилось саме напочатку XVIII сторіччя. На його території розміщувався ринок, оточений будинками єврейського кагалу та забудовами новоприбулих поселенців.
Населення містечка у 1813 р. налічувало 72 родини, або 360-400 чоловік. У "Новому" та "Старому" місті мешкало по 36 родин. Національний склад паселення відзвачався строкатістю. У Скалі проживало 45 українських сімей, 12 єврейськиx, 11 польських, 3 волоських (молдавських) і 1 сербська. Незаселеними залишалося "Замчисько". Як бачимо, більше 60 відсотків населення складали корінні жителі - українці. Наведені дані спростовують твердження окремих зарубіжних дослідників, нібито Поділля після турецької навали заселялося переважно польським національним елементом.
Соціальний склад населення можна встановити хіба що гіпотетично. На основі антропонімних даних доходимо висновку, що у Скалі найпоширенішою була професія ремісника. Зокрема, шевцями числились: Степан (підвальний швець), Степан Швець та Ян Швець, ткачем - Василь Ткач, кушніром - якийсь єврeй на прізвисько Кушнір. Мабуть, у містечку налічувалося значно більше ремісників.
Mіська торгівля, вірогідно, знаходилась в руках євреїв. Показово, що серед членів сврейської громади тільки одна особа значиться крамарем. Євреї містечка вже тоді, мабуть, виділилися в окремий кагал з широкою внутрішньою автономією. Вони складали окрему, матеріально забезпечену групу населення. Дещо відособлено від решти жителів перебувала чиншова шляхта (Єжи Затворницький, Войцех Тарнавський, пан Поплавський, Станіслав Павловський, Ян Рашкевич). Невелика за чисельністю, ця група мала привілегійоване становище і складала основу двірських службовців Скальського старости.
Нарешті, на найнижчому щаблі соціальної структури населення розміщувалися прості міщани, переважно українці. Нажаль, інвентар не інформує нас про їхній матеріальний стан та повинності.
Ha noчaтку XVIII ст. Скалу спільними зусиллями відбудовували українці і євреї, поляки і молдавани. Містечко заселяли поселенці з різних місцевостей України (Бойківщини, Волині, Наддніпрянщини). Так, вихідцями з Бойківщини були Бойко, Гринько, Петро Бойко, з Волині - Тимко Волинець. Із Східпої Україии тут поселились Якуб Кухтенко, Петро Кухтенко, Іван Кухтенко, Федір Лазурко та інші. З Молдавії (її у той час називали Волощиною) походили Йонашко Страп'янський, Василь Корачковський і Аксентій Міракі. Єврейські поселенці, очевидно, прибували з Покуття. Так, Янкель Заблотовський був вихідцем з міста Заблотова. У залюдненні Скали активну участь приймали мешканці навколишніх поселень. Зокрема, з Борщева походив міщанин Гринько.
Скала відбудовувалася дуже повільно. Розквартировані у ній військові частини польської армії грабували місцеве населення, нерідко вдаючись до насилля. Драгуни і жовніри створили у містечку такі нестерпні умови для проживання, що протягом першого десятиліття XVIII ст. його покипуло 58 родин, тобто майже половина населепия [13]. Цікаво, що польські вояки переслідували міщан "без огляду на їх національність і віросповідання". У переліку скалецьких втікачів зустрічаємо не тільки українців, але й поляків. Наведені факти ще раз переконують нас у тому, що доля подільського містечка XVIII ст. значною мірою залежала від доброї волі чи примхи польського вельможі та поведінки жовнірів військових загонів.
Аналіз інвентаря дає змогу твердити, що після довгих років турецької окупації (1672-1699) Скала поступово відроджувалася. Це проявлялося у її поновленому заселенні селянами-втікачами з різних частин України та відбудові фільварку. Відновлення людського потенціалу містечка і пов'язана з цим торгівельна активність гальмувалась засиллям польського військового гарнізону, що призвело до значного відтоку населення (майже 50%). Разом з тим, внаслідок військових дій, Скала па початку XVIII ст. остаточно втратила своє значення опорного оборонного пункту на польсько-молдавському пограниччі і перетворилася у другорядне подільське містечко з значним прошарком ремісників і підприємливих євреїв-купців. За етнічним складом вона набула характеру українського поселения з нечислепиим польським і єврейським населенням.
м.Львів
1. Крикун Н. К вопросу заселенности Подольского Воеводства в конце XVII века // Annales Universitatis Mariae Curie-Skladowska. - Lublin - Polonia, 1968. -- Vol.II.7. - Sektio H.- S.119.
2. Центральний державиий історичний архів України у Львові /дaлі - ЦДІА України у Львові/. - Ф.181, Oп.1, Cnp.4615. - Арк.1.
3. Львівська наукова бібліотека АН Ураїни ім.В.Стефанuka /далі - ЛНБ ім.В.Стефаника/ (відділ рукописів). - Ф.Яблоновських, cnp.70.- Apк.9
4. Там же. - Ф.Сапєгів, Спp.6631. - Арк.5-11.
5. Архив Юго-Западной Poccии. - Kuев, 1890. - Чacть 5.- Том 2.Bbin. 1.·C. 155.
6. В.Скочиляс І. Українська церква на Борщівщині та інші сторінки національного відродження краю. - Київ, 1992. - C.6-8.
7. Горбачевский. Словарь древняго актового языка Сeвepo-Западного края и Царства Польского. - Вильно, 1867. - С.310.
8. ЦДІА Україпи у Львові. - Ф.5, On.1, Cnp.207. - Cт.697-698.
9. Tam жe. - Cт.701-703,705.
10. Грушевський М. Опись Подільських замків 1494 p. // 3anиски НТШ. - Львів, 1895. - Том 7. - С.5-9; Джерeлa дo icmopії України-Руси. - Львів,1903. - Том 7. -C.184-186,190-192; Archiwum panstwoe m.Krakowa y wojewodztwa Krakowskiego. - Archiwum Sanguszkow, 92.- S.367-370; Balinski M., Lipinski T. Starozytna Polska...· Warszawa, 1886.- S.171-172; Czemerynski K. О dobrach koronnych bylej Rzeczypospolitej. · Lwow, 1870.-S.252; Czolowski A. Dawne zamki i twierdze na Rusi Halickiej. - Lwow, 1892. - s.108; Slownik geograficzny... - Warzawa, 1889. t.X.- S.642-643.
11. ЦДІА України у Львові. Ф.5, Oп.1, Спp 297. - Cтop.702.
12. Taм жe.
13. Taм же. - C.705.
* * *
Інвентарний опис містечка Скaли
ОПИС "ЗАМЧИСЬКA"
Насамперед опис замчиська у Скалі. Йдучи з міста, (бачимо) передмістя, огороджене парканом з загостреними палями. (Паркан) з обох сторін прилягає до (замкової) стіни, в багатьох місцях у поганому стані. Bорота на стовпах у поганому стані, і штагмант перед ними. За парканом, з правого боку, (видніють.ся) п'ять пошкоджених частип (замкової) стіни, па яких колисьстояв міст, що (вів) до замку. Входимо до самомго замчиська; здвох боків (бачимо) кілька сажнів (замкової) стіни у поганому стані. У цій стіні (є) дерев'япі BОРОТА на дубових стовпах, складені на завісах, з поруччям і залізним скоблем з двомa гаками для зачинення.
Увійшовши праворуч па територію "Замчиська", (бачимо) КАРДИГАРЦ* у (замковій) стіні, побудований з дерева, з чорною піччю [3] вікна засуваються дошками, двері на бігунах у поганому стані. У лівій частиві замку є ПРАЖИСЬКО [4], дe готують їсти, у поганому стані. Ті всі (описапі будови) [pозміщені] хаотично, без будь-якого накриття.
Biд тої БАШТИ (йде) кілька сажнів (замкової) стіни, у якій звідусюди (видніються) дірки. Увійшовши до "Замчиська" (чeрез) БРАМУ, (бачимо) паркан у дуже поганому стані, з обох сторін укріплений палями, у деяких місцях розвалений. (Пaркан) прилягає до (замкової) стіни, яка місцями ще так-сяк тримається, а місцями вже зруйнована. Та стіна з обох сторін прилягає до замчиська. (Можна здогадуватися), що при "Замчиську" (колись) була брама, а також інші будівлі.
Увійшовши всередену ("Замчиська"), [бачимо] стару витягнуту (замкову) стіну, яка не придатна до ніякої оборони, як Скала дозволяла згідно давніх звичаїв. (Ця стара стіна) була збудовапа військовими навколо (замку) [довжиною] па шістдесят ліктів, а тепер непридатна до ніякої оборони, бо за давністю і незбереженістю перетворилася у руїни.
Всередені того "Замчиська" посіяні грядки ярини. Де стояли магазини, невідомо, бо все задавнене. По верху брами не можна довідатися, які там були приміщення.
(Територія) між "Замчиськом", у якому посіяна ярина, і баштою, при якій є вхід до того замчиська, вже вище описана.
Між тими парканами небіщиком Вельможним паном Миколаєм Лянцкороиським був збудований дерев'яний Будинок. У його правому крилі є хата з коморою. У тих двох (приміщеннях) є шість вікон, кругла полив'яна піч [5]. У лівому крилі (будинку) [є] перегороджена кімната з трьома вікнами, виготовленими з дерева, і простою білою піччю. До всіх кімнат і комори (ведуть) двері на завісах. У сінях двоє дверей, які у поганому стані, більше подібних до півдверей на коловоротах.(На верху будинку) є два муровані комини. У тому ж приміщенні є покрита соломою дерев'яна спіжарня і пивничка при ній. Навпроти (сміжарні) на чотирьох стовпах стоїть покрита соломою шопа на вози. При ній пекарня з сінами, і кімната з чорною піччю. Двері на коловороті, виготовлені з тесаного дерева. 3а будинком дерев'яна СТАЙНЯ під гонтами, покрита соломою, з жолобами, а при ній комірчина на оброк.
ОПИС "РИНКОВОЇ ГРОМАДИ"
Мiщaни Hoвorо Micта:
1.Якyб Пласакі
2.Гpeгoж
З.Ігнат, Журавлів зять
4.Панькo, cин Плаcака
5.Василь (Гайовий)
6.Прокiп, попів зять
7.Iвaн Taтapин
8.Bacuль Cepбин
9. Ястжембська Вдова
10. Iван Гардиш
11. Степан Швeць
12. Яцько Журавель
13. Якуб Кухтенко
14. Войцех Гикавий
15. Станіслав Бургомістр
16. Войтко, Колесників син
Пішi (селяни) у Hовому Miсті:
17. Прокіп Cтрiлeць 21. Ян Швець
18. Степан, підвальний швець 22. Baсиль Ткач
19. Василиха Вдова 23. Mapчиxa Bдoвa
20. Пeтpо Kyхтенко 24. Cтаніслав Дармограй
Cвреї - міщани Ринкові:
25.Miхель 31. Гдаль, Строськів зять, а також
26.Cтpocькo 32. Міxлiв швагep
27.To6iaш 33. Янкель Заблотовський, Маєрків зять
28.Mocькo 34. Яцько Мошекич
29.Kyшнip 35. Богельник
30.Вдова-крамарка 36. Бoгeльників син
Mіщани Cтарoгo Міста, які є тепер:
37. Кость Циганчук 52. Войтко (Ощекальський)
38. Собко Майданський 53. Гринько Марко
39. Сoбко Боровський 54. Гриць,
40. Андрій (Влодюк) 55. йoгo зять
41. Дмитро Пуляк 56. Iван Дяк
42. Oстап 57. Яцько Дзяда
43. Фeдip 58. Haзap з сином
44. йoго зять 59. Чолкало Старий
45. Сень Циганчук 60. Федорець, Чолкалів зять
46. Iван Kyхтенко 61. Гринько (Полеброда)
47. Федір Лазурко 62. Гринько Бойко, Федорців,зять
48. Baвро 63. Михайло, син Писаки
49. Павло 64. Йонашко Страп'янський, волошин
50. Ocaдца 65. Василь Корачковcький, волошин
51. Стефан Вежбовський 66. Констянтин Корощан
67. Аксентій Міракі, волошин
Шляхта, яка проживає на місці:
68. Єжи Затворницький
69. Войцех Тарнавський
70. Поплавський
71. Станіслав Павловський
72. Ян Paшевич
Реєст міщан, які покинули Скалу
(Міщани, які пішли геть [зі Скали] за [часів] посесії Вельможного пана Загоровського із-за непосильних утисків драгунів та жовнірів, та [до цього часу] переховуються):
1. Kметко
2. Гринько Борщівський
3. Iвaн Teлiшко
4. Старий Федір
5. Ілько Стрілець, Телішків син
6. Вравило, Телішків зять
7. Федориха Вдова
8. Федоришин зять
9. Андрій Пасічник, якого силою забрано до Звиняча
10. Cтеnaн Cтoлap
11. Степан Лисовців з батьком
12. Iвaн Myзика
13. Лукашайко
14. Iвaн Швінга
15. Mакcим, Іванів зять
16. Іван Tкaч
17. Войтко Колейників
18. Мацько, Колейників зять
19. Михайло Бохенко
20. Aндрій Tкач
21. Казимир, старий oтаман
22. Maштaлep
23. Кравець з-під замку
24. Андрій Швець
3 Cтapoгo Micтa пішли:
25. Юдина
26. Boйцех
27. Шмігельський
28. Куницький
29. Процик
30. Iван Масненький
31. Лукаш Федько
32. Пуляк
33. Гринько Головатий
34. Войтко Високолатайло
35. Mихайло, Крикливого син
36. Iван Гyнякa
37. Дмитpо
38. Валько Koлecник
39. Тимко Волинець
40. Петро Пастух
41. Шимко Боднар
42. Михайло Пєцовий, Макара (син)
43. Андрій Пуляк
44. Tимко
45. Бoйкo
46. Хведко, дяків зять
47. Яpeмa
48. Пeтpo Бoйко
49. Гринькo Cвищ
50. Федько Чорний
51. Петро Запотічний
52. Дмитро Масненький
53. Онуфрій Криничний
54. Федько Старий
55. Яцько Мельник, з двома синами
56. Ceнко Чолкало
57. Пилип Кривий
58. Гринько, Яків швагер
ЦДІА України у Львові. - Ф.5: Галицький громадський суд. - Oп.1 - Спp.297. - C.701-703, 705 (Оригінал. Рукопис. Латинська і польська мови. 4 стор.).
Пpuміткu:
1. Замчисько - частина міста з замком і навколишньою тepитopiєю.
2. Кардигарц - в'язниця.
З. Чорна піч - піч без комина; дим з хати виходивs чepeз двері i вікна.
4. Пражисько - кухня для швидкого приготування їжі.
5. Полив'яна піч - піч, збудована з великих кахлів з блискyчою повepxнею.
* * *
Наукові записки Тернопільського обласного краєзнавчого музею, Тернопіль, 1997, кн. 2, част. 1, с. 77–86