Юрій та Самуїл Пшилуцькі подають на міщан із Товстого і Сатанова за напад на двір у Клюіню. 23 лютого 1650 року

Feria IV in vigilia f.s. Mathiae ap. 1650 gnosi Georgius et Samuel Przyłuski protestati sunt contra laboriosus seu famatos: Matwiey Idał, poponem Kalin Fed, poponem Belesek … [] de oppido Tluste; Les Ilkow et Iwanko Rzeznik – de oppido Satanow, magci Hyeronimi Sieniawsky subditos, - quia ipsi feria VI post f.s. Francisci anno 1648 ab bona v. Kluinie, primum circumdata et igne obducta curia, оmnia aedificia etc. Partim diuediderunt, partium inter se diuiderent, equos a subditis exegerunt, stagna demiserunt et rem totam ac substantiam in nihilum regerunt…

__________________________________________________________________________________

Опубл.: Жерела до історії України-Руси. - Т.5. - с.110-111;

оригінал: ЦДІАУЛ. - ф.17 (Теребовлянський гродський суд). - спр.132. - с.70

Квит Адама Васильковського Янушу Тишкевичу про відшкодування збитків, заподіяних втечами селян Васильківського із сіл: Шидлівців, Стрілківців і Піщатинців Кам’янецького повіту до сіл Ясенова і Завалля Галицької землі Руського воєводства. 5 серпня 1645 року

Шляхетний Адам Васильковський, будучи тілесно здоровим, визнав, що він звільняє шляхетного Павла Росцеського від обов’язку визнання його правоти (як позивача) у вимозі повернення (підданих), оскільки він сам через згаданого шляхетного Росцеського перед Люблінським генеральним трибуналом у щойно минулу суботу після 5-ї неділі по П’ятидесятниці цього року ж року заявив квит на користь найяснішого і ясновельможного київського воєводи, житомирського старости Януша з Логойська Тишкевича. Доповнюючи свою заяву, він квитує від усього процесу у будь-якому його пункті чи ступені права вищезгаданого найяснішого і ясновельможного київського воєводу, а також шляхетного Олександра Чайковського (конкретно) щодо нижчевикладених судових спорів, а саме: