Снятинський староста Міхал з Бучача ручається за галицького старосту Станіслава з Ходча та Петра з Грушки за його борг у розмірі 725 угорських флоренів і 212,5 гривень перед Томою Ожеховським та дає їм право введення у володіння через галицького возного Миколая на свої маєтності — місто Коломию, містечко Борщів, села Дунаїв і Черкасівці, містечко Коропець та село Стінка під забезпечення сплати цього боргу і можливих збитків до свята Святого Михайла. Галич, 23 жовтня 1453 року

Публікація: AGZ XII, №2648.

Actum in Halicz tercia feria proxima post festum undecim Milia Virginum anno Domini MºCCCCºLºIIIº  presentibus generosis et nobilibus dominis Inath de Cuthiszcza Iudice terrestri, Stiborio de Vasyczin Subiudice, Franczkone de Milowanye, Iohanne de Comarow Camerariis, Cunrado de Cunaszow, Petro Dobegowsky et aliis quamplurimis.

Снятинський староста Міхал Бучацький записує сто гривень галицькому земському судді Ігнату з Кутищ на містечко Борщів з присілком Дунаїв. Галич, 29 січня 1453 року

Публікація: AGZ XII, №2550.

Anno millesimo CCCCLIII. Acta sunt hec feria secunda proxima ante Purificacionem Marie Virginis. Nos Ihnath de Cutiscza Iudex, Stiborius de Vaszyczyn Subiudex.

Magnificus dominus Michael alias Muzilo de Buczacz Sznathinensis Capitaneus strenuo Ihnath de Cutiscza Iudici terre Haliciensis opidum Borzczow cum przyszolcis Dunayow et ceteris ad hoc spectantibus inscripsit in centum marcis.

Справи з Архіву Лянцкоронських (ЦДІАУЛ, ф.181, оп.1) щодо містечка Борщів

54 Духівниці графа Лянцкоронського Ієроніма намаєтки у Борщівському, Ягольницькому і Жванецькому ключах (1696-1697 рр., 17 арк.)

Вельможний Геронім на Бжезю Лянцкоронський, підкоморій подільський, дарує Францішкові з Бжезя Лянцкоронському, свої власні та дідичні маєтки, а саме: містечко Ягольниця з селами, що здавна до нього належать; містечко Бжезє з селами, що до нього належать; містечко Борщів з селами до нього приналежними; містечко Жванець, теж з селами до нього здавна приналежними; із замочками, дворами та полями, що там же знаходяться у Подільському воєводстві та Кам’янецькому повіті. Краків, п’ятниця після свТіла Христа (22 червня), 1696 року

Оригінал: Archiwum Narodowe w Krakowie, zesp.5 (Ksiegi grodskie Krakowskie), dz.1 (Inscriptiones), sygn.335, s.2142-2149;

Заголовок писаря:Feria sexta post festum Sacratissimi Corporis Christi proxima, Anno Domini eiusdem millesimo sexcentesimo nonagesimo sexto; Lanckoronski Lanckoronskiemu donat.

Списки мешканців містечка Борщева та села Мушкатівка Борщівського ключа, 18 ст.

Оригінал: ЦДІАУЛ, ф.181. оп.1, спр.516.

Інвентарний опис та перелік прибутків з частини містечка Борщів, 1745-1754 рр.

Оригінал: ЦДІАУЛ, ф.181, оп.1, спр.565.

Лист від Яна Собеського до краківського єпископа Єнджея Тшебіцького. Зі Львова, 17 серпня 1672 р.

Опубл.: Acta historica, vol II, pars. II, ст. 1051-1052.

_____________________________________________________________________________________

Із спогадів генерала Олександра Удовиченка

Нарада в м. Борщів (Галичина). Настрої в «низах» армії. Підготовлення до заповідженого наступу. Приїзд Головного Отамана. Напередодні наступу на Кам'янець Подільський

21-го травня 1919 року, я одержав призначення на становище Командира 16-го п. Загону й разом із цим попередження, що Загін мусить бути готовий до наступу на Кам'янець Подільський, що має розпочатися водночас із загальним наступом армії УНР, 1-го червня 1919 року.

Реляція Бутурліна* до московського царя, серпень 1655 року

"Серпня 27 прийшли ми під замочок Скала, і коло того замочку твої ратні люди спалили місто, а в тому замочку сиділи селяни і виходячи до нас (воєводів) говорили, що раді б бути під твоєю рукою. Ми той замочок покинули (не обсадили залогою), тому що було поруйновано, і селян було не багато. З-під Скали прийшли ми під город Борщів та під Висічку, і з міста Борщів ляхи та міщани, настрашившися твоїх ратних людей, кинули місто і повтікали. Ми веліли замок знищити, місто і села навколо нього і коло Висічки попалити і прийшли під місто Ягільницю, де жив польський гетьман Лянцкоронський**. В замку сидів поляк Северин Наропінський, з ним інша шляхта, гайдуки, міщани і селяни: замкнулись і приготовились до облоги твердо. Ми веліли спалити місто під замком і села, і поговоривши з гетьманом Хмельницьким обложили замок кріпкою облогою, веліли викопати шанці, поставили тури, з шанців піше військо приступало замок, і 1 вересня Напоріцький з шляхтою і з усею залогою, бачучи твердий приступ, здали замок і тобі присягли..."

*Бутурлін - московський воєначальник
**Станіслав Лянцкоронський (1590-1657 рр) - на той час (1655 рік) - гетьман польний коронний, дідич міста Ягільниці, скальський староста з 1641 року...


Цитата за Грушевський М. Історія України-Руси. - Том ІХ-2. - Київ, 1997. - с.1113-1114

Король Сигізмунд ІІІ на прохання Єжи Дидинського, судді земського кам’янецького, надає містечку Борщів, що в Подільському воєводстві, магдебурзьке право та запроваджує чотири ярмарки на рік: на св.Юрія, св.Діви Маргарети, св.Дионізія та на свято трьох Королів, щотижневі торги - щочетверга. Варшава, 22 лютого 1629 року

Копія: AGAD, MK 177, f.261-262;
Заголовок копіїста: Jus maideburgense oppido Barsczow in palatinatum Podolia existent conceditur;

Регест листу М’ясківського до королевича Карла-Фердинанда, травень 1651 року

9 полонених козаків, яких привів Забуський, одностайно твердять, що Хмельницький вже на тернопільських полях став і йде проти нас. Ми укріпили бернардинський кляштор і посадили там піхоту. Козаки й татари чинять шкоди під Кам’янцем-Подільським. Вони попалили Дунайгород, Смотрич, Скалу, Борщів та інших немало, вчинивши наскок до самих Бережан.

Опубл.: Джерела з історії Національно-визвольної війни українського народу 1648–1658 рр. – Т. 2: (1650–1651 рр.) / Упорядн. о. Ю. Мицик. – К., 2013. – с.560

Покази полоненого козака Грицька Задяца про небажання українських селян заключати мир зі шляхтою і про небезпеку татар пограбувати Україну, якщо Богдан Хмельницький не дасть їм хороший викуп. Не раніше 4 травня 1651 року

Розказує, що Хмельницький вийшов з Животова, зібрав військо на Азарисі і біля Пилявець, і тепер повинен бути вже в Костянтинові. Він сказав, що всі полки, що при Хмельницькому, крім трьох, що відправлені в Литву з Тимішком; що в Києві залишився гарнізон немалий з Антоном, що орди більше не було, хоча Хмельницький з нетерпінням чекав кримської орди; що на прихід хана мало сподіваються.