Розказує, що
Хмельницький вийшов з Животова, зібрав військо на Азарисі і біля Пилявець, і
тепер повинен бути вже в Костянтинові. Він сказав, що всі полки, що при
Хмельницькому, крім трьох, що відправлені в Литву з Тимішком; що в Києві
залишився гарнізон немалий з Антоном, що орди більше не було, хоча Хмельницький
з нетерпінням чекав кримської орди; що на прихід хана мало сподіваються.
Він же каже,
що про турецьких послів нічого не чув, так як важко знати черняку, про що
домовляються старшина з татарами. Він не думає, щоб Хмельницький рушив на цих
днях із Костянтинова. Військо його, бачучи, що ляхи так же, як і вони, бажають
миру, жаліються, що Хмельницький тягає їх та мучить. Він же сказав, що орда
заявляє: «якщо нам грошей і плати хорошої не даш, то повертаючись, всю Україну
знищимо і пограбуємо».
Він же
сказав, що Запорізьке військо повинно було давати готові гроші для орди, давати
коней і хліб, що калмицька орда недавно билась з кримською, що вже було пішли
на допомогу кримським татарам до сто задніпровських козаків, але повернулись за
Полтаву. Полковники і старшина, крім черні, бажають миру. Він же кажу, що
Гринець Стеблівський та другий брат Даязяка хотіли перейти на сторону наших;
але побачивши це. Взяли їх і прикували до гармати.
Татари і
козаки вчинили багато шкоди під Кам’янцем, попалили міста, як наприклад
Смотрич, Дунай-город, Скалу, Борщів та немало інших міст, аж до самих Бережан,
а що ще гірше, внаслідок ганебної здачі, взяли багато замків, а саме Панівці,
де слуги старости пана старости кам’янецького ганебно здались та не отримали за
це ніякої пощади, навпаки, всі пішли під меч… у пана Краковського взяли 500
волів. Зруйнували палац, котрий турки під час хотинської операції не могли
взяти. Хоругва пана старости кам’янецького була скинута, всі вози погублені,
мало самі врятувались, вирубано 200 валахів. Взяли в полон чимало шляхти того ж
пана старости.
Опубл.: Документы об освободительной войне украинского народа. 1648–1654 гг. / АН УССР. Ин-т истории; Архивное упр. при Совете Министров УССР; Редкол.: П. П. Гудзенко и др. – К.: Наук. думка, 1965. – с.405-406
