Сьогодні на карті України не існує села Ярослав, однак в 16 столітті це село відігравало важливу роль в економічному житті тодішнього Скальського староства, оскільки селяни цього села працювали на потреби замку в Скалі, що був одним з оборонних центрів тодішнього Поділля. Саме цьому зниклому селу присвячена ця коротенька стаття, в якій я спробую зібрати деякі матеріали та відомості з історії цього села.
Село розташовувалось на захід від сучасного села Жабинці, на березі річки Збруч.
Схема розташування населених пунктів в 16-17 ст.
Після остаточного приєднання Поділля до Польщі в 1434 році було створене Подільське воєводство на котре поширювалось польське право. Скала, як один з оборонних та адміністративних центрів, стала центром Скальського повіту. Цей повіт займав територію між річками Серет та Збручем, і Скала разом зі всіма селами на цій території стала власністю короля. На чолі цілого Подільського воєводства стояв подільський староста, котрий був наділений колонізаційними повноваженнями, мав право роздавати в тримання королівські землі [8, с.196]. Під час люстрації в 1469 році знаходимо і село Ярослав, тоді воно називалось Старий Ярослав і було у власності Коленика Харенича, він показав відповідні документи підписані королем на це село, із зобов’язанням служити з двома стрільцями, та мешкати постійно в цьому селі* [5, с.53].
Як пише Віталій Михайловський, лист від короля походив з часу першого правління на Поділлі Ягайла 1402-1411, оскільки аналогічні за мовою (документ цей писаний руською мовою) та змістом документи характерні для того періоду [19, с.93]. Напевно король подарував село батькові, а можливо і діду Коленика за вірну військову службу, що було нормою в той час. Напевно варто ці дати вважати за перші писемні згадки про село.
Багато навколишніх сіл постають на сторінках історії саме в такий спосіб – король надає у власність на певних умовах. В галицьких судових книгах** за 1471 рік є згадка про село Ярослав разом із сусідніми Сокиринцями і Хоровцями***, де вказано, що власник цих сіл Гричко Кирдей продає їх Янові Кото [1, с.344-345 №3546]. Кирдеї в 15 столітті були впливовим родом на Поділлі, та займали високі посади у воєводстві. Один з представників роду - Януш був скальським старостою в 1431 році [8, с.197]. Напевно в той час село не було значним, бо вже в другій половині 15 століття почалися регулярні напади татар на наш край, в 1493 році з села сплачувалось податків від трьох димів, тобто житлових осель, відповідно в селі мешкало 18-20 людей [7, с.341].
Внаслідок нападу татар в 1498 році на околиці Скали, села були сильно спустошені, тож король змушений був звільнити місто Скалу від сплати податків. Мабуть тоді і Ярослав сильно постраждав. В 1515 році Скала отримала нового старосту – Станіслава Лянцкоронського, котрий займав посаду Подільського старости до 1535 року. В цей час почало поступово відновлюватись життя краю. 12 травня 1530 року Станіслав Лянцкоронський отримав дозвіл у короля на приєднання сіл Ярослав та Колодрібка до скальського замку**** [17, c.338, №15782].
Згідно поборових реєстрів, котрі проводились в 16 столітті, Ярослав економічно більш-менш піднявся лише до 1542 року, тоді маємо податку від села з 1,5 плуга [4, c.164], це теж саме що і дворище, тобто господарська одиниця, в яку об’єднано декілька сімей. Далі бачимо поступовий розвиток села та збільшення населення, в 1565 році мешканці Ярослава почали заселяти ту територію, котра зараз є Жабинцями. В самому Ярославі тоді мешкало біля сотні осіб, сплачувалось податків з 4 плугів [4, c.185].
З новозаселених Жабинців (котрі названі присілком Ярослава) сплачувалось податку з 2 плугів, відповідно людей мешкало вдвічі менше [4, c.184]. Ще через 4 роки в 1569 році з села сплачувалось з 5 плугів, тобто населення зросло до 100-110 осіб [4, c.225]. В 1560-их роках село перейшло у власність до скальського старости Героніма Лянцкоронського (пом. 1569р.). Керував же багатьма маєтками Героніма та селом Ярослав зокрема, Станіслав, писар скальського замку [19, c.313].
В 1570 році було проведено детальну люстрацію Скальського староства, звідки довідуємося про таке [9, с.190]:
«Ярослав – в тому селі є 20 кметів. З них 19 дають чинш по 40 грошів, двоє дають тіки по 1 золотому. Вівса по 6 третин – буде разом 120, кожна по 6 грошів, курей по 2, кожна по 1 грошу, яєць по 20, разом 1 гріш, те все разом 51 золотий і 20 грошів. 15 баранів, кожен по 15 гр. разом 7 зл і 15 гр. 5 свиней на суму 8 золотих. 18 пнів, на суму 12 злотих. Поволовщина – 20 волів по 3 злотих, на рік 20 золотих. Там також є один вільний - до трьох літ, з 1573 року повинен також буде платити.
Всього 99 золотих і 5 грошів.»
Звідси можемо дізнатися про те, що жителі села сіяли овес, розводили курей, овець, свиней та волів, а також займались бджолярством. Всі ці продукти, а також гроші йшли на утримання скалецького замку та війська.
В наступні роки село належало сину Героніма – Станіславу Лянцкоронському (пом. 1592р.). Через напади татар в селі різко зменшилась кількість людей, так в 1583 році сплачувалось з 2 плугів та від одного городника, тобто людей стало вдвоє менше [4, с.262]. Через напади татар, напевно, так і не вдалось мешканцям села побудувати власну церкву і тому змушені були відвідувати храм в сусідніх Хоровцях або Бурдяківцях [15, с.137]. З цього часу в документах починає вживатись назва Ярославка. Після смерті Станіслава Лянцкоронського в 1592 році, скалецьким старостою стає Миколай Гербурт, і вже з початку 17 століття село починає часто міняти власника, про що свідчать згадки про село в Каменецьких земських книгах [10, с.245]. В 1629 році під час збору подимного податку, тобто від кожного житлового будинку, було зафіксовано в селі 35 будинків [21, с.147].
Ярославка на карті Боплана, середина 17 століття.
Під час повстання Хмельницького 1648-1657 роках наш край був сильно понищений військами, - під час обрахунку димів в 1661 році було зафіксовано, що в селі Ярославка та Летава ніхто не живе [16]. В люстрації скальського староства 1665 року вказано, що в селі Ярославка "жодного підданого немає... вже кілька років лежить спустошене" [18 c.284].
Під час окупації Поділля Османською імперією (1672-1699 рр.), в 1681 році проводився перепис платоспроможного населення, в цьому переписі відсутнє село Ярославка, а село Жабинці вказане як спустошене [2]. Наш край ще довго стояв пусткою, в подимному реєстрі Подільського воєводства за 1710 рік вказано, що Ярославка, Гуків, Бурдяківці та ін. названі «пустими» [10, с.395].
Немає відомостей про те, коли почало знову заселятись село Ярославка, але в 1714 році в сусідніх Жабинцях вже було збудовано церкву. Отже в Жабинцях вже були тоді люди [11, с.336]. До середини 18 століття людність в наших селах повністю відновилась, однак в Ярославці все-одно залишалось не значна кількість людей. В 1762 році Жабинці з Ярославкою сплатило податків на 4681 злотий [12, с.127]. В 1765 році в Ярославці жило двоє євреїв – чоловік орендар та його дружина [6, с.156]. Після того як по річці Збруч постав кордон в 1772 році село і зовсім занепало. В кінці 19 століття в Ярослаці було лише 5 хат [11, с.338].
Ярославка на карті фон Міга, кінець 18 століття (джерело: http://mapire.eu/en/map/firstsurvey ).
Боровський А.
Джерела та література:
1) Akta grodzkie i ziemskie. T. XII.
2) Kołodziejczyk D. The Ottoman Survey Register of Podolia (ca. 1681): Defter-i Mufassal-i Eyalet-i Kamanice. Т. 1–2. Cambridge, 2000;
3) Zrodla dziejowe. T. V.
4) Zrodla dziejowe. T. XIX.
5) Zrodla dziejowe. T. XVIII.
6) Архив Юго-Западной России. Ч. 5, Т. 2
7) Архив Юго-Западной России. Ч. 8, Т. 2
8) Білецька О. Поділля на зламі XIV-XV ст.: до витоків формування історичної області. Одеса: «Агропринт», 2004.
9) Жерела до історії України-Руси. Т. VII. Львів, 1903
10) Крикун М. Подільське воєводство у XV-XVIII століттях: статті і матеріали. Львів. 2011. – 733с.
11) Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквах Подольской епархии. Каменецкий уезд / [Соч.] Свящ. Е. Сецинского. - Каменец-Подольский, 1895. - XXII, 611 с.
12) Скочиляс І. Інвертарні описи міст і сіл Борщівщини 60-их рр. XVIIIст в архівах Польщі // Літопис Борщівщини. Вип. 8
13) Схема розташування села на Goole Maps
14) Ярославка на карті фон Міга 1763-1787 //http://mapire.eu/en/map/firstsurvey
15) Михайловський В. Православні парафії Подільського воєводства за матеріалами поборових реєстрів 1560-х рр. //Український історичний журнал. – 2012. – №6
16) Архив Юго-Западной России Ч.7, Т. 2, с. – 501-524
17) Matricularum Regni Poloniat summaria... P.4, V.1
18) AGAD. – MK. – Dz. XVIII. – Sygn. 74.
19) Михайловський В. Еластична спільнота. Подільська шляхта в другій половині XIV - 70-х роках XVI. - К.: Темпора, 2012.
20) Крикун М. Документи комісарського суду Подільського воєводства 1678-1679 років. - Львів, 2015; ЦДІАУ в Києві. - ф.36. -оп.1. - спр.2. - арк.51
* Quidam Kolenyk Charenycz
Produxit literam rethenicam cum sigillo Mtis super villam Stary Jaroslaw in Scalensi; servire tenetur cum una hasta et duobus sagittariis et tenetur risidere ibidem.
** #3546 Gener. Hriczko Kyerdey de Orinyno Sbdfr. Camenec. gener. Iohanni Colo de Daleyow Succamer. Halic. villas Zelona, Syekyerzincze cum attinenciis, aliis Sekyerincze et terestriis Syekyerzincze, Oleszkowcze, Charowcze, Iaroslaw et Ruda in distr Skalensi et terris Podolie sitis perpetuis temporibus, et satisfaccionem pro eis totalem fassus est, resignavit. Memoriale.
*** Хоровці – село котре існувало на місці теперішного с.Збриж
****Stanislao Lanczkorunski de Brzezye, palatiuus Podoliae et capitaneus Sandomiriensis, tenutarius Scalensis, villas suas baereditarias Jaroslaw et Colodropka, oppido Skala adiacentes, Regiae Mti donat
