Король дозволяє Ельжбеті Лянцкоронській, вдові по каштелянові галицькому та старості скалецькому, перетворити її дідичне село Дунойовіце у Подільському воєводстві на місто з назвою Дунайґрод на магдебурзькому праві. Король також звільняє мешканців від будь-якої влади воєвод, каштелянів, старост, суддів, підсуддів, бурггабіїів та возних. Встановлює два ярмарки: на 24 червня (pro die et festo Natalis Sancti Joannis Baptistae) та на 1 листопада (День Всіх Святих), а також торг щотижневий у четвер.
Копія: AGAD. - MK. - Sygn.137. - k.399v.-400;
Регеста: Sumariusz Metryky Koronnej. - t.6. - №418.
Заголовок копіїста: Locatio oppidi Dunaigrod.
Sigismundus rex.
Регеста: Sumariusz Metryky Koronnej. - t.6. - №418.
Заголовок копіїста: Locatio oppidi Dunaigrod.
Sigismundus III etc. Significamus etc. Quod cum
intelligamus terras nostras Podoliae continuis tartarorum aliorumque hostium
vianorum incersionibus pluribus in locis vastatas incultasque ides manere, nec
homines nobis subditos et oppidis immunitionibusque certis ibi conditis communie
solute et rebus suis consulerent. Quo propter cum nobis relatum esset nomine
generosae Helizabeth Lanczkoronska, castellani Haliciensi et capitanei Skalensi,
vidua relicta eam qui homines in frequentia et communion facilius contineret de
villa sua haereditaria Dunaiowcze, quae fere in finibus palatinatus Podoliae
sita est oppidum nomine mutate in Dunaigrod instituere velle. Quam rem et
institutum illius ut nos authoritate nostra confirmare et approbare dignaremur
per certos consiliarios nostros, per eodem generosa Helizabet Lanczkoronska
supplicatum nobis fuit. Ac nos eiusdem supplicationibus moti atque commode incolarum
regni nostri permonere cupientes hanc ipsam oppidi locatione nos confirmandum
et approbandum esse duximus, per ut confirmamus et approbamus presentibus
litteris nostris.
Volenteque ut maior hominum frequentia
concurrat et in dies maiora predictum oppidum accipiat incrementa, damus et
concedimus illi ius theutonicum, quod
Magdeburgense dicitur, ut eo temporibus perpetucis utatur.
Removentes ab eo omnia iura modos et consuetudines
vniversas, quae ius theuthonicum perturbare consuenerunt, eximendum et
liberandum oppidanos predictos et omnes incolas eius ab omni iurisdictione:
palatinorum, castellanorum, capitaneorum, tenutariorum, judicum, subjudicem,
burgrabiorum et ministerialimum eorundem ac caeterorum dignitariorum et
officialium regni ut coram ipsis seu eorum aliquot per causis sive magnis sive
parvis, puta furti, homicidii, membrorum mutilationis, aliorumque criminalium
et enormium excessum citati parere nec minime resposidere neque aliquas poenas solver
tenebuntur solium, coram pro consule et advocato, proconsul, vero advocatus
nunc et per tempore existentes coram domino suo haereditario omnibus de se
conquerentibus respondere tenebitur.
Ciu quidem proconsuli et advocato in causis criminalibus iudicandi, sententiandi, puniendi, corrigendi, plectendi plenam tribucimus facultate, per ut ius theutonicum, in omnibus suis punctis, clausulis et conditionibus requirit.
Cupien[..]que ut socium oppidum ad meliorem conditionem deveniat nundinas seu fora annua et septimanale in eo instituendum et indicendum duximus, uti quidem instituimus et indicimus litteris nostris. Nundinas quidem primas pro die et festo Natalis Sancti Joannis Baptistae, alteras pro festo Omnium Sanctorum singulis annis, et fora septimanalia singulis feriis quintis septimanatim celebrandum et frequentandum citra tamen preiudisium civitatum et oppidum circum quaque in vicinia existentium. Pro quibus quidem foris annuis et septimanali mercatores et aliicuiuscunque prefatus et conditionis homines in hoci[..] oppidum veniendi, vendendi, emendi, res pro rebus merces pro mercibus permutandi, te alia negotiationis genera libere exercen[..] plenam habebunt potestatem. Ubi pro nundinis et pro foro septimanali omnes homines venientes in eundo et redeundo nostra et successorum nostrorum securitate et libertate potientur, nisi forte tales sint, quos iura et leges fonere non permittunt, et quibus consortia proborum hominum merito esset denegan.
In cuius rei fidem etc. Datum Warssauiae in conventu regni generali, die XV, mensis octobris. Anno Domini MDXCII, regni nostri quinto.
Ciu quidem proconsuli et advocato in causis criminalibus iudicandi, sententiandi, puniendi, corrigendi, plectendi plenam tribucimus facultate, per ut ius theutonicum, in omnibus suis punctis, clausulis et conditionibus requirit.
Cupien[..]que ut socium oppidum ad meliorem conditionem deveniat nundinas seu fora annua et septimanale in eo instituendum et indicendum duximus, uti quidem instituimus et indicimus litteris nostris. Nundinas quidem primas pro die et festo Natalis Sancti Joannis Baptistae, alteras pro festo Omnium Sanctorum singulis annis, et fora septimanalia singulis feriis quintis septimanatim celebrandum et frequentandum citra tamen preiudisium civitatum et oppidum circum quaque in vicinia existentium. Pro quibus quidem foris annuis et septimanali mercatores et aliicuiuscunque prefatus et conditionis homines in hoci[..] oppidum veniendi, vendendi, emendi, res pro rebus merces pro mercibus permutandi, te alia negotiationis genera libere exercen[..] plenam habebunt potestatem. Ubi pro nundinis et pro foro septimanali omnes homines venientes in eundo et redeundo nostra et successorum nostrorum securitate et libertate potientur, nisi forte tales sint, quos iura et leges fonere non permittunt, et quibus consortia proborum hominum merito esset denegan.
In cuius rei fidem etc. Datum Warssauiae in conventu regni generali, die XV, mensis octobris. Anno Domini MDXCII, regni nostri quinto.
Sigismundus rex.
* * *
Сигізмунд III і т.д.. Повідомляємо і т.д. Оскільки нам стало відомо, що землі нашої Поділля внаслідок безперервних набігів татар та інших ворогів у багатьох місцях зазнали спустошення й залишаються необробленими, а також що наші піддані через відсутність укріплених міст і фортець не можуть належно захистити себе і своє майно, то, зважаючи на подання, зроблене нам від імені шляхетної Єлизавети Лянцкоронської, каштелянки галицької та старости скальської, удови, яка залишилася після покійного (чоловіка), про бажання заснувати місто на місці її спадкового села Дунаївці, що розташоване майже на межах Подільського воєводства, змінивши його назву на Дунаїгород, — ми, керуючись її проханням та зважаючи на потребу в збільшенні кількості мешканців нашого королівства, визнали за необхідне затвердити та підтвердити цей привілей.
Тому ми затверджуємо і схвалюємо заснування цього міста нашими нинішніми грамотами.
Бажаючи, щоб туди збиралося більше людей і щоб саме місто з кожним днем зростало й розвивалося, ми надаємо і даруємо йому німецьке право, зване магдебурзьким, щоб воно користувалося ним на вічні часи.
Звільняємо це місто від усіх законів, порядків і звичаїв, які суперечать магдебурзькому праву, а також звільняємо всіх міщан і мешканців цього міста від будь-якої юрисдикції воєвод, каштелянів, старост, державців, суддів, підсудків, бурграбіїв та інших королівських урядників, так що вони не будуть змушені відповідати перед ними у жодних справах — ані великих, ані малих, зокрема у випадках крадіжок, убивств, каліцтва чи інших тяжких злочинів і правопорушень. Вони відповідатимуть лише перед війтом і бурмістрами, які обійматимуть ці посади в майбутньому, а війт повинен буде відповідати перед своїм спадковим власником у всіх питаннях, що стосуються міста.
Ми також надаємо повну владу війтові та бурмістрам у кримінальних справах для судочинства, винесення вироків, покарання, виправлення та стягнення штрафів відповідно до всіх пунктів, положень і умов магдебурзького права.
Бажаючи, щоб це місто отримало ще кращі умови, ми наказуємо заснувати тут щорічні ярмарки та щотижневий ринок, що підтверджуємо цими нашими грамотами.
Щорічні ярмарки мають відбуватися: перший — на Різдво Святого Йоана Хрестителя (24 червня), другий — на свято Всіх Святих (1 листопада). Щотижневий ринок має проводитися щочетверга, однак без шкоди для прав міст і містечок, що знаходяться поблизу.
На ці ярмарки та ринки купці й люди будь-якого стану можуть вільно прибувати до цього міста, продавати, купувати, обмінювати товари, а також здійснювати інші види торгівлі, користуючись цілковитою свободою.
Усі, хто прибуває на ярмарки та ринки, як у дорозі туди, так і на зворотному шляху, отримують гарантований захист і свободу від нас і наших наступників, за винятком тих, кому закони не дозволяють цього через вчинені злочини або недостойну поведінку.
На підтвердження цього видано в Варшаві, на Генеральному сеймі, 15 жовтня 1592 року, п’ятого року нашого правління.
Сигізмунд, король.