Показ дописів із міткою 1933. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою 1933. Показати всі дописи

пʼятниця, 2 листопада 2018 р.

Список загиблих в 1932-1933 роках в с.Збриж

За даними різних джерел в селі в 1932-1933 роках загинуло біля 32 чоловік. На сьогодні встановлено імена  22.
Мартиролог укладений на підставі поіменних списків жертв Голодомору 1932-1933 рр., складених Сокиринецькою сільською радою. Поіменні списки зберігаються в Державному архіві Хмельницької області (ДАХмО, Ф.РР6460, оп.1, спр.5.).

субота, 5 травня 2018 р.

Свідчення мешканців села Пукляки про голод 1932-33 років

ШМОРГУН Дем’ян Іванович, с. Пукляки, Чемеровецький район.
Записав Козак М., учень 6 класу.

Я добре пам’ятаю голодні роки 1932-1933рр. Мені було тоді 11 років. Я навчався в Пукляківській школі у 3 класі. Наш батько був ковалем. Він не хотів іти в колгосп і змушений був залишити село, навіть не повідомивши про свій від’їзд. Якщо б був не поїхав, то був би заарештований і висланий до Сибіру. Залишившись без батька, а нас дітей було четверо в сім’ї, ми голодували. Їли лободу, все що можна було з’їсти. Нашу сім’ю від смерті врятувала корова. В домі було молоко, а вже до молока добавляли те, що було в домі. Велике лихо чинили місцеві активісти села. Вони виганяли заможних односельців з хати і відбирали їхнє майно, поділивши його між собою. Відбирали все, що змогли знайти, витрясали навіть варену квасолю з глечиків. Загони активістів називалися “комнезамами”. В їх руках були залізні палиці, якими вони намагалися проштрикнути скрізь і все, щоб знайти і забрати з двору господаря. Від таких вчинків люди пухли з голоду. Тих, хто був у колгоспі, підгодовували тирбою. Важкий час був, не всі пережили ці важкі часи.

Свідчення мешканців села Летава про голод 1932-33 років

ШУТЯК Марія Василівна, 1918 року народження, с. Летава, Чемеровецький район.
Записала Матраєва Т., учениця 11 класу Летавського НВК, 16.11.2007 р.

Голод 1932-1933 рр. ми переживали важко. Мати та нас шестеро дітей: Іван, Стах, Костя, я та 
ще дві сестри. Мати працювала, але її праці не вистачало на велику сім’ю, тому ми, діти змушені були змалку працювати також . Дуже часто їжі не вистачало, і ми змушені були їсти лободу, варити траву, замерзлу картоплю. Коли з’являлися перші гриби, люди ходили збирати їх і їли сировими  багато людей отруїлися грибами. Взимку товкли в ступах горохлянку, пересівали і варили ковтанку. Часто мати міняла все,  що було дома на їжу та одяг. Не було що взути і ми ходили  босі , а взимку були одні валянки на всіх.