Опубл.: Acta historica, vol II, pars. II, ст. 1051-1052.
_____________________________________________________________________________________
Z winną moią observancyą у z mieysca tego odzywam się WXMci; gdzie stanąwszy, lubo per omnes circumstantias niesposobność widzę do resistentiey tak potężnym siłom nieprzyjacielskim , atoli nie chcąc destituere Miasta tego, a daiąc populo iakąśkolwiek otuchę, zostawiłem pro praesidio JmPana Łąckiego Obersztera z Regimentem tego, przydawszy ludzi Regimentu JMPa na Wdy Ruskiego, JmPana Morsztyna Regimentu supplement, у piechotę Wdzwa Ruskiego, у iezdy Polskiey, co mogło być przy tak małey woyska garści.
Wiadomości iakie sam mam, donoszę WXMci, iako to o woyskach Tureckich, że się go kilkanaście tysięcy przeprawiło na tę stronę Dniestru; przyczyna tak nicrychley przeprawy ich ta, że się mosty im popsowały, ale natomiast trzy buduią. Han z Doroszeńkicm przed kilką i liż dni stanął z woyskami pod Zbrzeziem mil cztery od Kamieńca, za pewne języki referunt, których P. Chorąży JmPana Starosty Ówruckiego przywiódł wziętych pod Borsczowem; twierdza, że ta wszytka potencya ma się łączyć z Cesarzem w tym tydniu, i na Kamieniec wszytkę swoię obrócić imprezę. Propter meliorem informationem WXMci posyłam ięzyka Tureckiego, który informabit Jehmciów tych, którzy nie chcieli dotąd wiary dawać imminenti malo, у woyne Turecką in speciebus imaginariis mieli. Niechże teraz widzą co sie dzieie, et quo vergit malum tak dawno praemeditatum. Powolność przytym usług moich zaleciwszy zostaie . . .
Ręką swoią przypisał tenże Je°Mość:
Wszytkie kłopoty у koszty, które podeymuię bez wszelkiey nagrody у wdzięczności, zwaliły się teraz na głowę moię. Nawet posłany od JKMci P. Starosta Nurski do Hana, zachorzawszy tu lethaliter, odesłał mi swoię expeditię. O inszego mi się tedy starać z wielkim przychodzi kłopotem. Pieniądze wiezione na Regiment WXMci, osiadły w Trębowli, po które posłałem siestrzeńca WXMci, P. Cieńskiego, dawszy mu kilkadziesiąt koni.
P[ana] Podlaskiego у Haneńka populus gromadny у piechota Zaporowska z Ładyżyna wypuścić nie chce. Dla Boga co wżdy za nadzieja z góry, racz mi WXMć oznaymić, у co wżdy daley czynić będziemy. Pory woienney ma ten nieprzyiaciel iescze póltrzecia miesiąca, у do samego zaj dzie Gdańska, kiedy mu się nikt nie oprze. Jam tu zebrał iłem mógł ludzi, ale tego wszytkiego ledwo iest nad dwa tysiąca, bo niektórzy Jchmość tuteczni pozamykali się w swych privatnjc fortecach, patrząc co się z Kamieńcem stanie . . .
* * *
Із належною моєю пошаною звертаюся до Вашої Милості з цього місця. Тут, прибувши, хоч я й бачу через усі обставини неможливість опору таким потужним ворожим силам, та все ж, не бажаючи покидати цього міста й даючи людності хоча б якусь надію, я залишив для оборони Його Милість пана Лонцького, оберста, з його полком. Додав також людей з полку Його Милості пана воєводи Руського, піхоту від Його Милості маршалка Морштина як підкріплення, а також піхоту воєводства Руського і польську кінноту — скільки вдалося зібрати при такій малій жменьці війська.
Повідомляю Вашу Милість про ті відомості, що маю: турецьке військо — кільканадцять тисяч — уже переправилося на цей бік Дністра. Причиною їхньої затримки стало те, що мости у них поламались, але вони вже збудували три нові.
Хан із Дорошенком кілька днів тому став табором під Збрижем, за чотири милі від Кам’янця. Достовірні свідки це стверджують — їх привів пан хорунжий Його Милості пана старости Овруцького, захоплених біля Борщева. Вони запевняють, що вся ця потуга має на цьому тижні з’єднатися з султаном і всю свою силу обернути на Кам’янець.
Задля кращого інформування Вашої Милості я надсилаю турецького бранця, який пояснить Його Милостям, тим, хто досі не хотів вірити в наближення лиха, й уявляв собі турецьку війну лише як вигадку. Хай тепер побачать, що відбувається і куди хилиться зло, стільки часу заздалегідь передбачене.
Рекомендую при цьому мою вірність і службу…
(Власноручно дописав той самий Його Милість:)
Усі клопоти і витрати, які я беру на себе без жодної нагороди чи вдячності, тепер звалилися на мою голову. Навіть пан староста Нурський, якого Його Королівська Милість послала до хана, занедужав тут смертельно і передав мені свою експедицію. Мушу тепер шукати іншого, що для мене є великим клопотом.
Гроші, що були везені на полк Вашої Милості, застрягли в Теребовлі. По них я послав небожа Вашої Милості, пана Цінського, давши йому кількадесят коней.
Пан Подляський і Ганенко, разом із запорозькою піхотою з Ладижина, не хочуть випускати громаду.
Заради Бога, якщо є хоч якась надія згори, прошу Вашу Милість повідомити мене, що будемо далі чинити.
Ворог має ще півтора місяця воєнного часу, і, якщо ніхто йому не стане на перешкоді, то може дійти аж до самого Гданська.
Я тут зібрав, скільки міг, людей, але всього цього — ледве більше як дві тисячі. Бо деякі місцеві достойники замкнулися у своїх приватних фортецях, чекаючи, що станеться з Кам’янцем…
