Опубл.: Acta historica, vol II, pars. II, ст. 1097-1098.
_________________________________________________________________________
Cobym miał ztąd oznuymić WXMci, nie mam nad to, co nam przyniósł P. Rusczy c dnia wczorayszego, wypusczony za pewnego Murzę. Ten odszedł Cesarza Tureckiego, у z Hanem, pod Zbrzyziem, który się zaraz ruszał pod Kamieniec, у JchmćPPow Commissarzów wziął tam z sobą. Spieszno widzę nazad powracać umyślił, у według rozpisania konaków iuż dziś stanąć ma u Dunaiu. Han przez Ukrainę powraca, w którego woysku iaka się stała szkoda, do wiary ledwo rzecz podobna. Umyślił był wszytkie mnieysze miasteczka w iasyr wybrać; ale skoro go pod memi Pomorzanami doszła o pogromach ludzi iego wiadomość, poszedł spiesznie ztamtąd, nie skończywszy szturmu, ku Zbrzeziowi; gdzie pożegnawszy Cesarza, w swą się tegoż dnia puścił drogę. Traktat temi conditiami miał stanąć: Ukraina wszytka у Podole wszytko z Kamieńcem cessit Cesarzowi; Haraczu corocznego dwadzieścia kilka tysięcy czerwonych złotych. W Jazłowcu Basza Budzyński residować będzie, gdzie kościół Dominikański, у inne, w meczety obrócone. Pasza drugi w Barze, a naystarszy nad nićmi w Kamieńcu. W Mohylowie, Jampolu, Raszkowie, Bracławiu, Ladyżynie, у cokolwiekeśmy my takrok byli odebrali, Tureckie będą praesidia; bo tego chce Cesarz Turecki, aby galery od Bialogrodu Dniestrem aż pod sam podchodziły Kamieniec, Słyszę, że ztamtąd kilka tysięcy podiazdu w te tu wyprawuie kraie; ale niemasz tu iuż po co, chyba, żeby temi przechodami ostatniey kraiom tym dodać ruiny. V to ma być w traktacie, abyśmy Kiiow koniecznie odebrali od Moskwy, у Cesarzowi oddali. Doroszeńko у Kozacy, z tych miast Ukraińskich I ureckicy osady, eonsternatissimi; prosił iednak Cesarza, aby mu kilka tysięcy zostawiono Ordy.
A że tam słyszę u WMMMPana Malcontentów się sądzić zabierała, zaprawdę, trzeba będzie całą sądzić Polskę; bo nie wiem, kto się taki znaydzie, coby miał być kontent, kiedy Swiątnicc Boże in abominationem gentium, kiedy tak wiele Provincyi, które się prawie królestwu równały, poszły in avulsionem, kiedy tak wielkie fortuny in lavillam, у kiedy tak wiele krwi Szlacheckiey у Chrześciańskiey in servitutem, a w ostatku kiedy ta wolna Rzpta, która się nazwać Domina gentium mogła, lacta est sub tributo. Ja na tym tu mieyscu czekam na respons przez Pana Złotnickiego, Cześnika Poznańskiego; ponieważ iuż у sama pora, następuiące iniuriae coeli, у tak ciężkie Woyska prace, dłuższego nie pozwalaią obozowania. Moie zatym braterskie WXMci przesławszy usługi, zostawam &c.
* * *
Що мав би я звідси повідомити Вашій Милості, не маю нічого понад те, що приніс нам пан Рущич учорашнього дня, відпущений нібито достовірним мурзою. Цей мурза залишив турецького султана і хана біля Збрижа. Вони, не гаючись, рушили під Кам’янець, і взяли з собою Його Милості пана Комісара. Видно, що султан має намір поспішно повертатися назад, і, згідно з розкладом кінних станцій (конаків), уже сьогодні має стати над Дунаєм.
Хан повертається через Україну. У його війську, кажуть, сталася така шкода, що аж важко повірити. Хан мав намір усі менші містечка взяти в ясир; але як тільки біля моїх Поморян дійшла до нього звістка про поразки його людей, то швидко відступив, не закінчивши штурму, й рушив до Збрижа. Там, попрощавшись із султаном, того ж дня подався в дорогу.
Угода мала бути укладена на таких умовах: уся Україна і все Поділля разом із Кам’янцем мають перейти під владу султана. Щорічна данина — двадцять кілька тисяч червоних золотих. У Язловці мешкатиме (буде резидувати) буджацький пашá, де домініканський костел та інші храми буде перетворено на мечеті. Інший паша — в Барі, а старший з усіх — у Кам’янці.
У Могилеві, Ямполі, Рашкові, Брацлаві, Ладижині та в усіх місцях, які ми так нещодавно відібрали, — стоятимуть турецькі гарнізони. Бо того бажає султан, щоб галери могли йти від Білгорода Дністровського аж під сам Кам’янець.
Чую, що звідти висилають кілька тисяч кінноти до цих країв; але тут уже нема чого здобувати — хіба тільки для того, щоб остаточно довершити руїну цих земель.
У трактаті має бути також пункт, що ми обов’язково повинні відібрати Київ у Московії та передати султанові.
Дорошенко і козаки, з українських міст та турецьких осад — "consternatissimi" (перелякані, розгублені); однак Дорошенко просив султана, щоби залишено йому кілька тисяч ординців.
А що чую я, ніби у Ваша Милість, пане, дехто хотів судити "незадоволених" (malcontentów), — то, правду кажучи, треба буде судити всю Польщу. Бо не знаю, чи знайдеться хтось такий, хто був би задоволений, коли Божі святині стали "огидою для народів", коли стільки провінцій, які майже рівнялися королівству, відійшли "в розчленування", коли такі великі маєтки стали "купами руїн", коли стільки шляхетської та християнської крові потрапило "в неволю", а врешті — коли ця вільна Річ Посполита, що могла зватися "пані народів", — тепер "змирена під даниною."
Я тим часом тут перебуваю, чекаючи відповіді через пана Злотницького, чашника познанського; бо вже й час настав, і погодні умови, і така тяжка праця війська не дозволяють довшого таборування.
Тим часом, надіславши свої братні послуги, залишаюсь вірним слугою Вашої Милості etc.
