Король Казимир IV дозволяє зем’янинові Павлові Щуковському, за його вірну службу, заснувати містечко Чемерівці, що знаходиться в Подільському воєводстві та Кам’янецькому повіті; дарує містечку магдебурзьке право та запроваджує один щотижневий торг кожного вівторка. Вільно, 31 грудня 1450 року

Копія: ЦДІАУК, ф.37 (Кам’янецький земський суд), оп.1, спр.39, арк.124-125;
Публікація: Pulaski K. Szkice i poszukiwania historyczne. Seria trzecia, s.149-151.

In nomine Domini. Amen. Nos Casimirus, Dei gratia rex Poloniae, nec non terrarum Cracoviae, Sandomiriae, Sieradiae, Lanciciae, Cujaviae et magnus dux Lithvaniae, Pomeraniae, Russiaeque dominus et haeres etc. Ad perpetuam rei memoriam. Significamus tenore praesentum, quibus expedit universis praesentibus et futuris praesentium notitiam habituris, quomodo oblatae nobis pro parte generosi Pauli Sczukowski terrigenae nostri fidelis, tenor petitionis continebat in effectu, quatenus villas suas Ciemierzowcze, in terra Podoliae et districtu Camenecensi sitas, in civitatem jure teuthonico, quod magdeburgense dicitur, erigere at transferre dignaremur.

Nos itaque, habito diligenti respectu ad constantis fidelitatis ejusdem Pauli obsequia, et purae fidei merita, quibus nostrae maiestati complacuit, et ad huc aucto suo fidelilatis studio praestantius complacere poterit in futurum, petitioni huiusmodi annuentes, sibi et suis successoribus legitimis civitatem seu oppidum, de villis praediclis jure theuthonico magdeburgense, nomine et vocabulo Czemierowcze, appellandum, plenam dedimus et concessimus tenore praesentium erigendi et locandi facultatem.

In quo forum septimanale singulis feriis tertiis in qualibet septimana, slatuimus celebrandum. Dantes et concedentes eidem Paulo et suis successoribus (ut) homines, cujuscunque lingvae, status, conditionis, eminentiae at generis existanlindemnatus, posset de partibus extraneis, regno nostro continguis, ad praedictam civitatem et oppidum conducere et convocare; ac omnibus et singulis mercatoribus et hominibus, utriusque sexus, forum huiusmodi visitanlibus, omnes mercantias et res ipsorum juxta ritum observatum et consuetudinem aliarum nostrarum civilatum et oppidorum vendere, emere ac etiam mutare juxta ipsorum beneplacitum voluntatis, omnimodam ac plenam potestalem.

Quod quidem oppidum cum omnibus et singulis suis attinentiis, appendis et pertinentiis, prout in suis metis et limitibus longe, late at circumferencialiler est limitatum et distinctum, ex nunc de jure polonico in jus theutonicum, quod maijdeburgense dicitur, transferirnus, perpeluo duraturum, removentes ibidem omnia jura polonica, modus at consuetudines vniversas, quae ipsum jus theutonicum plerumque consueverunt et solira sunt perturbare; eximimus insuper et perpetuo liberamus oppidanos ac incolas oppidi praedicti, praesentes et futuros, ab omni jurisdictione ac polestate, omnium regni et terrarum nostrarum palatinorum, castellanorum, capitaneorum, dignitariorum, judicum, subjudicum, caeterorumque officinalium et ministerialium eorundem, et coram ipsis vel ipsorum aliquis, pro causis, tam magnis, quam parvis, puta furti, homicidii, mutilationis membrorum, seu quibusvis aliis enormibus excessibus citati, minime respondebunt, nec aliquas poenas ratione contumatiae solvere tenebuntur; sed oppidani et incolae oppidi praenominati coram suo advocato, qui pro tempore fuerit, advocaius vero coram Paulo praefato, vel suis successoribus, ipsius oppidi haeredibus, non aliter, quam suo jure theuthonico, omnibus de se querulantibus respondere sint asstricti; in causis vero criminalibus et capitalibus superius expressis, advocato ejusdem oppidi, qui pro tempore fuerit in metis ei graniciebus ipsius judicandi, sententiandi, puniendi, corrigendi, plectendi et condemnandi plenariam et omnimodam damus et concedimus facultatem, prout hoc ipsum jus theutonicum in omnibus suis punctis, conditionibus, clausulis, sent... et articulis postuiat et requirit honoribus tamen et juribus nostris regalibus semper salvis manentibus.

Quibus sigillum nostrum est appensum testimonio literarum.

Actum Vilnae, dominico die ante festum Circumcisionis Domini proxima anno ejusdem millesimo quadringentesimo quinquagesimo.

 Praesentibus ibidem generosis Andrea Odrowaz de Sprowa leopoliensi, Jacobo de Lubin halicensi capitaneis, Jacobo de Kobijlinij, Preslao Woijnicz de Woijcza, Joanne Sinowiec de Szanconiaec, Petro Donico de Piankowicze, et aliis familiaribus nostris circa praemissa.

 Datum per manus magnificorum Joannis de Koniecpole cancellarii et Petri de Sczekocin vicecancellarii regni nostri Poloniae praefatorum sincere nobis dilectorum. Ad relationem ejusdem magnifici Petri de Sczekocin regni Poloniae vicecancellarii.

Переклад:

В ім’я Господа, амінь. Ми, Казимир, з Божої ласки король Польщі, а також земель Кракова, Сандомира, Сірадії, Лянчиць, Куявії, та великий князь Литви, Померанії та Руси господар та спадкоємець. На вічну пам’ять. Змістом даної (грамоти) повідомляємо кому необхідно, усім та кожному, теперішнім та майбутнім. Пропозиція нам від сторони шляхетного Павла Щуковського, нашого вірного зем’янина, із проханням зводилася до того, щоб ми визнали гідним звести та перевести його село Чемерівці, що знаходиться в Подільському воєводстві та Кам’янецькому повіті, на місто німецького права, що зветься магдебурзьким.

Ми, отже, зваживши на вірність Павла, даємо усі повноваження на закладення та заснування з села званого Чемерівці, містечка на німецькому праві, званого магдебурзьким, змістом даної (грамоти).

Запроваджуємо там щотижневі торги, які б відбувалися кожного вівторка. Дарування та надання тому ж Павлові та його спадкоємцям, щоб наймали та скликали людей будь-якої мови, стану, статусу та походження з будь якої частини нашого королівства до згаданого міста;

та усім купцям, людям, будь-якої статі, на торги, прийти, будь-які речі і товари купувати,  продавати, обмінювати згідно традиції, мати повну свободу як і всіх наших містах. Хочемо також, щоб згадані всі купці незалежно від стану, положення та статі, котрі будуть йти на ті торги, були забезпечені нашою та наших спадкоємців безпекою, якщо будуть такими, що не порушують закон.

Місто з усіма прилеглостями, доєднаннями, згідно своїх меж вздовж, вшир та навколо відмежованих, від нині переводимо на вічно з права польського на право німецьке, що зветься магдебурзьким, усуваємо звідти всі права польські, які цьому німецькому праву зазвичай перешкоджають;

виймаємо нарешті та на вічно звільняємо міщан та мешканців згаданого міста тепер та в майбутньому від юрисдикції всіх наших королівських воєвод, каштелянів, старост, суддів та підсудків, коморіїв та будь-яких інших урядників, яким би іменем вони не назвались;

та щоб міщани згадані перед ними у великих та малих справах не відповідали, перед котрими у всіх справах великих та малих, як наприклад крадіжка, вбивство, каліцтво та інших випадках, не повинні відповідати, ані платити за те; але міщани та мешканці згаданого міста завжди лише перед своїм війтом, а війт – перед згаданим Павлом, або його спадкоємцями, дідичами того міста, та буде відповідати як велить німецьке право.

В справах же кримінальних, або будь-яких інших, які виникають, війтові згаданого міста в його межах, надається повне право судити, виносити вироки, карати та вирішувати так, як вимагає німецьке право у всіх свої положеннях, артикулах, пунктах та клаузулах.

Для затвердження цієї грамоти є підвішена наша печатка.

Діялося у місті Вільно, в найближчу неділю перед святом Обрізання Господнього, року Господнього 1450-го.

Присутні: шляхетний Андрій Одровонж зі Спрови, львівський староста; Якуб з Любина, галицький стороста; Преслав Войніч з Войча, Ян Сіновєц з Шанцонєц, Петро Доніко з Пянковіч, та інші наші друзі варті довіри. Дано з рук вельможного Яна з Конєцполя, канцлера, та Петра із Щекотина, підканцлера нашого Польського королівства. Повідомлено через того ж вельможного Петра із Щекотина, підканцлера королівства Польщі.