Коротка історія Верхняківців (до кін. 17 ст.) та міський привілей 1556 року

Шукаючи в Коронній метриці документи до історії наших містечок та сіл, виявив групу цікавих документів, що стосується наших містечок, а саме – локаційні привілеї та привілеї на магдебурзьке право. В моїй колекції вже назбиралося декілька десятків таких документів, що охоплює територію Подільського воєводства, і маю бажання їх якось видати окремою збіркою. Однак доступ до деяких джерел, де б могли бути ще подібні документи, обмежений, тому відкладаю це заняття до кращих часів. Територіально частина з цих міст розташована в межах сучасного Борщівського району. Оскільки зараз в цьому районі є лише три міських населених пункти, то публікація міських привілеїв, для них та решти, - бачу як першорядне завдання.

З означеної території невідомо жодного оригіналу грамоти, а лише їх копії з Коронної метрики. Тексти копій цих грамот часто написані в скороченому вигляді, і лише для небагатьох новозаснованих містечок є повні тексти грамот. Особливо мою увагу привернула грамота на заснування містечка Верхняківці, котра якраз є повнотекстовою копією.

* * *

Передісторія. Село Верхняківці відоме з середини 15 століття, відколи на Поділлі було остаточно встановлене польське законодавство. Тоді воно було у власності відомої родини Бучацьких. Найраніший документ, де згадується село Верхняківці (в оригіналі Wirchnyakowce) датований 1442 роком[1], і його скорочений виклад знаходиться в Реєстрі коронного архіву, що був укладений канцлером Яном Замойським у 1567-1569 рр[2]. Ревізія документів на властість маєтками у Подільському воєводстві 1469 року, показує, що Міхал Бучацький мав грамоту із записаними 50 гривнями на тому селі[3] (“…in bonis Wyrchnyochowcze 50 marce…”).

Наступними власниками села були представники також відомої родини на Поділлі – шляхтичі Подфіліпські. Син Вікторина Подфіліпського, судді кам’янецького, - Павло, в 1544 році отримав у власність від Монастирського (один з нащадків тих Бучацьких) село Верхняківці. Монастирські та Подфіліпські мали родині зв’язки, -  Монастирський був одружений на двоюрідній сестрі Павла. Імовірно невдовзі Павло помер, і його маєтки в 1550 році були поділені братами Міхалом та Марціном. Перший отримав половину Пищатинець та Стрілківці, другий – частину Пищатинець та цілі Верхняківці[4].

Саме Марцін 30 травня 1556 року в місті Вільно отримав від короля грамоту з дозволом заснувати у Верхняківцях містечко на магдебурзькому праві. Варто зазначити, що батько Маціна - Вікторин, також був засновником містечка у сусідніх Пищатинцях, грамоту з дозволом короля від отримав 5 травня 1518 року [14]. З самої грамоти не відомо за які заслуги отримав той привілей, але можу припустити, що, оскільки, вся шляхта подільська тоді займалась обороною Королівства від татар, то саме за цю службу був удостоєний ласки короля.

* * *

Копія грамоти вписана до книги 87 Коронної метрики, що зберігається у Головному архіві давніх актів у м.Варшава (текст грамоти див. в додатку). Повний текст перекладу немає потреби наводити тут, оскільки всі пункти тієї грамоти є доволі стандартними для подібних грамот, а також, що не буду приховувати, - палеографічний текст виявився досить складним, щоб його відчитати слово в слово. Тут обмежимося лише тезами, про що власне йдеться в документі:

-         Грамота надана королем Сигізмундом Августом за клопотанням Марціна Подфіліпського. В самій грамоті не зазначено уряду Подфіліпського.

-         Подфіліпському дозволяється «заснувати містечко Верхняківці, що знаходиться на річці Нічлава в повіті Кам’янецькому, на сирому корені» та «заселити його мешканцями» та іншим.

-         Містечку надається магдебурзьке право. Містечко звільняється від влади всіх урядників: воєвод, каштелянів, старост, і тд. Вводиться посада війта, та перечислюються типові повноваження війта: судити, виносити вироки, як те передбачає магдебурзьке право.

-         В містечку встановлюються щорічні ярмарки на свято Трійці, та щотижневі торги щоп’ятниці.

-         Мешканці містечка звільняються від міського податку – шосу, та всіх інших на 15 років.

-         Кам’янецьокому збирачу податків король спеціально наказує не збирати податки з верхняківських міщан.

* * *

Імовірно Марцін Подфіліпський планував збудувати якісь міські укріплення, або замок, після того, як отримав грамоту, однак вже в 1558 році він помирає. Спадкоємцями маєтку Марціна стала його дружина - Агнєшка та малолітні діти: Єжи та Зофія. Єжи, здається, помер молодим та бездітним, а Зофія залишилася єдиною спадкоємицею батькового маєтку так і не змогла довершити батькову справу[5]. В 1565 році реєстр, де зафіксовано містечка та міста в Подільському воєводстві, з яких зібрали міський податок нараховує 24 населених пункти, але Верхняківців серед них немає[6]. А в реєстрі сіл 1566 року - є, тоді з села «Верхняківці, що належить пані Подфіліпскій, сплачено [податку] від одного дворища»[7]. Бачимо, що село було зовсім крихітним, це могло бути пов’язане з регулярними татарськими набігами, або просто з міграцією людей.

Дивним виглядає в даному контексті, що в 1573 році Єжи Талафус, збирач податків, коли збирав міський податок з містечок Подільського воєводства, таки записав Верхняківці до розряду міст і взяв міського податку аж 1 злотий [15].

Зофія Подфіліпська була заміжня за Яном Йорданом з Заклічина, таким чином Верхняківці перейшли у власністю цієї родини. В 1578 році податковий реєстр фіксує, що село «Верхняківці, пана Йордана» з котрого сплачено податку від трьох дворищ, а також від млина[8]. В 1583 році в селі вже була церква зі священником[9].

В 1629 році в селі було лише 17 житлових будинків[10].

Кінець 16 та початок 17 століть – це час коли, окремі родини (магнати) розбудовували свої маєтки, серед них, зокрема, відома родина на Поділлі – Каліновських. На жаль, не відомо, коли і за яких обставин Верхняківці перейшли до їхнього маєтку. Знаємо, що Каліновскі здавали Верхняківці в оренду Єжи Дидинському, судді кам’янецькому, а також власнику сусіднього села Борщів. Для Борщева  в 1629 році Дидинський виклопотав привілей на переведення села в статус міста на магдебурзькому праві[11]. Тому відновлення міського статусу для Верхняківців вже тоді було б неможливим, зважаючи на безпосередню близькість новозаснованого міста.

В 1632 році Марцін Каліновський, наймолодший син Валентия Александра Каліновського, спродує Верхняківці, Пищатинці та Висічку Адамові Василевському[12], своєму родичу. Відомо, що х маєтку Адама в 1643 році втекло аж 15 родин підданих [16]. Таким чином наше село до кінця 17 століття перебуває у власності родини Васілевських.

Козацькі повстання другої половини 17 ст. завадили якомусь розвитку та росту села. В 1661 році тут було лише один житловий будинок[13]. А подальша окупація Подільського воєводства в 1672 році і взагалі стерла з лиця землі населений пункт. Шляхтичі Васильковські (в джерелах по різному пишеться їхнє прізвище) змушені були залишити Подільське воєводство. В 1678-79 рр. вони отримали відшкодування за втрачені маєтки на Поділлі. Село ж Верхняківці декілька десятиліть лежало незаселеним, і як показує турецький податковий реєстр 1681 року – тут ніхто не проживав.

ДОДАТОК

м.Вільно, 30 травня 1556 року. Грамота Марціну Подфіліпському на заснування містечка Верхняківці.

Оригінал: не виявлено;

Копія: Archiwum Główne Akt Dawnych. – Metryka Koronna. - Sygn.87. - f.312-314v;

Регеста:  Matricularum Regni Poloniae summaria. - Pars V. - №7454;

Заголовок копіїста: Erectio oppidi Wiirzniakowcze;

Sigismundus Augustus etc. Significamus etc. Quod nos ad intercession quorum Consiliariorum nostrorum ex parte generosi Martini Podphilipski ad nos factam ipsi admittenum duximus, admittimusque presentibus ut oppidum Wyrzniakowcze nominan[] iuxta fluminum Nuczlawa sittum in district Camenecensis  fundet locet, et de cruda radice erigat atque pro commoditate sua et eorum hominum qui prefatum oppidum incolent, arbores et robora pro agris, hortis, pratis, pasenis, ac aliis quibusuis necessitutibus extirpet et extirpani fatiat, alique […] quae ad bonam conditionem et []gmentum duti oppidi pertinere indebintur pacifiant. Ciu quod oppido Wyrzniakowcze dicto, eiusque incolis […] et pro tempore existentibus ut meliora breni tempore, possint pertipore […], jus theuthonicum quod maydemburgense diciturdamus tempore presentium perpetue et in [dumu?]. removensis ab ipso oppido eiusque incolis omnia et singular jura polonica modos et [..]surtudines universas quae jus theuthonico plerumque solitae sunt perturbare. Nocnon eximentes et liberantes oppidanos et incolas eiusque oppidi ab omni juris ditione, omnium et singulorum palatinarum, castellanorum, capitanearum, tenutariorum, burgrabiorum, succamerariorum, judicum, subiudicum, ministeriali et […],  dignitariorum et officiaum regni nostril ut coram ipsis aut corum aliquot, pro causis mafnis sive parvis puta furti, homicidii, membrorum mutilationis, et aliis enormibus excessibus attate minime respodebant neque aliquas paenas solver tenebuntur, swd coram advocato duntaxat suo, advocatus  vero pro tempore existens, coram domino suo hereditario no[] ali[] quae jure theuthonico dise querentibus respondere benebitur. Cui quod pro tempore existenti in casibus predictis eximinatibus et aliis quibusius judicandi sententiandi puniendi, plectendi et corrigendi, plenam damus et omnimodam facultatem, prout jus theuthonicum in omnibus suis punctis, clausulis, conditionibus et articulis requirit.

Volentes insuper incolas et suburbanos oppidi predicti Wyrzniakowcze uberiori nostra gratia prosequi in eo ipso oppido forum annale pro festo Sanctissimae Trinitatis, septimanale vero forum singulis feriis sextis, qualibet septimana, celebrant[], instituimus et indicimus, ac pro institutis et indictis haberi decernimus, prae presents. Dandum etiam facultatem dictis oppidanis et suburbanis eiusque oppidi, for a ipsa utraque tam annalia quam septimanalia, dictus et temporibus superius expressis, [iure?] aliarum civitatum et oppidorum regni nostri agen[], celebrandi et excercendi ita quod omnes homines sexus utriusque status,  et conditionis fuerint, ad hoc ipsus oppidum Wyrzniakowcze pro foris predictis, annuali et septimanali  pro tempore preniminato, causa vendendi et emendi res pro rebus et merces pro merabus permutandi, et alia negotiationis [gna?] exacen[] venire possint, et valeant ac in accedendo et redendo, nostra et successorum nostrorum [seonritato?] et libertate potiantur et gandeant nisi tales sint quos jura et leges fonere non permittant et quibus proborum hominum consortia nurito sunt deneganda;

ut ant maior requentia populi ad diction oppidum Wyrzniakowcze eo citius confluere ibid que sedes suas et domirilia locare possint, dedimus et donavimus, damusque et donamus omnibus quicumque oppidum predictum incolare caeperint ibidemque per manscrint tam oppidamus quam suburbanis libertatem hinc ad annorum quindecem sibi immediate sequentum, decursum ab exactionibus quibusius civilibus szoss appellatis et nostris et ab aliis omnibus exactionibus et contributionibus pro nostra et Reipublica necessitate laudatis et institutis ac  in posterum laudandis et instituendis necnon a foralibus civitatum et oppidorum quorumnis, seu ab corum solution, pontalibus, aggeralibus, ac theloneis novo tamen fimbimo excepto; ab exactione vero czopowe ad minus anni decursum.

Quocirca tibi exactori Camenecensi moderno ac pro tempore existendo mandamus, ac universis et singulis capitaneis nostris et corum vices gerenlibus dennutiamus, ut prefatos oppidanos oppidi Wyrzniakowcze in hac libertato per nos illis concessa ad decursum temporis suprascripti conscruetis et conscuari curetis, ab illisque nullas exactions et contributions publicas nec foralia, pontalia, aut thelonea anti qua nonis exceptis, exigutis nec a [quoppia?] exigi per nuttatis. Quibus quid annis quindecem expiralis prefati oppidani et suburbani [eniid?] oppidi Wyrzniakowcze prefata thelonea, foralia, pontalia, aggeralia, in omnibus locis sinulitum solvent, quemadmodum alia civitates et oppida in cirulu existential solver consuemrunt. In cuius rei fidem etc. Datum Vilnus, sabbato predie festi Sanctassimae Trinitatis, anno quo supra, presentibus qiubus supra.

Relatio eiusdem ut supra.

примітки:

---

1. Михайловський В. Населені пункти Західного Поділля та Подільського воєводства (1402-1444 рр.) у світлі королівських, великокнязівських та старостинських документів // Історико-географічні дослідження в Україні. Збірка наукових праць. Число 6. – К., 2003. – с.237
2. AGAD. – AZ. – Sygn.32 . – k.935-936
3. ZD. – T.XVIII.  - Cz.1 (он лайн: https://litopys-skaly.blogspot.com/2018/12/1469-bona-regalia-onerata-in-terra.html )
4. Białkowski L. Podole w XVI wieku. - Warzsawa, 1920. – с.161
5. Там же.
6. ZD. – T.XIX. - S.177-179
7. Там же. – с.210
8. Там же.
9. Там же.
10. Крикун М. Документи комісарського суду Подільського воєводства 1678-1679 рр. – Л, 2015. – с.131
11. AGAD. - MK. - Sygn.177. - f.261-262
12. Pulaski K. Kronika rodow szlacheckich Podola, Wolyni i Ukrainy. Tom 1. – s.88
13. АЮЗР. – ч.7. – т.2. – с.518

14. Регест: Matricularum Regni Poloniae summaria. - Pars IV. - Vol.I. - №2719; Копія: AGAD. - MK. - Sygn. 30. - f.164v;
15. ZD. - T.XIX. - S.231;
16. Селянський рух на Україні 1569-1647 рр. Збірник документів і матеріалів. – К., Наукова думка, 1993. - с.478