Sigismundus etc. Significamus etc. Quia nos merita generosi olim Nicolai Lanckorunski de Brzezie, succamerarii Camenecensis grata nobis esse benignamque rationem eorum a nobis haberi declarando, vel peculiari quodam gratiae nostrae studio posteritati ipsius benigne facere volumus. Quapropter cum bona nostra in palatinatu Podoliae et districtu Camenecensi sive Scalensi posita videlicet: oppidum Lechnowcze nunc vocatum Davidkowcze nuncupatum et villas Czarnokunce, Wyssiadki, Swederowe, Rogozna desertas et Losiacza ad penes in eodem fundo locatam, antiquis summis onerata, necnon bona villae Bila in eodem districtu consistentia, mensae nostrae debitae, post obitum laudati olim generosi Nicolai Lanckorunski ad dispositionem nostram devenissent, eadem ipsa bona generoso Stanislao Lanckorunski de eadem Brzezie, filio ipsius, donanda et conferenda esse putavimus, uti quidem damus et conferimus praesentibus litteris nostris.
Quia bona omnia praenominata is ipse generosus Stanislaus Lanckorunski cum omnibus eorum attinentiis alias uroczyskami ad specificatas, summis oneratas, et villam Losiacza ibidem fundatam, nec non villam Bila mensae nostrae liberam, cum quoque reditibus, commodis, fructibus ac emolumentis universis, nullis penitus exceptis, ita ut gratitas specialitati et specialitas gratitati in nullo deroget, tenebit, habebit, possidebit eisque utifruetur pacifice et quiete ad vitam suam, eam partem summae quam ex legum praescripto debebit nobis et Reipublicae remittere et condonare, prout remittit et condonat iam ex nunc praesentibus. De bonis autem villae Bila liberis nihil nobis et Thesauro nostro de tribus proventuum partibus respondebit, praeter quartam Reipublicae debitam, singulis annis ab eo Rauam dependendam.
Promittimus autem nostro et serenissimorum successorum nostrorum, Regum Poloniae nomine, non esse nos praedictum generosum Stanislaus Lanckorunski a possessione et usu eorum bonorum omnium amoturos, alienaturos aut redempturos, neque ad id faciendum potestatem cuiquam daturos, etiam si id gravissima quaedam nostra Reipublicae necessitas efflagitaret, sed salvum ius advitalicium ipsi una cum serenissimis successoribus nostris praestituros esse. Quo vero vita defuncto, cum successoribus eius residua summae pars in bonis obligatis inscripta exoluta fuerit, dispositio bonorum nobis cedet.
Iuribus nostris, Reipublicae et Ecclesiae catholicae salvis ibi semper manentibus. In cuius rei fidem etc. Datum Varsaviae in conventu regni nostri generali, die et anno quo supra.
Sigismundus Rex.
Переклад:
Король Сигізмунд ІІІ дає дозвіл Станіславу Лянцкоронському на уступку прав довічного володіння містом Ляхівці або Давидківці з нижчеописаними селами.
Сигізмунд і т.д. Сповіщаємо і т.д. що ми, оголошуючи, що заслуги покійного шляхетного Миколая Лянцкоронського з Бжезя, підкоморія Кам'янецького, є нам приємними, і що ми прихильно зважаємо на них, або ж через особливе наше прагнення виявити ласку до його потомства, забажали вчинити милість.
Тому, оскільки наші маєтки, розташовані в Подільському воєводстві та Кам'янецькому чи Скалецькому повіті, а саме: місто Лехнівці, нині зване Давидківці, та спустошені села Чорнокінці, Висядки, Свідерове, Рогізна, а також Лосяч, заснований поруч на тому ж ґрунті, обтяжені давніми сумами, а також маєтки села Біла, що розташовані в тому ж повіті та належать до нашого столового майна (столових маєтків), після смерті згаданого покійного шляхетного Миколая Лянцкоронського перейшли до нашого розпорядження, — ми вирішили, що ці самі маєтки мають бути подаровані та надані шляхетному Станіславу Лянцкоронському з того ж Бжезя, його сину, як ми і даруємо та надаємо їх цими нашими листами.
Відтак, усі вищезазначені маєтки цей самий шляхетний Станіслав Лянцкоронський з усім, що до них належить, інакше званими урочищами, до вказаних [маєтків], обтяжених сумами, і село Лосяч, там же засноване, а також село Біла, вільне від нашого столового майна, з їхніми доходами, вигодами, плодами та всілякими прибутками, без жодного винятку, так, щоб загальне не зашкодило приватному, а приватне загальному, триматиме, матиме, володітиме і ними користуватиметься мирно та спокійно до кінця свого життя; ту частину суми, яку згідно з приписом закону він мав би повернути і простити нам та Речі Посполитій, [король] прощає і звільняє вже відтепер цими [листами].
Із вільних же маєтків села Біла він нічого не відповідатиме (не сплачуватиме) нам і нашому Скарбу з трьох частин доходів, окрім кварти, належної Речі Посполитій, яку він має щороку сплачувати до Рави.
Обіцяємо також від імені нашого та найясніших наступників наших, королів Польщі, що ми вищезгаданого шляхетного Станіслава Лянцкоронського з володіння та користування всіма цими маєтками ніколи не усунемо, не відчужимо і не викупимо, ані нікому іншому права на це не дамо, навіть якщо б цього вимагала якась найповажніша потреба наша чи Речі Посполитої, але забезпечимо йому непорушне право довічного користування разом із нашими найяснішими наступниками.
Коли ж він помре, і його наступникам буде виплачена решта суми, записана на заставлених маєтках, розпорядження маєтками перейде до нас.
При цьому наші права, Речі Посполитої та Католицької Церкви в усьому завжди залишаються недоторканними. На посвідчення чого і так далі.
Дано у Варшаві на загальному сеймі нашого королівства, дня і року, як вище.
Сигізмунд Король.
Немає коментарів:
Дописати коментар