Скальський староста Станіслав Лянцкоронський забезпечує на своїх маєтностях у селі Бурдяківці щорічну виплату двадцяти польських злотих Скальському костелу на проведення щоденних богослужінь та відспівувань, перебираючи на себе це зобов'язання після майбутньої смерті Катажини з Притоку Подлодовської (вдови Павла Мрозовицького) як єдиної спадкоємиці давнішої фундації її матері, Єлизавети з Сухоребів. Кам'янець, 5 березня 1646 року

Оригінал: ЦДІАУК, ф.38, оп.1, спр.23, ст.127-128, №112.

Actum in castro Camenecensi Podoliae, feria secunda post dominicam Oculi Quadragesimalem proxima, anno Domini millesimo sexcentesimo quadragesimo sexto.

Idem magnificus Lanckoronski, capitaneus Scalensis, summam super bonis villae Burdziakowce ecclesiae Scalensi inscribit. Item magnificus Stanislaus de Brzezie Lanckoronski, capitaneus Scalensis, sanus recedendo recognovit. Quia ipse [propter solutionem] summae ducentorum florenorum pecuniae polonicalis in bonis villae Burdziakowce vigore inscriptionis per [olim] generosam Elizabeth de Suchoreby olim Nicolai de Przytyk Podlodowski consortem relictam praeposito seu ecclesiae Scalensi coram actis quibusvis regni authenticis inscriptae, censum [annuum] vigore [viginti] florenos pecuniae polonicalis a summa eadem provenientem — et hoc respectu cantationis in ecclesia Scalensi cursus quotidiani post obitum generosae Catharinae de Przytyk praedictae olim generosae Podlodowska filiae et successatricis unicae, generosi olim Pauli Mrozowicki tribuni et vicecapitanei castrensis judiciarii Trembowliensis secundi nuptiarum consortis — pro quolibet festo Sancti Martini Pontificis annuatim suprascripto praeposito Scalensi pro tempore existenti de bonis suis generaliter omnibus suis cum successoribus mediante quitatione manuali praepositi pro tempore existentis soluturum inscribit, sub vadio census annui videlicet viginti florenorum pecuniae polonicalis, pro quo forum sibi coram officio [assignat].

Stanisław Lanckoroński, starosta Skalski.

Переклад:

Діялося в Кам’янецькому замку на Поділлі, у найближчий понеділок після третьої неділі Великого посту, року Господнього 1646-го.

Також ясний Станіслав з Бжезя Лянцкоронський, скальський староста, будучи здоровим [тілом і духом], відступаючи [від суду], визнав. Що він сам — [задля забезпечення виплати] суми у двісті злотих польської монети на маєтностях села Бурдяківці, в силу запису, вчиненого [покійною] шляхетною Єлизаветою з Сухоребів, залишеною вдовою-дружиною покійного Миколи з Притоку Подлодовського, пробощу або Скальському костелу перед будь-якими автентичними книгами Королівства вписаного, — щорічний чинш (відсоток) у розмірі двадцяти злотих польської монети, що походить від цієї самої суми, і це з огляду на щоденний відправлений хід [служб та] відспівувань у Скальському костелі після смерті шляхетної Катажини з Притоку, доньки та єдиної спадкоємиці вищезгаданої покійної Подлодовської, дружини другого шлюбу покійного шляхетного Павла Мрозовицького, войського і замкового судового підстарости теребовлянського, — на кожне свято Святого Мартина Єпископа (11 листопада) щороку вищеписаному (тобто Гаспару Домбровському) скальському пробощу, існуючому на той час, зі своїх маєтностей взагалі всіх разом зі своїми наступниками, за посередництвом ручного квитування (розписки) пробоща, існуючого на той час, що виплатить, — записує і зобов’язує, під заставою (штрафом) щорічного чиншу, а саме двадцяти злотих польської монети, для чого [призначає] собі суд перед теперішнім урядом.

Станіслав Лянцкоронський, староста скальський