АГЕНТУРНІ ВІДОМОСТІ ВІД 13 БЕРЕЗНЯ 1921

В Кам’янці стоїть DCXXXVI совітський полк, розташован на новом плані. 8-го березня в Кам’янці був вибух повстання проти ЧК з боку приговоренних до розстрілу. Один із арештованих Зільберман буквально іскусав, загриз, комісара Серетюка. Арештовані розібрали печь і камінням атакували чекістів. Чотири чоловіка використали суматоху і утекли, а решта майже вся погибла. Большовики оточили кругом дім і обстріляли кулеметами. Багато погибло не тілько приймавших участь в боротьбі, а і невинних піднадзорних, які сиділи в той час в ЧК. Чекісти вдарили тревогу. Із Вінниці прибула допомога 1,000 чоловік. Зараз в Кам’янці почався терор і арешти. 

АГЕНТУРНІ ВІДОМОСТІ ВІД 8–10 БЕРЕЗНЯ 1921 Доклад про поїздку до Скали в днях з 24-го лют[ого] по 6-е березня 1921 року

місто Тарнів 

В додаток до листа, висланого мною зі Львова від 27-го лютого маю подати 

слідуюче. Зі Львова до Скали я виїхав 28-го лютого і до Скали прибув у середу 1-го березня. При в’їзді до Скали кидається у вічі сила біженців, які з цікавістю і великим заінтересованням зустріваються всякого нового чоловіка, що з’являється в місті з українського державного центру у Тарнові. Сила і характер запитань про діяльність уряду і про військо та працю Ради Республіки свідчить про щирі симпатії до УНР та про те, що всі надії на можливість повороту на рідну землю вони зв’язують з її іменем. Переважна більшість серед біженців — євреї. Є їх тут біля 3,000. Тікають щодня, і переважно класа дрібних торговців, з-за того, що большевики заборонили всяку торгівлю і люто переслідують спекуляцію різного роду. Дехто втік і від мобілізації. Займаються тут торгівлею та спекуляцією, а деякі і продуктивною працею: вступають на роботу до підприємств, відкрити пекарню і т[ак] д[алі]. Крім євреїв втікають і українці — інтелігенція та селяни. Селянські втікачі — це головно хлопці призивного віку від 18 до 26 років, з місцевостей дальших від кордону (з-під Нігина, Дунаєвець, Нестеровець, Солобковець і т[ак] д[алі]), де большевики вже перевели мобілізацію. В нейтральній прикордонній смузі мобілізації ще не було. Зараз тут переводиться лише регістрація (м[іж] і[ншим] регістрація учителів одбулась тут 1-го березня). Ці втікачі шукають собі праці. На станціях вони носять грузи, навантажують вагони і т[ому] п[одібне], а ті, що не знаходять тут праці, розходяться по селах на сезонні весняні роботи. Вони кажуть, що будуть чекати того часу, коли буде організовуватись укр[аїнська] армія і тоді вступлять до війська. До лагерів, безумовно, не хотять йти. Настрій їх антибольшевицький. 

По тім боці Збруча... (Лист зі Скали)

На терені Скалатщини не бачили ми в останніх тижнях більших ґруп українських селян-утікачів з другої сторони Збруча. Були лише переходи поодиноких людей, які оповідають жахливі історії про господарку і знущання більшовиків над українським селянством. Ось передучора (6. ц. м.) прибув більший відділ узброених у кріси і 2 кулемети більшовиків до села Гукова біля Скали і силою забгав усіх тих, що не є ревними комуністами та вивіз їх у сторону Кам’янця. В Гукові панував у тім часі нечуванпй крик і плач, змішаний зі стріла ми з крісів і кулеметів. Того дня виведено з села близько половину людей. Таксамо, коли вірити втікачам, поступають більшовики в кожному прикордонному селі чи місті. Вони хочуть забрати з сіл весь той елемент, що виступав проти колєктивізації і вивезти його яких 80—100 км. у глибину краю, або й дальше в Сибір. Через те в прикордонних селах (а й дальше) повно плачу й лементу, а нерідко до ходить і до стрілянини яг це чути було виразно в селі Гукові.

Король дарує пожиттєво Єжи Лютомирському за службу на прикордонні королівські села Бережанку, П’ятничани та спустошене Підгір’я на Збручі в Кам’янецькому повіті. 25 липня 1550 року

Копія: AGAD. - Mk. - Sygn.78. - f.198-199v;
Регеста: MRPS. - p.V. - №942.

Король надає село П’ятничани і Підгір’я шляхтичу Сімону Корицькому. Люблін, на сеймі, 2 червня 1569 року

Копія: AGAD. - Mk. - Sygn.128. - f.82-82v

Король Стефан Баторій підтверджує грамоту короля Сигізмунда 1546 року, котрою він відновлював магдебурзьке право для містечка Ольтушків, що на Поділлі, через те, що попереднє було втрачено через знищення татарами. Варшава, 3 березня 1581 року

Копія: AGAD, MK 123, f.728v-730.

Король Стефан Баторій дозволяє Станіславові Лянцкоронському, старості Скалецькому, заснувати в цьому старостві, на сирому корені містечко Лаянівці; містечку надає німецьке право, два щорічні ярмарки на свято Бартоломея та Всіх Святих, та щотижневі торги по суботах. Варшава, 3 березня 1581 року

Копія: AGAD. - Mk. - Sygn.123. - f.731-732v;
Заголовок копіїста: Datur facultas con[ce]dendi oppidi Laianowcze in capitaneatum Skalensi

Король Стефан Баторій встановлює інші ярмарки в дідичному містечку Ягільниця Станіслава Лянцкоронського, скалецького старости. Варшава, 18 лютого 1581 року

Копія: AGAD. - Mk. - Sygn.123. - f.635-635v.

Король Сигізмунд І запроваджує в містечку Ягільниці щотижневий ярмарок кожної п’ятниці та щорічний на Зелені свята. Краків, 20 березня 1518 року

Копія: AGAD, MK 31, f.170;
Регеста: MRPS IV/2, №11543;

Заголовок: Fora oppidi Jagyelnycza.

Юрій та Самуїл Пшилуцькі подають на міщан із Товстого і Сатанова за напад на двір у Клюіню. 23 лютого 1650 року

Feria IV in vigilia f.s. Mathiae ap. 1650 gnosi Georgius et Samuel Przyłuski protestati sunt contra laboriosus seu famatos: Matwiey Idał, poponem Kalin Fed, poponem Belesek … [] de oppido Tluste; Les Ilkow et Iwanko Rzeznik – de oppido Satanow, magci Hyeronimi Sieniawsky subditos, - quia ipsi feria VI post f.s. Francisci anno 1648 ab bona v. Kluinie, primum circumdata et igne obducta curia, оmnia aedificia etc. Partim diuediderunt, partium inter se diuiderent, equos a subditis exegerunt, stagna demiserunt et rem totam ac substantiam in nihilum regerunt…

__________________________________________________________________________________

Опубл.: Жерела до історії України-Руси. - Т.5. - с.110-111;

оригінал: ЦДІАУЛ. - ф.17 (Теребовлянський гродський суд). - спр.132. - с.70

Квит Адама Васильковського Янушу Тишкевичу про відшкодування збитків, заподіяних втечами селян Васильківського із сіл: Шидлівців, Стрілківців і Піщатинців Кам’янецького повіту до сіл Ясенова і Завалля Галицької землі Руського воєводства. 5 серпня 1645 року

Шляхетний Адам Васильковський, будучи тілесно здоровим, визнав, що він звільняє шляхетного Павла Росцеського від обов’язку визнання його правоти (як позивача) у вимозі повернення (підданих), оскільки він сам через згаданого шляхетного Росцеського перед Люблінським генеральним трибуналом у щойно минулу суботу після 5-ї неділі по П’ятидесятниці цього року ж року заявив квит на користь найяснішого і ясновельможного київського воєводи, житомирського старости Януша з Логойська Тишкевича. Доповнюючи свою заяву, він квитує від усього процесу у будь-якому його пункті чи ступені права вищезгаданого найяснішого і ясновельможного київського воєводу, а також шляхетного Олександра Чайковського (конкретно) щодо нижчевикладених судових спорів, а саме:

Король надає місту Долина, що в Жидачівській землі, магдебурзьке право та встановлює в місті два щорічних ярмарки та один щотижневий торг. 24 квітня 1525 року

Копія: AGAD. - Mk. - Sygn.38. - р.297;
Регеста: MRPS. - p.IV. - №4743;
Загловок копіїста: Privilegi jus theutonicum et foru annualе oppido Dolina.

Anno die et loco quibus supra. Oppido Dolina in terries Russiae et district Zidaczowiensi, datum est privilegium super jus theutonicum maiidemburgense et duo for a annua, unum pro festo Purificationis aliud pro festo Visitationis […] Mariae virginis, septimanale vero pro feria secundis. […] littere extradite in forma cancellarie solita

Податковий реєстр маєтків Станіслава Лянцкоронського. Витяг з податкового реєстру Подільського воєводства 1579 року

Archiwum Glowne Akt Dawnych. – Archiwum Skarbu Koronnego. – dz.IV. – Sygn.40

[f.1]

Regestrum exactarum pecuniarum contributionum publicarum per omnes status et ordines regni Poloniae in convent generali Warsoviensi proxime praeteritum anno Domini 1579, ladatarum de pallatinatu et terries Podoliae per generosum Sigismundum Blazowski de Blazow exactorem […]

Король Сигізмунд І дозволяє Андрію Сєцеху, дідичу Городниці, за службу у війні проти татар на Поділлі, заснувати в своєму селі Личківці місто, та запроваджує там два щорічні ярмарки: на третю неділю після Великодня та на свято 11 000 дів (21 жовтня), і щотижневий торг, який має відбуватися по п'ятницях. Краків, 2 січня 1522 року

Копія: AGAD, MK 35, f.645;

регеста: MRPS IV, №13076: Andreae Sieczech, haeredi in Hrodnicza, pro servitiis in bello contra tartaros de villa Lyczkowcze districtus Trebowliensis circa fluvium Horodnicza oppidum locare admissio datur et duo fora annualia pro dominica tertia post Paschae et pro festo 11000 virginum (21 oct.) ac septimanale feriis sextis celebranda ibidem institunntur;

Скалецький бургомістр Ян Матушевич присягає, що містечко Скала понищене татарами та козаками і залишилось будинків лише 140. 1650 рік

Оригінал: AGAD. – ASK. – dz.I. – Sygn.45. – f.582

________________________________________________________________________________

Actum in castro Camenecensi Podoliae, feria tercia post Dominica in Ramis Palmarum quadragesimalem proxima, anno Domini milessimo sexcenntimus quinqagesimo.

Ad officium et acta praesens castrense capitaneatus Camenecensis personaliter veniens honestus Joannis Matuszowicz, proconsul de oppido Skala illis et mag[nificu]s Stanislai de Brzezie Lanckoronski, palatini Braclaviensi [subdus] petiit [ase] juramentum corporale super desertationem, conflagrationis ac devastationis oppidi praefati ac veram conmimerom domorum  possessionatarum in eodem oppido existendum per officium praesens [suscipi] et actis […]

Ja, Jan Matuszowicz, przysegal panu Bogu wszechmoguczemu w Trojcy [Swętei] iedynemu iz w miasteczku Skali, maietnosci JMP woiewody Braclawskiego, nie masz więcei chałup osiadłych tylko sto czterdzesci, ostatek wszystko tatarowie y kozacii popalili, spustoszili y wniwecz obrocili, poddanych iednych w niewolą zabrali, a drudzy sie precz poroschodzili. Tak mi pan Boze dopomoz y męka niewinna Christusa Pana.

Quod praesentam juramentum officium praesens in acta sua suscepit et induxit.

Декрет Кам’янецького земського суду в справі за скаргою селянина Костя Турченяти з села Бабинці Червоногородського повіту Подільського воєводства на шляхтича Миколая Смьотанку про захоплення сіна. 12 травня 1582 року, Кам’янець.

Працьовитий Кость на ймення Турченя з села Бабинці, підданий шляхетного Томаша Кемліча, позивач, із шляхетним Миколаєм Смьотанкою, кам’янецьким хорунжим, відповідачем, за першим писаним позовом Кам’янецької землі про свавільний наїзд разом із своїми слугами на маєток шляхетного Томаша Кємліча у селі Бабинцях і захоплення тут у згаданого позивача чотирьох возів сіна його власної роботи під лісом, що зветься Григоріїв, оціненого у 100 гривнях вживаних грошей, про що ширше оповідається у позові.

Через кам’янецього земського возного обачного Марка з Новосілки справа була чотири рази проголошена на цьому ж суді, а оскільки відповідач перед правом не з’явився – суд, дотримуючись порядку земського права, дозволив винести заочне звинувачення зі сплатою штрафу згідно записом у цих актах.

_____________________________________________________________________________________

Засвідчена копія (переклад з латинської): ЦДІАУК. – ф.37 (кам’янецький земський суд). – оп.1. – спр.10. – арк.191;

Опубл.:  Селянський рух на Україні 1569-1647 рр. Збірник документів і матеріалів. – К., Наукова думка, 1993. - №32, с.64

Грамота короля Августа ІІ, якою встановлює 4 ярмарки та торги в містечку Товсте. 12 липня 1701 року

Оригінал: ЦДІАУК. - ф.3955(стара нумерація). - арк.124;
Опубліковано: Архив Юго-Западной Россіи. - Ч.5. - Т.1. - с.187-189.

Sabbato post festum sancti Bartolomei Apostoli proximo anno Domini millesimo septingentesimo primo.

Дозвіл великого князя литовського Сигізмунда I Старого князю Василю Михайловичу Сангушковичу Ковельському заснувати на місці села Ковель у Волинській землі однойменне місто і надає його мешканцям (полякам, русинам, євреям, вірменам і татарам) магдебурзьке право. 23 грудня 1518 року

Оригінал: AGAD, Zbiόr Dokumentόw Pergaminowych, Dz. X, Sygn. 4792, K. 1. Пергамент. Розміри: 56х44 см. Кількість стрічок — 33. Стан збереження — відмінний. Чорнило світлокоричневе. Почерк писаря виразний. Натиск сильний. Перша літера з візерунком. Збереглася печатка червоного кольору із гербом “Погоня”, яка прив’язана плетеним шнурком червоного кольору. Попередні публікації: Archiwum książąt Sanguszków w Sławucie wydane przez Bronisława Gorczaka, konserwatora tegoż archiwum. — T. III. (1432–1534) — Lwów, 1890. — № CXCIII. — S. 182–184. У цьому виданні документ помилково датується 24 грудня 1518 р.

Публікація: Акти Волинського воєводства кінця XV–XVI ст. (із зібрання Пергаментних документів Архіву головного актів давніх у Варшаві) Підготовка до друку Андрія Блануци, Дмитра Ващука, Дмитра Вирського (латиномовні документи) Київ–2014. - 65-67

Коротка історія Верхняківців (до кінця 17 століття) та міський привілей 1556 року

Шукаючи в Коронній метриці документи до історії наших містечок та сіл, виявив групу цікавих документів, що стосується наших містечок, а саме – локаційні привілеї та привілеї на магдебурзьке право. В моїй колекції вже назбиралося декілька десятків таких документів, що охоплює територію Подільського воєводства, і маю бажання їх якось видати окремою збіркою. Однак доступ до деяких джерел, де б могли бути ще подібні документи, обмежений, тому відкладаю це заняття до кращих часів. Територіально частина з цих міст розташована в межах сучасного Борщівського району. Оскільки зараз в цьому районі є лише три міських населених пункти, то публікація міських привілеїв, для них та решти, - бачу як першорядне завдання.

З означеної території невідомо жодного оригіналу грамоти, а лише їх копії з Коронної метрики. Тексти копій цих грамот часто написані в скороченому вигляді, і лише для небагатьох новозаснованих містечок є повні тексти грамот. Особливо мою увагу привернула грамота на заснування містечка Верхняківці, котра якраз є повнотекстовою копією.

Два документи про село Шипівці

Опрацьовуючи різні джерела до історії наших сіл багато мені попадало в руки документів де фігурувало село Давидківці, Чортківського району. Оскільки Давидківці трохи не в моїх інтересах, то документи я відкладав в «довгий ящик» на потім, з метою можливої публікації. Якось пізніше, я ще раз взявся ретельно «просканувати» географічний показник реєстру регестів Коронної метрики[1]. Тут я і знайшов населений пункт з дуже схожою назвою - Давидівці (лат. Dauydowcze), оскільки писарі часто перекручували українські назви, то вирішив перевірити що ж там за документ. А документ там вельми цікавий, - король Сигізмунд Старий підтверджував два документи Єжи Язловецькому на ті Давидівці[2]. Язловецький крім того що був героєм свого часу[3] мав ще і якісь зачіпки з скалецьким старостою за Давидківці[4] (ті що зараз Чортківського р-ну). А ті два документи були датовані самим початком 15 ст, - от же ж знахідка, подумав я! Думав вже писати статтю по історії Давидковець, але вирішив таки копнути глибше, - і не дарма. Виявилось, що виявлене село Давидівці, це зовсім не сучасне село Давидківці Чортківського району, а - село Шипівці, Заліщицького! Оце так поворот, якісь крихітні Шипівці на річці Серет можуть похвалитись зразу трьома документами такої сивої давнини. 

Про те що село Шипівці змінило назву звертали увагу вже дослідники, наприклад Микола Крикун в своєму дослідженні про населені пункти Подільського воєводства[5]. Однак чомусь увага істориків пройшла повз ті два документи, котрі підтверджував король для Язловецького. 

Отже про які два документи йдеться. 

Перший датований 25 вересням 1403 роком. Це жалувана грамота Григорію Шипу короля Владислава на володіння на спадковому праві селом Давидівці, що знаходиться в повіті Червого Замку (…in districtu Rubei Castri sitam…)[6]. Ким був цей Григорій Шип і за які заслуги отримав надання – невідомо. А повіт Червоного Замку, - це ж звичайно Червоногородський повіт з центром в місті Червоногород. (Тут варто додати, що в 1418 році Григорій Шип отримав запис суми у 60 гривень вже від князя Вітовта на села Лисівці на Сереті та Набоківці[7].) 

Другий документ датований 25 вересня 1422 року. Це дуже цікавий документ, оскільки цьому ж Григорію Шипу, дідичу Давидівців, великий князь Литовський Вітовт, дозволяв заснувати в його Давидівцях місто на магдебурзькому праві[8]! Покищо це єдиний відомий мені випадок, коли князь Вітовт за недовге своє правління Поділлям заснував тут місто на магдебурзькому праві, тому дивно, що про цей документ не згадують в своїх монографіях дослідники Поділля[9]. 

На жаль текст цих двох грамот неможна навести, бо книга в котру були записані ці документи, - книга 74а Коронної метрики – згоріла під час Другої світової війни. 

Самі Давидівці, найімовірніше, так і не стали містом, цьому завадили руйнівні вторгнення татар, турків та волох в другій половині 15 ст – першій пол. 16 ст. Наприклад, в списку міст в Подільському воєводстві 1453 року, який наводиться в Коронній метриці згадується приватошляхетське містечко «Schipowcze»[10], але вже під час ревізії документів в 1469 році воно фігурує як село, котрим до того ж володів вже Михайло Бучацький[11]. Однак, можемо точно сказати, що вже в 15 ст село почало змінювати назву на Шипівці, тобто від прізвиська свого першого дідича. Так в іншому документі 1469 року село називається «Давидовче, інакше Сиповче на річці Серет»[12]. 

Цей населений пункт в 16 ст був крихітним сільцем, податковий реєстр вказує, що в 1530 році тут було лише 2 дворища, а навала загарбників 1539 року і взагалі стерла село з лиця землі. Реєстр 1542 року мовчить про село. Втім місцеві урядники знали про міський статус Давидівців/Шипівців, так, ще в 1559 році в кам’янецькій земській книзі воно маркується як містечко[13]. 

Як доцільно резюмує Ольга Білецька в дослідженні про Червоногородський повіт, - для чого вигадувати нісенітниці про заснування села якимось козаком, якщо є ось така справжня історія[14]. 

_____________________________________________________________________________

Примітки:

1. Matricularum Regni Poloniae summaria, excussis codicibus, qui in Chartophylacio Maximo Varsoviensi asservantur, contexuit indicesque adiecit Teodorus Wierzbowski. – Pars IV. Sigismundi I regis tempora complectens (1507-1548). Vol. 1, Acta cancellariorum 1507-1548 (далі - MRPS) 

2. MRPS. – p.IV. – v.I. - №7887 

3. https://uk.wikipedia.org/wiki/Юрій_Язловецький 

4. Наприклад: MRPS. – p.V - №1559, 1636.

5. Крикун М. Кількість і структура поселень Подільського воєводства в першій половині 17 ст. // Подільське воєводство у 15-18 століттях. – Львів, 2011. – с.198 

6. MRPS. – p.IV. – v.IІІ. - S.433:  Medica, die Galli (16 жовт.). Vladislaus II rex villam Dawydowcze, in districtu Rubei Castri sitam, Gregorio Schyp iure haereditario donat.

7. Білецька О. Червоногородський повіт Подільської землі наприкінці 14 – 16 ст. // Міждисциплінарні гуманітарні студії. Серія: Історичні науки. – 2014. Вип. 3. – с.58 

8. MRPS. – p.IV. – v.III. - S.562:  In statione campestri in terra Culmensi circa lacum Meno, feria sexta posr Mauritii (25 вер.) Alexandr alias Withowdus, magnus dux Lithuaniae, in villa Dauydowcze terrae Podoliae Gregorii Schyp haereditaria oppidum in iure maydemburgensi locare indulget.

9. Наприклад найновіші монографії з історії Поділля: Білецька О. Поділля на зламі XIV-XV ст.: до витоків формування історичної області. - Одесса: «Астропринт», 2004;
Михайловський В. Еластична спільнота. Подільська шляхта в другій половині XIV - 70-х роках XVI ст. - К.: Темпора, 2012 

10. MRPS. – p.I. - №192; Оригінал: AGAD. - MK. - Sygn.11. - s.10

11. Bona regalia onerata in terra Russiae etc. Lustracio 1469 // Jabłonowski A. Źródła dziejowe. T. 18, cz. 1

12. Білецька О. Червоногородський повіт… с.66 

13. Крикун М. Кількість і структура поселень Подільського воєводства … с.198 

14. Білецька О. Червоногородський повіт… с.66-67