Oppidanis de Skala terrarum Russiae cautio datur, quod nunc tempore libertatis Trębovliensis cum ulterius quam antea dant podvodas, id illis in futurum nocere non possit, 19 травня 1559 року

Кам’янецький земський суд повідомляє, що шляхтичі Микола та Станіслав із Копичинців позивалися до Івана Васильківського через втечу селянина Федора Дидковича з родиною, а відповідач пред’явив захисний лист подільського старости Станіслава Лянцкоронського, який забороняє судити його земським правом і підтверджує його підпорядкування Скалецькому замку. Кам'янець, 24 травня 1521 року

Публікація.: Białkowski L. Podole w XVI wieku. - Warzsawa, 1920. - s.183-184;
Копія: ЦДІАУК, ф.37, оп.1, спр.1, арк.9.

Станіслав Лянцкоронський отримує скальське староство внаслідок відставки його батька Героніма Лянцкоронського, 30 вересня 1566 року

На прохання Станіслава з Жолкви, підкоморія белзького, король підтверджує лист від 3 травня 1503 року на запис 700 флоринів Миколаю Жолкевському, хорунжому холмському на місто Скала в Подільському воєводстві, 24 лютого 1506 року

Король списує борг в 300 флоринів на замку в Скалі Станіславу Жолкевському, 6 лютого 1511 року

Регеста: На сеймі в Пьотркові, debitum 300 fl. in castro Skala inscriptum Stanislao Zolkyewsky solvere obligato a rege datur // MRPS. - P.IV. - Vol.II. - №9898
Копія: AGAD. - MK. - Sygn.D.252. - f.168

Відтермінування жителям Скали, що постраждали в наслідок пожежі, податку чопове на один квартал, 21 червня 1522 року

Копія: AGAD. - MK. - Sygn.35. - s.799-800;

Регеста: MRPS. - p.IV. - №13242;

Заголовок копіїста: Exactio czopowe unius quartalis incolis oppidi Skala concrematis remissa;

Sigismundus etc. Significamus etc. quia compacientes calamitose […] incolarum oppidi nostri Skala in terra Podoliae siti quod unpex conflagravit, incolasque illius damna ex eadem conflagratiour passos, gratia nostra relevare volentes ipsos damna passis exactionem czopowe per unum quartale anni remittendam et condonandam duximus, remittimusque et condonamus et ab eius solucione illos absolvimus ac libertatem eis concedimus per praesentes; quocirca tibi generoso Ambrosio Ormiianczik, iudici et exactori camenecensis, mandamus ut a predictis incolis oppidi nostra Skala ex propine preterito ipsius incendio damna passis ipsam exactione czopowe per unum quartale anni non exigas, nec exigi facias, sed illos in hac libertate per nos eis concessa[..]sorus pro gratia nostra, harum etc. datum Wilne, sabbato proximo ante festum Nativitate sancti Joannis [Roplisle?], anno Domini 1522.

Sigismundus rex subscibsit

Король Сигізмунд І вирішує спір між Дмитром та Івашком Борзаковськими, з одного боку, та Михайлом Гумецьким, з другого, залишаючи Борзаковських власниками села Борзаківці біля Скали. Краків, 12 січня 1546 року

Оригінал: ЦДІАУК, ф.220, спр.23;

Копія: AGAD, MK 71, f.63v - 64v;
Регести: Каталог колекції документів Київської археографічної комісії. - К., 1971. - №23; також: MRPS IV, №22250: Decretum regium in causa inter Dimitr et Iwasszko Borsakowsczi ceterosque eorum litis consortes, ab una, et Nicolaum Humieczki, parte ab altera, occasione proprietatis villae Borsakowcze in territorio Skalensi sitae.

Sigismundus, dei gratia rex Poloniae, supraemus dux Litvaniae, Russiae, Prussiae, Masoviae etc. dominus et haeres. Significamus tenore praesentium quorum interest venientes. Causa inter nobiles Dimitr et Iwaszko Borzakowskie caeteros que eorum siusconsortes appelantes ab unum et Michaelem Humieczki appellatum ab altera per appellationem a commissariis nostris ad nos esse devolutam controvertentem de proprietate villae Borzakowcze in territorio Skalensi sitta, Michaelle Humieczki vigore consensus et commissionis nostrae pro se obtentorum hanc villam Borzekowcze volente de manibus praefatorum Borzakowskich redimere eam ipsam villam nostrae esse et ad arce Skalensi pertinere alleganti et asserente locatam []isse per quondam capitaneum Skalensis in fundo nostro pensionesque subditos huius villae et labors arci nostrae Skalensi illis veo Dimitr et Iwaszko Borzakowskie [contra] respondentibus ab avis et proavis et ultra hinc villam Borzakowcze iure haereditario eos semper pacifier possedisse, labors vero subditos eorum huius villae […] rogatos benemeren de capitaneus Skalensi et non ex debito pensiones nullas agnoscen. Nos auditis partin proposit et responsis in hodierno hucusque continuanto et gententia nostrorum consiliariorum vinitentes statuto regni nostrii quam nullum indicium rectum vel littere extant quibus bona nostra regalia villa Borzakowcze esse probaretur, essti vero nobiles Borzakowsczi docuerunt coram nobis fidedignis testibus haereditatem legitamam illorum esse villam hanc Borzakowcze continno usu et possession eius hociusum attestan eosdem nobiles Dimitr et Iwaszko ceterosque haeres sitisconsortes ipsorum ab impetitione [praefati] Michaelis Humieczki et quarumcunque personarum absolvendos esse duximus ita ut absolvimus et liberos pronunciamus hisce litteris nostris in perpetuum eius[..] pacificam possessionem villae Borzakowcze quemadmodum antiquitus in usu eius fuere ut veris haeredibus eorumque legitimis successoribus decerneii hac nostra sentencia mediante.

In cuius rei fidem et testimonium sigillum nostrum presentibus est appensum. Datum et actum Cracoviae feria tercia post festum sancti Valentini proxima. Anno Domini millesimo quingentesimo quadragesimo sexto, regni nostril quadragesimo.

Samuel episcopus Plociensis electus Cracoviensis et vicecancellarius, subscripsit.

Relatio in Christo patris domini Samuelis Matzieiowski, episcopi Plocensis et ellecti Cracoviensis, regnique nostril vicecancellarii.

*  *  *

Ми, Сигізмунд, з Божої ласки король Польщі, великий князь Литви, Русі, Пруссії, Мазовії і т.д., пан і спадкоємець. Повідомляємо цим листом усіх, кого це стосується, що до нас надійшла апеляція у справі між шляхетними Дмитром і Івашком Борзаковськими та іншими, що були позивачами з одного боку, і Михайлом Гумецьким, що був відповідачем з іншого боку. Справа стосується власності на село Борзаковці, розташоване на території Скали, і була передана до нас через апеляцію від наших комісарів.

Михайло Гумецький, спираючись на наш дозвіл і комісію, отримані на свою користь, бажав викупити згадане село Борзаковці з рук вищезгаданих Борзаковських, заявляючи та стверджуючи, що це село належить нам і має бути приєднане до замку в Скалі, оскільки воно було засноване там колишнім скальським старостою на нашій землі, а піддані цього села виконували роботи на користь нашого замку в Скалі.

Однак шляхтичі Дмитро та Івашко Борзаковські заперечували, стверджуючи, що вони та їхні предки здавна володіли цим селом Борзаковці як спадковим маєтком і що їхні піддані виконували роботи для замку не з обов’язку, а з доброї волі, й що вони не визнають жодних податкових зобов’язань.

Ми, вислухавши доводи сторін, їхні заперечення та відповіді, а також порадившись із нашими радниками, встановили, що не існує жодних правових доказів чи письмових документів, які б підтверджували, що село Борзаковці є нашою королівською власністю. Тим більше, шляхтичі Борзаковські довели перед нами через гідних довіри свідків, що це село є їхньою законною спадщиною, що вони безперервно ним користувалися та володіли.

З огляду на це, ми постановили, що шляхетні Дмитро та Івашко разом із їхніми спадкоємцями та співвласниками мають бути звільнені від будь-яких претензій, висунутих проти них вищезгаданим Михайлом Гумецьким чи будь-якими іншими особами. Ми визнаємо їх вільними від цих претензій та підтверджуємо за ними спокійне володіння селом Борзаковці, як це було здавна, як за справжніми спадкоємцями та їхніми законними наступниками, згідно з цим нашим вироком.

На підтвердження цього ми прикріпили нашу печатку до цього документа. Дано і укладено в Кракові, у вівторок після найближчого свята Святого Валентина, року Божого 1546, у сороковий рік нашого правління.

Самуель, єпископ плоцький, обраний краківським і віце-канцлер, підписав.

Складено за поданням отця в Христі, пана Самуеля Мацейовського, єпископа плоцького, обраного краківським та віце-канцлера нашого королівства.

Король Сигізмунд I підтверджує та схвалює купівлю війтівства в містечку Скала разом із селом Іванкове Антонієм Герником у Бернарда Ґенерстермана з Львова та судову відмову від нього перед кам'янецьким старостою Станіславом із Бжезя. Краків, 23 березня 1518 року

Регеста: MRPS, IV, №11552;
Копія: AGAD, MK 31, f.182;
Заголовок копіїста: Ratificatio emptionis advocatie in Skala pro Anthonio Herniik.

Станіслав Лянцкоронський з Бжезя робить запис на місто Скала з селами, що їй належать, Антоніо Гернигу, що купив війтівство, на 250 флоринів, 3 серпня 1519 року

Регеста: MRPS. - P.IV. - №12271;

Копія: AGAD. - MK. - Sygn.31. - p.531-532;
Заголовок копіїста: Adscriptio 250 florenorum ad priores summas castri et oppidi Skala, quibus redemit ad prefatum castrum advocatiam Skalen[..], predictus Stanislao Lanczkorunski.

Sigismundus etc. significamus tenore presentium universis. Quia nos volentes generosum Stanislaum Lanczkorunski de Brzezie, pincernam sandomiriensis et capitaneum nostrum camenecensis indemnem et fecier[..] reddere de peconniis eius propriis, videlicet ducentis et quinquaginta florenis per triginta grossos computatis, que pro increment proventum castri nostri skalensi eius tenute in redemptio advocatie oppidi nostri Skala de manibus providii Anthonii Herniig de mandato et ex speciali commissione nostra ac iuxta taxationem seu estimationem per nos factam expedit. Ipsi eosdem ducentos et quinquaginta florenos predictos ad priorem summam pecunie , quam in et super prefato castro et oppido Skala ac villis ad ea pertinentibus habet inscriptam adnumerandos et adscribendos duximus. Adnumeramusque et adscribimus tenore presentium mediante per ipsum Stanislaum lanczkorunski de Brzezie et successores eius legitimos, prefatum castrum et oppidum nostrum Skala cum advocatia ipsa ac villis ad eo pertinentibus cum omnibus et singulis eorum censibus, fructibus, redditibus, proventibus et obventionibus ac omni jure dominio et proprietate tenen[dum], haben[dum], utifruen[dum] quieteque et pacifier possiden[dum], usque ad plenarium solutionem dictorum ducentorum et quinquaginta florenorum, circa redemptionem advocatie prefate per eum expositorum et aliarum summarum pecuniariorum in dictis castro et oppido Skala iuste et leggitime prius inscriptarum ipsi Stanislao Lnczkorunskii prefato vel successoribus eius leggitimis per nos aut successors nostros faciendam. Quo facto eiusdem castri et oppidi ac advocatie skalensis et villarum ad ea pertinentium possession ad nos et nostros successors redibit et devolvetur pleno jure. Juribus nostris regalibus salvis remanentibus. Harum quibus sigillum nostrum est appensum testimonio litterarum. Datum Cracovie feria quarta proxima post festum sancti Petri ad Vnicula, anno Domini millesimo quingentesimo decimo nono, regni nostril tredecimo.

Relatio ut supra

Опис містечка Збриж Ульріхом фон Вердумом, 1671 року

Опубл.: Cudzoziemcy w Polscze / pod. red. Xawery Liske. - Lwow, 1876. - s.138

__________________________________________________________________________________________

. . .

Dnia 27 lipca przez piękne pola, gdzie tu i owdzie stoją drzewa, do miasta Zbrzyź (Brzesa), dwie mile. Podaję tutaj teraz podolskie czyli ukraińskie mile, z których każda jest pewno podwójnie tak duża jak polska. Mile te jeszcze się ciągle zwiększają, kiedy się zbliża do tureckiego kraju. Stają się tu tak długie, że się już nie liczy według mil, lecz według dni podróży. Miasto Zbrzyź leży nad mostem rzeki Zbrucz na wysokiej górze. Otacza je mur, a na północnym wschodzie wznosi się zamek z kamiennemi fortyfikacyami. Obóz rozbito przy miejskim murze. Zakonnicy, którzy w armii msze odprawiali, jeździli tutaj po większej części konno, z brewiarzem pod prawą ręką a szablą przy lewym boku. Spowiednik w. hetmana zaś O. Przeborowski, Jezuita, jeździł z towarzyszami swymi karetą. Ponieważ zaś nie należał do stronnictwa francuzkiego, zwykli Francuzi nasi nazywać ironicznie ten pojazd naszą matką-kościołem, dla tego, że świętości w. hetmana w nim były zebrane: Voilà notre mère l' Eglise, qui marche.

Dnia 28 lipca przez bardzo wysokie pagórki, pozostawiając po prawej ręce na widoku nad wspomnianą rzeką Zbruczem miasto Skałę, rozbito obóz pod Oryninem, trzy mile.

. . .

Король Сигізмунд І підтверджує Михайлу Подфіліпському купівлю села Біла з рук Станіслава Бадецького, села Бережанки з рук Яна Скорошевського та інших маєтків. Краків, 17 лютого 1540 року

Копія: AGAD, MK 61, f.64v;
Регеста: MRPS IV, №20111;
Заголовок копіїста: Consensus super exemerendi villas Byela, Brzezani, Sczepanikowcze et Paniowcze Michaeli Podphilipski datus.

Anno, die et loco quibus supra. Datus est emiplex consensus nobili Michaeli Podphilipski redimere bona regalia villas videlicet Byela de manibus nobilis Stanislai Radeczki, Brzezany de manibus Joannis Skorosczewski, Sczepanikowcze desertam de manibus laboriosorum quorum nomina et cognomina sacra regia mtas gabere voluit pro expressis. Et villa Panyowicze de manibus Lassota . . . . litterae ex tradite in forma cancellariae solit.

Свідчення мешканців села Пукляки про голод 1932-33 років

ШМОРГУН Дем’ян Іванович, с. Пукляки, Чемеровецький район.
Записав Козак М., учень 6 класу.

Я добре пам’ятаю голодні роки 1932-1933рр. Мені було тоді 11 років. Я навчався в Пукляківській школі у 3 класі. Наш батько був ковалем. Він не хотів іти в колгосп і змушений був залишити село, навіть не повідомивши про свій від’їзд. Якщо б був не поїхав, то був би заарештований і висланий до Сибіру. Залишившись без батька, а нас дітей було четверо в сім’ї, ми голодували. Їли лободу, все що можна було з’їсти. Нашу сім’ю від смерті врятувала корова. В домі було молоко, а вже до молока добавляли те, що було в домі. Велике лихо чинили місцеві активісти села. Вони виганяли заможних односельців з хати і відбирали їхнє майно, поділивши його між собою. Відбирали все, що змогли знайти, витрясали навіть варену квасолю з глечиків. Загони активістів називалися “комнезамами”. В їх руках були залізні палиці, якими вони намагалися проштрикнути скрізь і все, щоб знайти і забрати з двору господаря. Від таких вчинків люди пухли з голоду. Тих, хто був у колгоспі, підгодовували тирбою. Важкий час був, не всі пережили ці важкі часи.

Свідчення мешканців села Жабинці про голод 1932-33 років

КОСТРОВА Надія Василівна, 1918 року народження, с. Жабинці, Чемеровецький район.
Записав Соколовський В.С., вчитель Жабинецького НВО, 23.10.2007 р.

Крім батька і матері у сім’ї нас було три доньки. Марія з 1931 року і Люба з 1925 року. Щоб вижити у 1933 році ми ходили після уроків у колгосп допомагати мамі сапати, бо там давали тирбу з молотих качанів і лободи. Тим, хто працював інколи видавали у колгоспі по 3 кілограми качанів кукурудзи додому. У голод 33-го мій батько помер. Помер у цей рік з голоду і мій сусід Бабич Герасим.

Свідчення мешканців села Летава про голод 1932-33 років

ШУТЯК Марія Василівна, 1918 року народження, с. Летава, Чемеровецький район.
Записала Матраєва Т., учениця 11 класу Летавського НВК, 16.11.2007 р.

Голод 1932-1933 рр. ми переживали важко. Мати та нас шестеро дітей: Іван, Стах, Костя, я та 

ще дві сестри. Мати працювала, але її праці не вистачало на велику сім’ю, тому ми, діти змушені були змалку працювати також . Дуже часто їжі не вистачало, і ми змушені були їсти лободу, варити траву, замерзлу картоплю. Коли з’являлися перші гриби, люди ходили збирати їх і їли сировими  багато людей отруїлися грибами. Взимку товкли в ступах горохлянку, пересівали і варили ковтанку. Часто мати міняла все,  що було дома на їжу та одяг. Не було що взути і ми ходили  босі , а взимку були одні валянки на всіх.

Ян Скорошовський записує 30 гривень на порожнє село Бережанка в Кам’янецькому повіті, лютий 1528 року

Регеста: MRPS. - p.IV. - №15481;

Копія: AGAD. - MK. - Sygn.43. - s.476-478. 

Sigismundus etc. Significamus tenore presentium universis. Quia lecet concesserimus antea nobili Stankoni alia Stanczulo de Myedziboze facultatem locandi colonos et meliorem conditionem redigendi villam nostrum Brzezany desertam in terra Podolie et district Camenecensi sittam in compensamque cure et diligemis ipsius quam in locanda eadem villa facturus erat triginta marcas pecuniarum in ea illi inscripserimus, quia tamen nobilis Joannes Skorozowski retulit nobis [pre]nominatum Stankonem eadem villa cuius locationem [pre]stare forte non valebat sibi condescendisse, seque eidem Stankoni triginta marcas pecunnie [pre]dictas, quas habuit p[er] nos sibi in illa inscriptas cum effectu solvisse et curam ac negotium illius locande in se assumptisse, supplicans nobis idem Joannes Skorozowski, ut pro eius  locatione commodiori p[er] illum facienda ultra dictas triginta marcas [pre]nominato Stankoni p[er] ia[m] solutas, aliqa[m] aliam peccunie summam illi assignare et in valla Brzezany [pre]dicta asscribere dignaremur. Nos [pre]cibus ipsuis ac consiliariorum nostrorum, pro eon obis factis benigus ammentes, volentes[que] illum in finib[us] illis Regni nostri desertatis et in solitudinem redact[um] retinere et tam ad nostra ac Reipublice Regni nostril sernicia q[..] ad locandam villam nostrum [pre]dictam facere magis propensum et obligatum venditionem et resignationem ville nostre Brzezany dicte p[er] prefatum Stankonem sibi Joanni ut [pre]fertue factam, necnon silutionem triginta marcarum pecunnie predictam ratam et gratam gaben[..] eidem Joanni Skoroszowski et ipsuis legittimis successoribus ultra triginta marcas pecinnie suprascriptas per cum ut prefertur solutas alias triginta marcas pecunnie monete et numeri polonicalis in memorata villa nostra Brzezany inscribendum et assignandum duximus ac presentibus litteris nostris inscribimus et assignamus, sic qd[..] ipse Joannes Skorozowski habeat cum successoribus suis sexaginta marcas per quadraginta octo grossos computatas in predicta villa nostra Brzezany sibi per nos inscriptas tenore presentium litterarum mediante per eundem Joannem Skorozowski ipsosque euis successors legitimos villam nostrum Brzezany supradictam cum omnibus et singulis censibus , utilitatibus, fructibus, redditibus, preventibus, commoditatibus, colonis, agris et pertinentiis general[..] umin[..]sis ca[..]que omni jure dominoi et proprietate, ita late, longe et [cir.i.fere.cia.b.] prout eadem villa in suis limitibus ab antique existit tenendam, habendam, pacifereque et quiete possidendam, tam dni quousque illi vel eius successoribus legitimis summa pecunnie sexaginta marcarum predicta per nos vel successors nostros plenarie et ex toto solvetur. Quod cum fuerit factum possession cuidem ville ad nos  et ipsos successores nostres redibit et devolvetur pleno jure, juribus nostris regalibus salvis remanentibus

Про господарство Шимона та Маріанни Тарло, дідичів м.Збриж

Як виглядало повсякденне життя господаря фільварку на Поділлі у XVIII столітті, які продукти вироблялися і якими були ціни, ми можемо дізнатися з опису сім’ї землевласників нашого краю — сім’ї Тарло (Шимона та Маріанни), яка проживала в селі Збриж теперішнього Чемеровецького району, зроблений польським істориком Южефом Ролле у праці «Господарство наших прабабусь».

Реабілітовані мешканці с.Збриж

Джерело: «Реабілітовані історією» http://www.reabit.org.ua/books/km/

________________________________________________________________________________________

1. Алексєєва (Кузик) Катерина Петрівна, 1894 р., с. Збриж, українка, неписьменна, колгоспниця. Заарештована 12.09.37. Звинувачення: антирадянська пропаганда. Трійкою УНКВС Кам’янець-Подільської обл. 05.11.37 засуджена на 8 років позбавлення волі у ВТТ. УДБ УНКВС Кам’янець-Подільської обл. 02.12.39 справу припинено, з-під варти звільнена. Реабілітована прокуратурою Хмельницької обл. 11.06.98. (П-2992, ДАХмО).

Дозвіл Яну Гербурту на відступлення прав на Скальське староство його сину - Миколаю, 17 травня 1620 року

Король дає Янові Гербурту та Констанції Пдерембській, пожиттєве право власності на маєток: місто Ланівці з селами: Ланівці, Глубічок, Жилинці та Цигани, 25 вересня 1596 року

Копія: AGAD. - MK. - Sygn.140. - f.291-292;

Заголовок копіїста: Aduitalitas super bona oppidi et villam Loianowicze pagosque eo pertinenti Joanni Herborth et Constantia Przerebska in solidum.

Дозвіл Барбарі Лянцкоронській з Гусятина Калиновській на передачу села П’ятничани Станіславу Лянцкоронському, 8 червня 1620 року