Цей допис міг би мати більш гучний заголовок – «Сенсація! - Знайдено унікальний документ!», - або щось схоже на це. Але моє критичне ставлення до фактів і до різного роду «сенсацій» не дозволило мені такої розкоші.
Напишу декілька
слів сьогодні про історію села Оринин, - зараз це центр сільської ОТГ,
Кам’янець-Подільського району. Однак, ми знаємо, що зовсім до недавнього часу
Оринин був цілком собі містечком. Лише із винищенням єврейського населення в
роки Другої світової нацистами цей населений пункт втратив своє містечкове
лице.
В документах
15 століття (а це найдавніші писемні відомості про Оринин) цей населений пункт
згадується виключно як село (лат. «villa»). Однак вже в документах початку 16 століття та податкових
реєстрах 1530-40-их рр. Оринин виступає як містечко («oppidum»).
Отже закономірно
постає питання: а коли ж Оринин таки став містом? Чи будучи вже зовсім точним:
коли громада Оринина отримала привілей на користування міськими правами? Або ж
по-інакшому – привілей на магдебурзьке право, котрим так щедро королі Польщі
обдаровували наші міста?
Відповіді треба
було б шукати в книгах королівської канцелярії – Коронній метриці, де
фіксувалися видані королем документи. Але, на жаль, метрика починається лише з
1447 р. і є досить фрагментарною на ті часи. Отже варто шукати інших джерел.
Одним з
найцікавіших в цьому плані є документ, що постав як результат ревізії документів
на власність маєтками на Русі 1469 року, що відомий під заголовком: «Bona
regalia onerata in terris
Russiae etc. Lustracio 1469». Цей документ свого часу був опублікований
істориком Александром Яблоновським [5]. Тут і справді є згадки про королівські грамоти на
магдебурзьке право (або по-іншому - німецького права: «jus theutonicum») для міст і сіл Подільського
воєводства. Так, до прикладу, тут є згадки про грамоти для містечок
Бердрихівці, Летнівці, сіла Зеленіче (або Зеленче).
Мою увагу
привернув ось цей останній населений пункт. Оскільки з ревізії виходило так, що грамоту цю показав
представник відомого роду – Григорій Кірдей.
Цей чоловік був сином Януша Кірдея – подільського підкоморія, скальського
старости та власника розлогих маєтків тут, на Поділлі. Після смерті Януша, 16
липня 1449 року в Теребовлі, сини влаштували поділ батькового майна і згаданому
Григорію дісталося село Оринин. В 1469 р під час вже згаданої ревізії привілеїв
на маєтки Григорій показав декілька грамот. Перша – вічне дарування на село
Сокиринці з умовами: виставляти до війська одного кінного воїна та двох стрільців.
Дві грамоти на села Пилипче (тепер село Чортківський р-н) та Зелена (тепер село
того ж р-ну) з подібними умовами служби. Та грамоту на німецьке право для села Zelenicze [6, s.181-182].. Бракувало документу
на володіння Оринином, який, як ми знаємо, Григорій отримав у спадок від
батька.
На щастя,
оригінальний документ «Bona regalia. . .» тепер доступний он лайн. І що ж - виявилося, що Яблоновський (чи інші люди, які переписували для
Яблоновського) допустив
помилку, - в оригіналі написано не село Zelenicze, а - Orynyn
[2, s.87]!
Отже, маємо
вказівку на те, що на той час, 1469 р, село Оринин вже користувався
магдебурзьким правом. Залишається під питання лише коли та грамота була видана
Григорію. І в документі є на це вказівка, - Григорій Кірдей також представив
ревізорам грамоту з підтвердженням грамоти на магдебурзьке право «теперішнім
королем», тобто Казимиром IV [2,
s.87]. Отже, треба думати, що привілей на магдебурзьке право для Оринина
був виданий за попереднього короля – Владислава ІІІ, що правив у 1434-1444 рр.
Цей король і справді дарував подільським селам магдебурзьке право. Відомі його
дарування для села Іванкова 1443 р.[1, s.934-35`], для сіл Сатанів та Зіньків 1436 р.[7, №IV]
Після смерті
Григорія Кірдея власником Оринина став
його молодший брат Станіслав, котрий, 24 січня 1506 р. виклопотав у короля
привілей на збирання мостового податку в містечку Оринині [4, f.24v - 25].
Крім того, 22 травня 1505 р., Станіслав отримав документ на заснування містечка
Пилипче, котрим, як ми вже читали вище, володів колись покій брат Станіслава
Кірдея [3, f.190v-191v].
З цієї цікавої акції можна обережно припустити, що тоді ж і для Оринина він
випрохав схожий документ, але це лише здогадка.
Резюмуючи вищесказане:
- село Оринин
отримало право на самоврядування на зразок магдебурзького за правління короля
Владислава ІІІ в 1434-1444 рр.;
- в 15 ст.
село так і не стало містечком з огляду на малу кількість люду на Поділлі в
середині 15 ст., а також спустошливих набігів татар у другій половині 15-го –
початку 16 ст.;
- імовірно, повторно
магдебурзьке право та переведення в статус міста Оринин отримав стараннями
власника Станіслава Кірдея перед 1506 роком.
- наша
історія безмірно цікава та варта уваги, і сьогодні, сподіваюся, своїм дописом
частково закрив одну з багатьох білих плям.
Список джерел
та літератури:
1. ArchiwumGłówne Akt Dawnych, zesp. Archiwum Zamoyskich, sygn.32
2. Archiwum Główne Akt Dawnych, zesp. Metryka Koronna, Lustracje, dz.XVIII, sygn.51
3.
Archiwum Główne Akt Dawnych, zesp. Metryka
Koronna, sygn.19
4.
Archiwum
Główne Akt Dawnych, zesp. Metryka Koronna, sygn.22
5.
Jabłonowski A. Źródła dziejowe. T. 18, cz. 1.
Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. T. 7, cz. 1. Ziemie
ruskie. Ruś Czerwona. – Warszawa, 1902.
6.
Pulaski K.
Szkice i poszukiwania historyczne. Seria trzecia. – Kraków, 1906.
7.
Архив
Юго-Западной Россіи. – Ч.8. – Т.2.
