Переклад з польської Б.А.В.
-с.1-
Марковські
гербу Боньча(подільська гілка)
Походять з
Підлясся, писалися з Великого Маркова, рід старошяхецький, розгалужений з
давніх часів. Тут подаємо родовід лише подільської гілки Марковських[1],
зазначаємо також, що в Королівстві, в Литві та на Волині, квітнуть окремі гілки
того ж самого роду Боньчів Марковських, а Марковські, що осіли тепер у
Великопольщі, користуються гербом Шеліга.
Подільську
лінію Марковських на початку 18 століття заклав Міхал-Матеуш Марковський, син
Яна, більського скарбника та Анни Гриневецької, онук Казимира (пом.1688 р.) та
Катерини Калечинської. Той же Казимир був сином Яна, онуком Яна та Аґнєшки
Дзвонковської, правнуком Юзефа, підсудка більської землі в 1544 р., про що
Нєсецький[2] вже
добре знав.
Марковські
прибули на Поділля одразу після звільнення від турків-османів, в перших
десятиліттях 18 століття. З трьох синів Яна, більського скарбника, та Анни
Гриневицької, Юзеф залишився на Підляссю, де був мельницьким хорунжим, два інші
брати: Олександр та Міхал-Матеуш переселилися на Поділля. Сестра їхня, не
відома по імені, одружена із Руцінським.
-с.2-
Олександр, на
початках товариш панцерної хоругви Іґнація Ґуміцького, королівського стольника,
став в 1751 хорунжим після Петра Одживольського, в хоругві Якуба Блендовського,
глинянського старости. Далі в тій же хоругві став підпочучником в 1754 р. після
смерті того ж Одживольського, чернігівського підчашія, що посвідчив патент
гетьмана Клеменса Браніцького. Але в 1759 р. продає поручництво за 10000 злотих
Миколайові Подгорському, луцькому земському городничому, судді ґродському
теребовлянському. Олександр Марковський був одночас і летичівським войським
(від 1742 р.), далі кам’янецьким (від 1747 р.), був власником села Матвійківці
на Поділлі. Перший раз одружений з Вільчківною, другий – з Маріанною
Войнаровською, з якою мав доньку Анну, заміжню за Петром Жероцьким, лівським
ловчим, взяла посагу 12 тис. зл. Друга донька – Катерина.
Міхал-Матеуш
– третій син Яна з Гриневецькою, вже в 1720 р. був кам’янецьким ґродським
писарем, далі (з 1727 р.) писарем земським, зрештою став суддею ґродським
подільським, писався також старостою дзвенигородським. В 1732 р. в інструкції
для послів на варшавський сейм, подільська шляхта рекомендувала його «ласкавого
респекта його королівської млості». На подільському сеймику 18 березня 1733 р.,
на якому був маршалком Олександр Стадніцький, Міхал Марковський був одним з
асесорів, також був обраний каптуровим суддею. В 1738 р. був також послом на
сейм. Помер в 1745 р. Перший раз був одружений з Констанцією Шепінґ, донькою
Яна Шепінґа та Анни з Ярмолинських, а другий раз – з Ельжбієтою Ґлоґовською,
народжена Стандніцькою. З обидвох шлюбів Міхал вніс до дому Марковських значні
посілості на Поділлі та в руському воєводстві, а через Ярмолинським подружився
з Коссаковськими, Калиновськоми, Лянцкоронськими та ін. Від першої дружини мав
чотирьох синів: Юзеф, Іґнацій, Францішек та Флоріан, а також донька Уршуля. Від
другого шлюбу мав сина Яна та доньку Тересу.
В 1746 р. мав
місце в Сказинцях на Поділлі поділ батьківського маєтку поміж дітьми Міхала
Матеуша, за посередництвом Олександра Стадніцького, подільського підкоморія,
родича їхнього через Ґлоґовських, та Олександра Марковського, летичівського
войського, їхнього дядька. Отож з маєтків родинних та успадкованих по Расху[3],
отримали:
Францішек,
наймолодший від першого шлюбу, отримав Сказинці з правом користатися
ярмолинецькими лісами (маєтки по матері), а від маєтку батьківського отримав
частину Магерова та Руду з прилеглостями в белзькому воєводстві.
Іґнацій
отримав Кадиївку, з таким же правом користування
-с.3-
лісів в
Ярмолинцях, крім того – дві частини батьківських маєтків: Чернелів, Куйданці,
Романів та інші, у руському воєводстві, теребовлянському повіті.
Юзеф –
найстарший, взяв третину ярмолинецького замку, а також суму успадковану по
Расху, що зоставалася записана як застава на селі Нове село. Крім того половину
Підпилип’я, Турильча, Слобідки Турильченської, що їх колись набув батько від
Яцовських: Антонія, Домініка. Юзефаа та Рафала, а також Підгруддя з частиною,
що зветься Лоховщина, частину Маркова в підляському воєводстві, та кам’яницю в
Кам’янці.
Флоріан –
отець-єзуїт, магістр, - зрікся свого майна на користь братів, помер в 1784 р.
Ян (від
Ґлоґовської) – отримує половину Магерова та Руди з прилеглостями.
Донькам
назначені відповідні посаги. Тереса вийшла заміж в 1751 р. за Марціна
Ліпського, жидачівського писаря. Шлюбну угоду підписав як опікун Олександр
Стадніцький, подільський підкоморій, посагу визначено 97 тис.зл. Друга Уршуля –
вийшла заміж за Іґнація Понятовського, житомирського чесника, королівського
ротмістра. Однак шлюб був без відома братів, підплільний, як його оскаржували в
суді, - виник довголітній судовий процес через суму посагу. Згідно поділу 1746
р. була визначена сума в 32 тис.зл. для Уршулі і на отримання тієї суми дано їй
частину Чернелова та половину Куйданець. Понятовський був незадоволений через
судові процеси з братами дружини та раз у раз чинив наїзди на Сказинці та
Кадиївку. Зрештою в 1761 р. відбулася приятельська копламація в Кристинополю, у
Францішка Салезія Потоцького, який був сеперарбітром, досягнуто згоди, -
доплатити Уршулі 30 тис.зл. Але оскільки була бездітною, то з часом ті суми
грошей повернулися братам.
З синів
Міхала Матеуша вищезгаданих:
Юзеф був в
1746 р. хорунжим пішого регіменту булави польної коронної. Писався в наступних
роках мельницьким хорунжим, а також шамбеланом його королівської милості. В
1756 р. спродає Антонію Карші, брацлавському підчашію, за 90 тис.зл. маєтки
Підпилип’я, Турильче, Слубідку Турилецьку з частиною звану Лоховщина. В 1757 р.
разом з братами Іґнацієм та Францішком отримує інтромісію на Маліївці, в сумі
36 600 злотих від Домініка Шепінґа, свого дядька, за що був процес з
Павлом Стажинським. Юзеф Марковський пішов зі світу в 1763 р. бездітним.
Іґнацій, луцький
скарбник, також бездітний, помер 1764 р. Після смерті Юзефа та Іґнація решта
братів взяли їхню спадщину.
Ян, холмський
підстолій, парнавський стольник, одружений з Маріанною Ґлоґовською. Його доньки:
Людвіка за Якубом Ґловінським, та Анна за Олександром Зелонком, львіським
підкоморієм.
Францішек –
наймолодший син Міхала Матеуша, народився 1727 р., продовжив подільську гілку
Марковських. В 1750 р. отримує прив-
-с.4-
ілей на
кременчуцьке староство, після смерті Ленкевіча. В 1758 р. набув від генерала
Павла Стажинського права на Маліївці. В 1764 р. бере в заставу у Мнішхової за
85 тис.зл. маєтки в кременецькому повіті, села Чайчинці та Оришківці. Був
дідичем особистих посілостей, що успадкував від батька та двох бездітних братів.
Мешкав в Кульчиївцях, де був замочок, потім – в Сказинцях. В 1768 р. брав
участь в барській конфедерації і 4 червня того ж року, підписує акт конфедерації
подільського воєводства у Балині, як радник та полковник. На тому з’їзді
Францішек Стадніцький, подільський хорунжий, «був назначений до першого рангу
полковника», але через раптову хворобу, уступив той ранг зятеві Францішкові
Марковському, за що вносив до короля. У тогочасному акті читаємо: «тому, не
тільки через погляд так гідного за ним зацікавлення, але також через повагу
особистих інтересів та заслуг того й.м. Марковського, підчашія, обираємо та
постановляємо першим полковником».
В роках
1768-1775 був підчашієм; в 1775 р. отримує патент на подільського стольника (внесений
до кам’янецьких ґродських книг 14 лютого 1776 р.), і того ж 1775 р. як обраний посол
до різних сеймових комісій. В 1776 р. 17 лютого, отримує патент на
летичівського хорунжого (внесений до тих же книг 8 жовтня 1783 р.). В 1782 р. 5
жовтня стає подільським хорунжим по Себастіяні Ґаворському (патент внесений до
тих же книг 8 жовтня 1783 р.). Зрештою
16 квітня 1788 р. призначений сяноцьким каштеляном. Одночасно був кавалером
обох орденів, ротмістром національної (народової) кавалерії, декілька разів був
послом на сейм, а також депутатом на коронний трибунал. Помер 1806 р.
Францішек Марковський
мав буйний та свавільний характер, вів безліч судових процесів, а не рідко і свої
заяви підпирав зброєю. Як результат того свавілля наразився на Домініка
Шепінґа, дідича ярмолинецького ключа, що був бездітним, - хотів він свої
розлогі маєтки записати Францішеку, але через непорозуміння, маєтки спродав, а
гроші вивіз до Венеції.
Францішек Марковський перший раз був одружений з Елеонорою
Стадніцькою. Шлюбна угода від 29 вересняя 1763 р. була підписана в Остапківцях
Францішком Ксаверієм Стадніцьким, панцерним полковником, червоногродським
хорунжим та Ядвігою з Кумановських гербу Труби, родичами молодої, котра відразу
отримала 20 тис.зл. посагу, а пізніше після поділу спадщини отримала ще 90410
злотих. Померла в 1788 р., похована в Сказинцях. Службу Божу на похороні
відправив кам’янецький єпископ Ян Миколай Дембовський.
 |
| Елеонора із Стадніцьких Марковська, сяноцька каштелянка |
 |
| Францішек Марковський, сяноцький каштелян |
Діти Францішека
Марковського:
Доньки:
Зузанна за Яном Маковецькми, дідичем Михалівки, та Текля за Міхалом Дунін
Борковським, дідичем Ормян та Клімашівки.
-с.5-
Сини:
1.
Казимир, дідич Сказинець, хорунжий національної
кавалерії, бездітний.
2.
Ян бездітний.
3.
Миколай, дідич Кадиївки, глухонімий. Дружина Текля
Ґурська, донька Яна, войського галицького, мали сина Яна – бездітного та три
доньки: Анну за Миколаєм Кроковським, теклю за Олександром Лянгом фон Лянґенау
та Людвіку за Людвіком Бернатовичем, маршалком летичівського повіту.
4.
Петро (нар.
1766 р. пом. 1833 р.) четвертий син Францішека, кременчуцький староста по
батькові, згідно привілею короля Станіслава Августа від 1788 р. був маршалком
шляхти ушицького повіту. Дідич Кульчиївець. Одружений був з Кароліною
Жеромською, донькою Феліціяна та Маріанни з Мисловських. Доньки: Зузанна,
Кароліна та Кордуля померли молодими, а Маґдалена була другою жінкою Миколая
Кроковського.
Сини Петра:
Роман, Вільгельм, Нарцис та Август померли бездітними.
Петро одружений
з Ґрохольською, доньки його, одна за Олександром Ліпським, друга – за Ґрохольським.
Казимир одружений
з Отолією Бібенштайн Казимирською, донька їхня – Марія за Васютинським.
Матеуш –
дідич Сказинець, одружений з Аделією Віляновською, донькою Теодора та Кароліни
з Богушів. Син його Владислав помер бездітним 1903 р., останній з подільської
гілки Марковських.
Францішек одружений
з Маріанною Павліковською, донькою Францішка Ксаверія та Морштинської. Залишив дві
доньки: Марію та Ядвігу за Казимиром Правдичем Залеським, котра в спадок по
Владиславу Марковському отримала Сказинці.
Уклав Казимир Пуласький в
Завадинцях
1. Архів Марковських з котрого черпаємо відомості до цієї праці зберігається в
Сказинцях на Поділлі (тепер с.Ясенівка під Ярмолинцями – прим. перекладача),
тепер у власності пані Ядвіги з Марковських Казимирової Правдич Залеської (частина
архіву дійшла до нашого часу та зберігається в Львівській національній науковій
бібліотеці ім.В.Стефаника, доступ онлйн: http://litopys-skaly.blogspot.com/2020/12/archiwum-markowskich.html
)
2. Мається на увазі Каспер Нєсецький (1682 – 1744 рр.) – дослідник генеалогії,
автор чотиритомного гербівника «Корона Польська». Деталі тут: https://pl.wikipedia.org/wiki/Kasper_Niesiecki
(прим. перекладача)
3. Сестра Констанції Марковської – Розалія Шепінґ, була одружена з Яном Расхом,
підполковником, обоє померли рано, залишили лише одного сина, - Іґнація,
капітана пішого регіменту артилерії та піхоти, помер бездітним в віці 23 років. Спадок по Расхах взяли
Марковські.
