Костел Збризький, дієцезії Подільсько-Кам’янецької, повіту Кам’янецького, деканату Зіньківського
Містечко Збриж Подільської губернії, Кам’янецького повіту, розташоване над річкою Збруч, яка в тому місці пливе від заходу до сходу, розмежовуючи Подільську губернію від Австрійської Західної Галичини, нижче кількома милями на схід впадає в Дністер; (містечко) лежить в гарному місці, вбого забудоване з дерева. В малій частині мешкають євреї. А в більшій – християни. Колись власником був Тарло, а тепер власників є декілька, як то: його вельможність Станіслав Стажинський, а також Томаша Вацовського, Кароля Дружбацького та Марціна Жепки спадкоємці. Немає тут жодних фабрик чи інших до громадського користування заводів, відстань до губернського міста Кам’янця-Подільського – 40 верст і там мають найближчу пошту.
Параграф 1.
Загальні відомості про костел
1. Колишній костел був заснований разом із монастирем ордену капуцинів Адамом Тарло, гоштинським старостою, 1744 року, але в 1832 р. указом Найвищим обернений на греко-російську церкву, з того часу вірні парафіяни з духовенством користувалися каплицею, що на кладовищі. Року 1832 прийшли збризькі парафіяни з проханням до його вельможності Єпископа, просячи щоб отримав у Ради дозвіл для мурування в Збрижу парафіяльного костелу. Єпископ прислухався до їхнього прохання, отримав указ Духовного римо-католицького колегіуму з дня 18 листопада 1838 р. з №2643, яким дозволено в містечку Збриж мати парафіяльний костел. Після того отримали план губернського Кам’янецького архітектора дня 1 травня 1839 р. згідно якого і розпочато будівництво.
Опис костелу, який мурується
Костел, що зараз мурується, до якого камінь наріжний заклав єпископ Боґіаш Міцкевич, кавалер ордену Володимира 2 класу, святої Анни першого класу та царської корони, дня 21 травня 1839 року, з назвою святих Антонія з Падви, сповідника, та Яна Непомуцена, мученика. Розташований на давньому поховальному кладовищу за містом, оточений довкола невеликим муром квадратом. Той костел поставлений на півдні та має довжини 32,5 аршини та ширини 18,5 аршини (23 м на 13,1 м. - прим А.Б.). Має шість вікон засклених, 3 – зі сходу, а 3 від заходу. Каплиць (?) немає, але простий, світлий, за великим вівтарем є невелика захристія схожа на півколо з двома заґратованими вікнами. Вхід до костелу з півночі, а до захристії з півдня. Мури того костелу вже вимурувані на висоту 10 аршинів (трохи більше 7 м. - прим. А.Б.). Фундуша на мурування немає ніякого, але лише з самої парафії […] через ксьондза Ґжеґожа Возніцького.
Параграф 2.
Стан каплиці
Декілька кроків від костелу, який мурується, є каплиця, в якій від 1832 року до теперішнього дня відправляється для парафіян. Знаходиться на півдні, поставлена в 1784 році отцями капуцинами з дубового дерева, покрита ґонтом, зараз хилиться до упадку. Завдовжки 6 аршинів, завширшки – 4 (4,26 м на 2,84 м - прим. А.Б.). В ній є вівтар з дерев’яною męsą (не вдалося перекласти це слово - прим А.Б.). Вікон невеликих є чотири і двоє дверей з замками, підлоги немає.
Параграф 3.
Стан плебанії
1. Дім, в якому мешкає ксьондз Ґжеґож Возніцький та Леон Радзіонтківський, був колись кляшторем отців капуцинів, перед закінченням мурованого, збудований з дерева 1744 року. (snopkami porzyty) має довжини 30 аршинів, а ширини – 8. Після переміщення отців капуцинів до мурованого кляштора, дім цей став перетворений на шпиталь для бідних, а до 1832 р. мешкали в ньому адміністратор Збризької парафії ксьондз Ґжеґож Возніцькийні, а від 1839 р. – вікарій тієї ж парафії Леон Радзіонтковський. Дім цей від костелу, що будується, віддалений на 20 аршинів. В самому домі є одиночних кімнат шість, а одна подвійна; кожна кімната має осібні двері, одне вікно і комірчину.
2. Збризький костел немає ні постійних записів, ані тимчасових.
3. Шпиталю немає ніякого, але в домі в якому мешкає ксьондз та костьольні слуги, мешкають (також) в окремих кімнатах бідні як-то: Дмитро По[...], сліпий від народження, має 65 років, із села Жабинець, живе там з дружиною, 50 років; в тому домі живуть 30 років. (також) Текля Буйнова, вдова, шляхтянка, 68 років.
4. Фундушу немає ніякого, живуть тільки з милостині.
5. Братства до того часу немає ніякого.
6. Кладовище для поховання, зване новим (бо те на якому будується костел, вже не ховають там) лежить до сходу за містом, окопане, каплиці на ньому немає.
Параграф 4.
Інвентар костельних речей
[…]
Параграф 5
Бібліотеки при каплиці в Збрижі немає.
[…]
Метричні книги
1. Книга хрещень, яка починається від 1783 року і до року 1839-го – 8 шт.
2. Книга метрична шлюбів від 1783 року до 1837-го – 5 шт.
3. Книги передшлюбних випробувань (examinow) від 1821 до 1839 рр. – 3 шт.
4. Метричні книги померлих від 1792 до 1839 рр. – 6 шт.
5. Друковані книги процесів – 2 шт.
6. Писаних книг процесів – 5 шт.
7. Деканальна візитація костелу ордену капуцинів 1808 та 1809 рр. – 1 шт.
8. Процеси за 1833-1839 рр.
Параграф 6
Про фундуші
…
Параграф 7
Відомості про ксьондзів
Ксьондз Ґжеґож Возніцький виконує обов’язки адміністратора . . . . парафії від 1833 року. Народився в 1807 році в селі Садках, в парафії та повіті Острозькому, Волинської губернії. Батьки Атанасій та Ельжбієта з Ясенських Возніцькі, обидвоє стану шляхетського. Навчався в школах onudzyrzycza та Острога. Вступив до ордену капуцинів 24 червня 1821 року в Острозі. А в 1823 році був відісланий до Вінницького монастиря, того ж ордену, для відбування духовний наук, в якому протягом шести років слухав філософію, теологію та dogmatycznej. Висвячення на монаха брав від єпископа Борґіаша Мацкевича у Вінницькому костелі в 1825 році. Subdyakany від того ж єпископа в Дунаєвецькому костелі 1828 року. Зараз же в 1829 році відісланий до монастиря в Старий Костянтинів вчителем латинської мови та вимови для кліриків ордену капуцинів. В 1830 році був в монастирі Острозькому вчителем вимови та моральної теології (?) для кліриків того ж ордену. Висвячення на диякона брав від Подгородинського, суфрагана (вікарного єпископа - прим.) Луцького, в Заславському костелі, того ж 1830 року. Був висвячений на каплана (священника) в Острозькому костелі тим же єпископом в 1831 році.
Був відісланий з обов’язком kaznodziej (проповідника) до Збризького монастиря, в якому виконував функції до закриття згаданого.
В 1832 році після скасування Збризького монастиря подав прохання до єпископа Подільсько Кам’янецької дієцезії Борґіаша Мацкевича щоб прийняли до числа світського кліру Кам’янецької дієцезії, і отримав резолюцію із прийняттям.
Тим часом надавав духовні послуги для католиків Збризької парафії, які і до цього дня надає.
Під судом чи штрафами ніколи не був.
Ксьондз Леон Родзіонтковський, вікарій. Народився в 1799 році в селі Прозкірові (не чітко написано, імовірно теперішнє с.Проскурівка - прим.А.Б.), Солобковецької парафії, Подільської губернії, Ушицького повіту. Батьки Казимир та Маріанна з Радкожів Родзіонтковські, шляхецького стану.
Навчався в школах Кам’янця, вступив до семінарії. Вивчав латинську мову, теологію, догматику та мораль. Був висвячений на каплана (священника) 1823 року Кам’янецьким єпископом і був відісланий на наступні роки вікарієм (заступником парафіяльного священника - пробоща) до костелів: Сказенецького, Миколаївського та Тиннівського. Зараз же в 1826 році отримав dimissoriales (рекомендаційний лист) до архидієцезії Могилівської. В Київській губернії був altarystą (вівтарист – костельний слуга, наглядач за вівтарем) при Погрибиському костелі. 1829 року був командирований Липовецьким деканом Береґовичем на заступника пробоща Прилуцького костелу, і там виконував свої обов’язки два роки. Року же 1832-го повернувся до своєї дієцезії та призначений на вікарія до Михалпільського костелу, і там був до 1839 року. А 1839 року, дня 25 квітня, був висланий як вікарій до Збризького костелу, при якому і до сих пір залишається. Був під слідством, але справу закрито.
Параграф 8
Відомості про костельних слуг
1. Захристиянин Леон Шопський, років від народження 17, з містечка Замєхова Ушицького повіту, батьки шляхтичі, виконує обов’язки 2 роки, визнання римо-католицького.
2. Ян Бернадзький, однодворець, виконує обов’язки 12 років, з села Андріївки, років 40, визнання римо-католицького. Дружина його визнання римо-католицького, 30 років.
Інших костельних слуг немає.
Параграф 9
Відомості про парафію Збризького костелу
Збризька парафія світсько-парафіяльного костелу має з півночі на південь 20 верст, а від сходу на захід – 10 верст. Межує зі сходу з Орининською парафією, на заході з Кутковецькою, на півдні з Галичиною, на північ з Кутковецькою та Смотрицькою. До парафії входить містечко Збриж та 14 сіл:
1. Сокиринці, власність й.м. Станіслава Стажинського та й.м. з Кросновських Ґолинської;
2. Шидлівці власність й.м. графа Дунін Лабендського;
3. Зелена – власність ї.м.Сюпринської та Лозинських;
4. Вікторівка – поділена на декілька частин кредиторами Камінських;
5. Криків – власність Камінських;
6. Беднарівка – власність й.м. Стажинських;
7. Юзефівка – власність вельможного Зєльського;
8. Андріївка – власність й.м. графа Лабендського та й.м. Хомантаського;
9. Чагарівка після поділу (власність) Беднаровських та Свіжевських;
10. Летава – (власники) кредитори й.м. Ґрабовського;
11. Ружа – кредитори й.м. Ґрабовського;
12. Михалівка – власність й.м. Кіцкевича;
13. Волохи – власність й.м. Кіцкевича;
14. Жабинці – й.м. Кіцкевича.
Людність Збризької парафії та як вона розподіляється по селах пояснює наступна таблиця:
Параграф 10
В Збризькій парафії є також осібна каплиця в селі Шидлівці, власником котрої є граф Мацей Дунін Лабендський, котра має Indult Puisa (?) велебного Папи виданий 1792 року. В ній не мешкає жоден каплан, але іноді приїжджає Збризький адміністратор чи його вікарій для відправи святої меси, для якої серед реквізиту є: jakoło (?), чаша, ризи, portalet (?) та пристойно оздоблений вівтар.
Опис мій є ретельним і нічого в ньому немає пропущеного, підписано власною рукою адміністратора Збризького костелу кс. Ґжеґожем Возніцьким.
...
