Так склалося, що я виріс в тій частині Скали-Подільської, яка знаходиться зовсім поруч із старим кладовищем. Мої найраніші дитячі спогади саме про старий цвинтар. Це місце завжди, скільки я пам’ятаю, було занедбаним, тут росли густий чагарник та дерева. Кожного дня я ходив до школи саме через старий цвинтар, тому надгробки, які траплялися вздовж стежини, я вивчив майже на пам’ять – їхній зовнішній вигляд, розміри, і таке інше.
Старе кладовище в Скалі знаходиться у східній частині
містечка, затиснуте між вулицями Крушельницької та Котляревського. Вхід – з вулиці
Котляревського, хоча є і інші «не офіційні» входи на територію некрополя.
Цвинтар має форму близьку до прямокутної, витягнутого із сходу на захід. Розміри
близько 150 метрів на 90 метрів. Майже в самому центрі кладовища є капличка,
яка має підземелля та бічну прибудову. Ця будівля мала високий дах, покритий
черепицею, але десь перед 2009 роком, туди влучила блискавка, дерев’яне перекриття
зайнялося і дах завалився. Вхід до каплички знаходиться з північного боку, тут
же навпроти є невелике «подвір’я», вздовж якого знаходяться поховання знаних
скалецьких людей. Зокрема згаданого вже отця Олександра Левицького, гробівець
родини Мартюків, Чорпітів, Романюків, Мочульських, Ковалишинів та Едварда Савіцького. Декілька
поховань не мають написів, бо вони були знищені з плином часу, але їхній
вигляд вражає уяву, тож немає сумнівів у тому, що там поховані поважні люди,
наприклад біля отця Левицького є пам’ятник у вигляді домовини, а поруч Едварда
Савіцького є височенний обеліск, - найвищий пам’ятник на всьому кладовищі.
Подвір’я біля каплички я вирішив використати, як межу між двома частинами кладовища, яке ділить його на західну частину А, та східну частину В. Цей поділ потрібний був мені для зручності у досліджені самого кладовища. Тому замість одного великого каталогу надгробків я зробив два менших, - один для частини А, а другий для частини В.
На західній частині кладовища, або частині А мені вдалося
виявити 163 надгробки. Ця цифра не є остаточною, бо майже напевно будуть
знаходитися ще надгробки, які сховалися у густому чагарнику, в траві, чи просто
перетворені на мурашники, як ото сталося з маленьким надгробком А137, який
знаходиться біля стежки, - зовні звичайний собі мурашник!
Західна частина кладовища, частина А, має менші розміри, ніж східна частина В, але тут збереглося більше надгробків, причиною цьому є, ймовірно те, що в східній частині в часи Першої світової війни були траншеї, які очевидно регулярно обстрілювалися артилерією російської армії, а тому частина надгробків була просто знищена (див. фото в кінці статті). На східній частині кладовища, або частині В, виявлено 143 надгробки. На цій частині знайдено декілька сильно понищених надгробків (наприклад В100, В106, В107, В108), та ділянку, де знаходиться багато фрагментів побитих хрестів, фрагментів огорожі і таке інше (В101). Також збереглися залишки самих окопів часів Першої світової війни (на схемі не показано, проходить орієнтовно поміж пам’ятниками В092, В094, В095, В091b, В101, В113).
Хто ж ці люди, які поховані на старому кладовищі? Відомо, що цей цвинтар був заснований в кінці 18 століття розпорядженням австрійської влади, бо раніше кладовища були біля храмів, в межах міста, що загрожувало епідеміологічному стану населення, також на них постійно бракувало місць для поховання. Отже тут ховали усіх християн, які жили в Скалі: і католиків і греко-католиків. Поховання здійснювалися рядами, паралельно один до одного і до каплиці, головами на захід. Більшість мешканців Скали були бідними людьми, тому на місці поховання ставили звичайні дерев’яні хрести (див. фото в кінці статті). Лише більш заможні міщани могли собі дозволити надгробок з довготривалих матеріалів. Дерев’яні хрести з плином часу зруйнувалися, а залишилися лише з каменю та бетону, тому складається враження, що ці пам’ятники розкидані по території кладовища хаотично. Але при ближчому огляді ряди все ж таки проглядаються. Наведу невеликий список осіб, про яких відомо бодай щось. Отже, першим, звісно буде отець Олександр Левицький (1850-1910) – доклався до розбудови українського національного життя в Скалі, організатор читальні «Просвіти», з його ініціативи було закладено громадський кооператив - позичкову касу. Його надгробок В001. Ще одне поховання священників – А037. Тут поховано одразу трьох священників: одного греко-католицького, отця Еміля Копровського (1817-1867), та двох римо-католицьких – кс.Антонія Анджейовського (1817-1901) і Мацея Хілярського (1765-1851). Про ксьондза Анджейовського відомо, що той звертався до вірних католиків українською мовою. За час його довголітньої праці між громадами католиків та греко-католиків був мир та злагода. Мав цікаве хобі – займався спостереженням за птахами, склав доволі об’ємний список птахів, які траплялися в нашій місцевості. Йосиф Яків Мочульський (1854-1911) – засновник захоронки для українських дітей – гробівець А003. Гробівець А005 – тут похований бурмістр Скали Дмитро Романюк (1850-1929) з численними родичами. Гробівець А007, - похований перший українець на посаді бурмістра Скали – Іван Чорпіта (1845-1925), виріс без батька, став одним із найзаможніших українців у Скалі. В цьому ж гробівці похована його дочка Теофіля Равза (1883-1965) – голова організації Союзу Українок в Скалі. В гробівці А011 – поховані Мартюки: Василь Мартюк (1858-1939), його дружина Анастасія з Чорпітів (1862-1927) та їхня донька Олена Ковалишин (1901-1988) - Праведник народів світу. Вчителька – Юлія Вациківна – надгробок А018, на жаль її роки життя не відомі. Вчитель Ян Кшипек (пом.1870) – А031. Лікар Кароль Чаудерна (1832-1892) – А032. А123 - Аптекар Войцех Роґальський (1826-1901). Працівники ординації Ґолуховських: А082, Антоній Ґоттвальд – надлісничий ординації, засновник та віцепрезес Дому Польського (1851-1919), та В006, Едвард Савіцький адміністратор ординації в Скалі (пом.1935). Дружина начальника залізниці Зофія Цивіцка (пом.1935 р.) - надгрбоок В003. Різного роду урядники: Еміль Яновський (пом.1898) - А041, Юліан Пілецький (пом.1900) - А081, Еразм Островський (18356-1865) - А114, Юліан Заянчковський (1861-1894) - В082. Військові та громадські діячі: старший вахмістр Української галицької армії, заступник війта Микола Щербань – А147, Мефодій Грабчак (1881-1967) – старших вахмістр УГА, агент товариства «Дністер», скарбник і секретар гуртка «Рідна школа», був членом гмінної управи, за польської окупації активно відстоював права української громади, - надгробок В028.
Щоб дослідити усіх осіб, які поховані на кладовищі, треба
займатися більше серйозними дослідженнями, аніж те, що я можу собі дозволити. На
жаль, про це поки що можна тільки мріяти, бо і сам стан кладовища (має вигляд
джунглів), і стан організації (я маю на увазі краєзнавчий музей), яка б мала
цим займатися бажають кращого.
* * *
Вибрані фото
