середа, 4 липня 2018 р.

Найдавніший опис Турильча з 1753 року


Опубліковано в: Літопис Борщівщини. Випуск 5. - Борщів, 1994. - с.104-106
автори: Ігор Скочиляс, Василь Бідулько



Село Турильче належить до тієї категорії населених пунктів Галичини, минуле яких майже невідоме сучасному читачеві і губиться у глибині віків. Тому спробую хоча б побіжно зупинитися на його історії.
Вперше Турильче згадується в історичних документах у 1462 р.[1] У тому ж акті поряд із селом фігурує млин. Мабуть, Турильче виникло значно раніше, і на середину XV ст. вже було порівняно великим поселенням.

Наступні два століття виявилися нещасливими для села. Спустошливі турецько-татарські набіги, шляхетські міжусобиці і Козаччина перетворили його у руїну. Тому не дивно, що в архівних джерелах з XVI – першої половини XVII ст. Турильче навіть не згадується. Тільки в подимному реєстрі Подільського воєводства 1661 року воно виступає як реально існуюче село, правда, без жодного жителя[2].
Польсько-турецька війна 1672-1699 рр. і наступне захоплення Оттоманською Портою змусили населення Турильча покинути обжиті місця і переселитися на Волинь та Галичину. Відбудова знищеного війною села розпочалася у 1700 р., коли Польща за Карловицьким миром остаточно повернула собі втрачені території. З корінних мешканців у Турильче майже ніхто не повернувся, тому шляхті довелося поселяти там українців-утікачів з інших регіонів. Землевласники нерідко надавали їм слободи, на довший час звільняючи від усіх повинностей. У родинному архіві магнатів Яблоновських збереглася записка про втечу до Турильча одного підданого з їх маєтку Сарнек на початку XVIII ст[3]. Безумовно, це сприяло господарському освоєнню занедбаних земельних угідь, чисельному росту населення. Подимний реєстр 1710 року також підтверджує поступове відродження поселення[4].
У кінці 20 – на поч. 30-и рр. XVIII ст. повсякденне життя села повертається у своє нормальне русло. Саме у цей час в Турильчу будується дерев’яна греко-католицька церква Рождества Пресвятої Богородиці, а у 1728 р. у село прибуває перший уніатський священник – Іван Зваричевський[5].
Не щастило Турильчу на власників-шляхтичів. Багато разів воно переходило з рук в руки. Між польськими можновладцями село було поділене на кілька частин. У 1661 р. Турильче перебувало у власності однієї особи – пана Гаковського. У 1731 р. число дідичів збільшилося до кількох: земський писар Міхал Марковський, Геронім Нагурський та ін[6]. Із  смертю Міхала Нагурського у 1746 р. половина Турильча переходить у спадок його сину Йозефу[7]. Через десять років останній продає свої володіння Підпилип’я, Слобідку Турилецьку і турильче брацлавському підчашому Антону Корші за 90 000 золотих[8]. Інші частини села перейшли у власність шляхтичів Ястжембського, Навірського і Скольського[9].
У середині XVIII ст. в Турильчу осідають євреї, що засвідчує економічне піднесення села. Перепис євреїв 1765 р. фіксує там три сім’ї орендарів-шинкарів (13 чол.)[10].
Ось так коротко, у хронологічному викладі, виглядає минуле Турильча до 1772 р. Недостатня кількість документів з історії села вимагає пошуків нових джерел. Одне з них вдалося виявити у рукописному відділі Львівської наукової бібліотеки АН України ім.В.Стефаника (далі - ЛБН). Це інвентарний опис Турильча, складений 30 квітня 1753 р. у зв’язку з здачею села в оренду шляхтичу Даровському[11]. Обсяг інвентаря – три сторінки, зі слідами пошкоджень. Текст написаний польською мовою з характерною для XVIII ст. палеографією. Документ має заголовок: «Inwentarz wsi Turilcza in 30 Aprilis 1753 Anno na gruncie spisany». По змісту він складається з двох частин: списку жителів з переліком їх повинностей та сумарія прибутку маєтку.
Інвентар наводить прізвища 47-ми селян: 11 парових, 14 поєдинкових, 13 піших, 2 чиншових, 4 челядників, а також трьох польських безземельних шляхтичів. Він дає можливість визначити перших автохтонних мешканців Турильча після довгих років руїни (1648-1700), з’ясувати походження їх прізвищ. Згідно інвентарних даних, найпоширенішими прізвищами у Турильчу були: Демчук, Вальчук, Кирилів, Павлишин. За підрахунками, більше 90% населення становили українці; решта поляки (шляхтичі Криневицький, Критовський, Смеричинський, селяни Страшевський, Мазур, Челінський).
На основі опису можемо визначити залюдненість Турильча у середині XVIII ст. У 1753 р. у селі проживало біля 250-260 чол.
Детальніше ознайомлення дослідників з документом дозволить зробити ряд інши важдивих висновків з історії села.
Виявлений інвентар Турильча 1753 року публікується вперше, у перекладі українською мовою, без скорочень.

ІНВЕНТАР Турильча 1753 року
Списки жителів Турильча з переліком виконуваних ними повинностей
№ п/п
Ім’я, прізвище
Дні
панщини
Данина
«святкове»
Мотузки у 30 пасах
півнів
курей
яєць
Чинш. злотих
Піддані парові
1
Антін Демчук
2
4
2
1
2
20
-
2
Матвій, Павлишин син
2
4
2
1
2
20
-
3
Василь Гуцуляк
2
4
2
1
2
20
-
4
Степан Вальчук
2
4
2
1
2
20
-
5
Іван Вальчук
2
4
2
1
2
20
-
6
Сулійка
2
4
2
1
2
20
-
7
Іван Даянійчук
2
4
2
1
2
20
-
8
Івась Кирилів
2
4
2
1
2
20
-
9
Кирило Старий
2
4
2
1
2
20
-
10
Івась Петрунів
2
4
2
1
2
20
-
11
Гудима Страшевський
2
4
2
1
2
20
-
Піддані поєдинкові
12
Федь Павлишин
4
4
1,5
1
1
10
-
13
Михайло Демчук

4
1,5
1
1
10
-
14
Гаврило Демчук

4
1,5
1
1
10
-
15
Микита Дутчак

4
1,5
1
1
10
-
16
Василь Олексюк

4
1,5
1
1
10
-
17
Іван Челінський

4
1,5
1
1
10
-
18
Ілько, Павлишин син

4
1,5
1
1
10
-
19
Матвій Семирозум

4
1,5
1
1
10
-
20
Василь Демчук

4
1,5
1
1
10
-
21
Степан, прийшлий побережник

4
1,5
1
1
10
-
22
Касько

4
1,5
1
1
10
-
23
Гресько

4
1,5
1
1
10
-
24
Іван, Пилипів брат

4
1,5
1
1
10
-
25
Андрій Мазур

4
1,5
1
1
10
-
Піддані піші
26
Петро Дутка
1
-
1
1
1
10
-
27
Яцько Дзідзюк
-
-
1
1
1
10
-
28
Іван Андрушків
-
-
1
1
1
10
-
29
[12]
-
-
1
1
1
10
-
30
Голодризиха комірниця[13]
-
-
1
-
-
10
-
31
Юрко Ткач
-
-
1
1
1
10
-
32
Луць Гураль, вдовець
1
-
-
1
1
10
-
33
Іван Олексюк
1
-
1
1
1
10
-
34
Куційка вдова, комірниця
-
-
1
1
1
10
-
35
Пилип Прийшлий[14]
1
-
1
1
1
10
-
36
Григор Прийшлий, пасічник
1
-
1
1
1
10
-
37
Василь парубок
1
-
1
1
1
10
-
38
Тимко Олексюк
1
-
1
1
1
10
-
Піддані чишові
39
Демко Старий
-
-
1
1
1
10
8
40
Дмитро Гончар
-
-




8
Пани, чиншова шляхта
41
Пан Смеречинський
-
-
-
-
-
-
24
42
Пан Критовський
-
-
-
-
-
-
24
43
Пан Криневицький
-
-
-
-
-
-
24
Піддані, котрі належать до двірської обслуги
44
Гриць гуменний
-
-
-
-
-
-
-
45
Іван Отаман
-
-
-
-
-
-
-
46
Василь Побережник
-
-
-
-
-
-
-
47
Данило Побережник
-
-
-
-
-
-
-

ВСЬОГО
-
104
56
37
45
471
88


Сумарій річних прибутків з села Турильча

1.      З оренди корчми – 500 зл
2.      Чинш з ланів шляхти – 72 зл
3.      Чинш від селян – 16 зл
4.      Моткове від одинадцяти селян за прядиво мотків, мочення і сушку, по 2 злотих – 22 зл
5.      Моткове від п’ятнадцяти поєдинкових селян. Мочення і сушку, по 1 зл 15 грош – 22 зл 15 грош
6.      Моткове від тринадцяти селян, по 1 зл – 13 зл.
7.      За 48 курей від парових, поєдинкових і піших, одну курку числять по 6 грош – 9 зл 18 грош
8.      За 37 півнів парових, поєдинкових і піших, одного півня числять по 10 грош – 12 зл 10 грош
9.      За 470 яєць від тих всіх, 1 яйце по 1 шялягу – 5 зл
10. Панщина тяглова від 11 парових, котрі зимою і літом працюють по два дні у тиждень, на рік виходить 104 дні панщини. Від 11 парових виходить 1144 дні, один день панщини ціниться у 8 грош – всього 305 зл 2 грош
11. Панщина від поєдинкових підданих . рахуючи від Святого Войцеха до Святого Мартина, виходить 28 тижнів. Протягом часу зобов’язані працювати по два дні у тиждень, на одного підданого припадає 56 днів панщини, а на 14-ох – 784 дні, за один день по 8 грош – всього 209 зл 20 грош
12. Між Святим Мартином і Святим Войцехом є 24 тижні. Протягом того часу піддані зобов’язані відробляти по одномудню панщини у тиждень. На одного підданого у рік припадає 24 дні, а чотирнадцятьох – 336 днів, оцінюючи один день у 8 грош – всього 189 зл 48 грош
13. Панщина від 13 піших підданих, кожний з яких зимою і літом повинен відробляти по одному дню. На одного підданого припадає 52 дні панщини, всього виходить 676 днів, по 9 грош за день – всього 180 зл 8 грош
14. Роботи «святкове» від всіх підданих, а саме: парових, поєдинкових і піших, за винятком Грицихи вдови
ВСЬОГО 1455 зл і 24 гроші




[1] Akta grodzie i zemskie… - Lwow, 1887. – T.XII. – s.364
[2] Архив Юго-Западной Россіи (АЮЗР). – Киев, 1890. – Часть 7. – Том 2. – с.520
[3] ЛБН (відділ рукописів). – фонд Яблоновських. – спр.70. – арк.9
[4] Там же. – ф.Сапєгів. – спр.6631. – арк.5-11
[5] Національний музей у Львові: відділ рукописів. – спр.617. – арк.275
[6] АЮЗР. – Ч.7. – Т.2 – с.520;  Національний музей у Львові: відділ рукописів. – спр.617. – арк.275
[7] Pulaski K. Kronika polskich rodow szlacheckich podola, Wolynia i Ukrainy. – Brody, 1911. – T.I. – s.128
[8] Ibidem. – s.129
[9] АЮЗР. – Ч.5. – Т.2. – с.116
[10] Там же.
[11] ЛБН (відділ рукописів). – ф.Оссолінських. – спр.4699/ІІІ. – арк.181-182
[12] Розшифрувати прізвище не вдалося
[13] Звільнена від виконання повинностей
[14] Звільнений від виконання повинностей


Турильче на карті фон Міга, 1779-1783 рр, джерело mapire.eu


Немає коментарів:

Дописати коментар