Опубліковано в: Літопис Борщівщини. Випуск 5. - Борщів, 1994. - с.104-106
автори: Ігор Скочиляс, Василь Бідулько
Село Турильче належить до тієї категорії населених пунктів
Галичини, минуле яких майже невідоме сучасному читачеві і губиться у глибині
віків. Тому спробую хоча б побіжно зупинитися на його історії.
Вперше Турильче згадується в історичних документах у 1462 р.[1] У тому ж
акті поряд із селом фігурує млин. Мабуть, Турильче виникло значно раніше, і на
середину XV ст. вже
було порівняно великим поселенням.
Наступні два століття виявилися нещасливими для села.
Спустошливі турецько-татарські набіги, шляхетські міжусобиці і Козаччина
перетворили його у руїну. Тому не дивно, що в архівних джерелах з XVI – першої половини XVII ст. Турильче навіть не
згадується. Тільки в подимному реєстрі Подільського воєводства 1661 року воно
виступає як реально існуюче село, правда, без жодного жителя[2].
Польсько-турецька війна 1672-1699 рр. і наступне захоплення
Оттоманською Портою змусили населення Турильча покинути обжиті місця і
переселитися на Волинь та Галичину. Відбудова знищеного війною села розпочалася
у 1700 р., коли Польща за Карловицьким миром остаточно повернула собі втрачені
території. З корінних мешканців у Турильче майже ніхто не повернувся, тому
шляхті довелося поселяти там українців-утікачів з інших регіонів. Землевласники
нерідко надавали їм слободи, на довший час звільняючи від усіх повинностей. У
родинному архіві магнатів Яблоновських збереглася записка про втечу до Турильча
одного підданого з їх маєтку Сарнек на початку XVIII ст[3]. Безумовно,
це сприяло господарському освоєнню занедбаних земельних угідь, чисельному росту
населення. Подимний реєстр 1710 року також підтверджує поступове відродження
поселення[4].
У кінці 20 – на поч. 30-и рр. XVIII ст.
повсякденне життя села повертається у своє нормальне русло. Саме у цей час в
Турильчу будується дерев’яна греко-католицька церква Рождества Пресвятої
Богородиці, а у 1728 р. у село прибуває перший уніатський священник – Іван
Зваричевський[5].
Не щастило Турильчу на власників-шляхтичів. Багато разів
воно переходило з рук в руки. Між польськими можновладцями село було поділене
на кілька частин. У 1661 р. Турильче перебувало у власності однієї особи – пана
Гаковського. У 1731 р. число дідичів збільшилося до кількох: земський писар
Міхал Марковський, Геронім Нагурський та ін[6]. Із смертю Міхала Нагурського у 1746 р. половина
Турильча переходить у спадок його сину Йозефу[7]. Через
десять років останній продає свої володіння Підпилип’я, Слобідку Турилецьку і
турильче брацлавському підчашому Антону Корші за 90 000 золотих[8]. Інші
частини села перейшли у власність шляхтичів Ястжембського, Навірського і
Скольського[9].
У середині XVIII ст. в Турильчу осідають євреї, що засвідчує економічне
піднесення села. Перепис євреїв 1765 р. фіксує там три сім’ї орендарів-шинкарів
(13 чол.)[10].
Ось так коротко, у хронологічному викладі, виглядає минуле
Турильча до 1772 р. Недостатня кількість документів з історії села вимагає
пошуків нових джерел. Одне з них вдалося виявити у рукописному відділі
Львівської наукової бібліотеки АН України ім.В.Стефаника (далі - ЛБН). Це інвентарний
опис Турильча, складений 30 квітня 1753 р. у зв’язку з здачею села в оренду
шляхтичу Даровському[11]. Обсяг
інвентаря – три сторінки, зі слідами пошкоджень. Текст написаний польською
мовою з характерною для XVIII
ст. палеографією. Документ має заголовок: «Inwentarz wsi Turilcza in 30 Aprilis 1753
Anno na gruncie spisany». По змісту він складається з двох частин:
списку жителів з переліком їх повинностей та сумарія прибутку маєтку.
Інвентар наводить прізвища 47-ми селян: 11 парових, 14
поєдинкових, 13 піших, 2 чиншових, 4 челядників, а також трьох польських
безземельних шляхтичів. Він дає можливість визначити перших автохтонних
мешканців Турильча після довгих років руїни (1648-1700), з’ясувати походження
їх прізвищ. Згідно інвентарних даних, найпоширенішими прізвищами у Турильчу
були: Демчук, Вальчук, Кирилів, Павлишин. За підрахунками, більше 90% населення
становили українці; решта поляки (шляхтичі Криневицький, Критовський,
Смеричинський, селяни Страшевський, Мазур, Челінський).
На основі опису можемо визначити залюдненість Турильча у
середині XVIII ст. У 1753 р. у селі проживало біля 250-260 чол.
Детальніше ознайомлення дослідників з документом дозволить
зробити ряд інши важдивих висновків з історії села.
Виявлений інвентар Турильча 1753 року публікується вперше, у
перекладі українською мовою, без скорочень.
ІНВЕНТАР Турильча
1753 року
Списки жителів Турильча
з переліком виконуваних ними повинностей
№ п/п
|
Ім’я, прізвище
|
Дні
панщини
|
Данина
«святкове» |
Мотузки у 30 пасах
|
півнів
|
курей
|
яєць
|
Чинш. злотих
|
Піддані парові
|
||||||||
1
|
Антін Демчук
|
2
|
4
|
2
|
1
|
2
|
20
|
-
|
2
|
Матвій, Павлишин син
|
2
|
4
|
2
|
1
|
2
|
20
|
-
|
3
|
Василь Гуцуляк
|
2
|
4
|
2
|
1
|
2
|
20
|
-
|
4
|
Степан Вальчук
|
2
|
4
|
2
|
1
|
2
|
20
|
-
|
5
|
Іван Вальчук
|
2
|
4
|
2
|
1
|
2
|
20
|
-
|
6
|
Сулійка
|
2
|
4
|
2
|
1
|
2
|
20
|
-
|
7
|
Іван Даянійчук
|
2
|
4
|
2
|
1
|
2
|
20
|
-
|
8
|
Івась Кирилів
|
2
|
4
|
2
|
1
|
2
|
20
|
-
|
9
|
Кирило Старий
|
2
|
4
|
2
|
1
|
2
|
20
|
-
|
10
|
Івась Петрунів
|
2
|
4
|
2
|
1
|
2
|
20
|
-
|
11
|
Гудима Страшевський
|
2
|
4
|
2
|
1
|
2
|
20
|
-
|
Піддані поєдинкові
|
||||||||
12
|
Федь Павлишин
|
4
|
4
|
1,5
|
1
|
1
|
10
|
-
|
13
|
Михайло Демчук
|
4
|
1,5
|
1
|
1
|
10
|
-
|
|
14
|
Гаврило Демчук
|
4
|
1,5
|
1
|
1
|
10
|
-
|
|
15
|
Микита Дутчак
|
4
|
1,5
|
1
|
1
|
10
|
-
|
|
16
|
Василь Олексюк
|
4
|
1,5
|
1
|
1
|
10
|
-
|
|
17
|
Іван Челінський
|
4
|
1,5
|
1
|
1
|
10
|
-
|
|
18
|
Ілько, Павлишин син
|
4
|
1,5
|
1
|
1
|
10
|
-
|
|
19
|
Матвій Семирозум
|
4
|
1,5
|
1
|
1
|
10
|
-
|
|
20
|
Василь Демчук
|
4
|
1,5
|
1
|
1
|
10
|
-
|
|
21
|
Степан, прийшлий побережник
|
4
|
1,5
|
1
|
1
|
10
|
-
|
|
22
|
Касько
|
4
|
1,5
|
1
|
1
|
10
|
-
|
|
23
|
Гресько
|
4
|
1,5
|
1
|
1
|
10
|
-
|
|
24
|
Іван, Пилипів брат
|
4
|
1,5
|
1
|
1
|
10
|
-
|
|
25
|
Андрій Мазур
|
4
|
1,5
|
1
|
1
|
10
|
-
|
|
Піддані піші
|
||||||||
26
|
Петро Дутка
|
1
|
-
|
1
|
1
|
1
|
10
|
-
|
27
|
Яцько Дзідзюк
|
-
|
-
|
1
|
1
|
1
|
10
|
-
|
28
|
Іван Андрушків
|
-
|
-
|
1
|
1
|
1
|
10
|
-
|
29
|
…[12]
|
-
|
-
|
1
|
1
|
1
|
10
|
-
|
30
|
Голодризиха комірниця[13]
|
-
|
-
|
1
|
-
|
-
|
10
|
-
|
31
|
Юрко Ткач
|
-
|
-
|
1
|
1
|
1
|
10
|
-
|
32
|
Луць Гураль, вдовець
|
1
|
-
|
-
|
1
|
1
|
10
|
-
|
33
|
Іван Олексюк
|
1
|
-
|
1
|
1
|
1
|
10
|
-
|
34
|
Куційка вдова, комірниця
|
-
|
-
|
1
|
1
|
1
|
10
|
-
|
35
|
Пилип Прийшлий[14]
|
1
|
-
|
1
|
1
|
1
|
10
|
-
|
36
|
Григор Прийшлий, пасічник
|
1
|
-
|
1
|
1
|
1
|
10
|
-
|
37
|
Василь парубок
|
1
|
-
|
1
|
1
|
1
|
10
|
-
|
38
|
Тимко Олексюк
|
1
|
-
|
1
|
1
|
1
|
10
|
-
|
Піддані чишові
|
||||||||
39
|
Демко Старий
|
-
|
-
|
1
|
1
|
1
|
10
|
8
|
40
|
Дмитро Гончар
|
-
|
-
|
8
|
||||
Пани, чиншова
шляхта
|
||||||||
41
|
Пан Смеречинський
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
24
|
42
|
Пан Критовський
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
24
|
43
|
Пан Криневицький
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
24
|
Піддані, котрі
належать до двірської обслуги
|
||||||||
44
|
Гриць гуменний
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
45
|
Іван Отаман
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
46
|
Василь Побережник
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
47
|
Данило Побережник
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
-
|
ВСЬОГО
|
-
|
104
|
56
|
37
|
45
|
471
|
88
|
|
Сумарій річних
прибутків з села Турильча
1. З
оренди корчми – 500 зл
2. Чинш
з ланів шляхти – 72 зл
3. Чинш
від селян – 16 зл
4. Моткове
від одинадцяти селян за прядиво мотків, мочення і сушку, по 2 злотих – 22 зл
5. Моткове
від п’ятнадцяти поєдинкових селян. Мочення і сушку, по 1 зл 15 грош – 22 зл 15
грош
6. Моткове
від тринадцяти селян, по 1 зл – 13 зл.
7. За
48 курей від парових, поєдинкових і піших, одну курку числять по 6 грош – 9 зл
18 грош
8. За
37 півнів парових, поєдинкових і піших, одного півня числять по 10 грош – 12 зл
10 грош
9. За
470 яєць від тих всіх, 1 яйце по 1 шялягу – 5 зл
10. Панщина тяглова
від 11 парових, котрі зимою і літом працюють по два дні у тиждень, на рік
виходить 104 дні панщини. Від 11 парових виходить 1144 дні, один день панщини
ціниться у 8 грош – всього 305 зл 2 грош
11. Панщина від
поєдинкових підданих . рахуючи від Святого Войцеха до Святого Мартина, виходить
28 тижнів. Протягом часу зобов’язані працювати по два дні у тиждень, на одного
підданого припадає 56 днів панщини, а на 14-ох – 784 дні, за один день по 8
грош – всього 209 зл 20 грош
12. Між Святим
Мартином і Святим Войцехом є 24 тижні. Протягом того часу піддані зобов’язані
відробляти по одномудню панщини у тиждень. На одного підданого у рік припадає
24 дні, а чотирнадцятьох – 336 днів, оцінюючи один день у 8 грош – всього 189
зл 48 грош
13. Панщина від
13 піших підданих, кожний з яких зимою і літом повинен відробляти по одному
дню. На одного підданого припадає 52 дні панщини, всього виходить 676 днів, по
9 грош за день – всього 180 зл 8 грош
14. Роботи «святкове»
від всіх підданих, а саме: парових, поєдинкових і піших, за винятком Грицихи
вдови
ВСЬОГО 1455 зл і 24 гроші
[1]
Akta grodzie i zemskie… - Lwow,
1888. – T.XIII. – №4719. – s.364
[2]
Архив Юго-Западной Россіи (АЮЗР). – Киев, 1890. – Часть 7. – Том 2. – с.520
[3]
ЛБН (відділ рукописів). – фонд Яблоновських. – спр.70. – арк.9
[4]
Там же. – ф.Сапєгів. – спр.6631. – арк.5-11
[5]
Національний музей у Львові: відділ рукописів. – спр.617. – арк.275
[6]
АЮЗР. – Ч.7. – Т.2 – с.520; Національний
музей у Львові: відділ рукописів. – спр.617. – арк.275
[7]
Pulaski K. Kronika polskich rodow
szlacheckich podola, Wolynia i Ukrainy. – Brody, 1911. – T.I. – s.128
[8]
Ibidem. – s.129
[9]
АЮЗР. – Ч.5. – Т.2. – с.116
[10]
Там же.
[11]
ЛБН (відділ рукописів). – ф.Оссолінських. – спр.4699/ІІІ. – арк.181-182
[12]
Розшифрувати прізвище не вдалося
[13]
Звільнена від виконання повинностей
[14]
Звільнений від виконання повинностей
Турильче на карті фон Міга, 1779-1783 рр, джерело mapire.eu
Немає коментарів:
Дописати коментар