Минулого року на обговорення
громадськості Скала-Подільською селищною радою було представлено «Статут Скала-Подільської
об’єднаної громади»[1].
Тоді я не звернув уваги на це, але цього року працюючи над збором документів до
історії рідного містечка, ще раз звернувся до цього проекту. Оскільки в мене на
руках вже перебуває чимала кількість документів, не тільки для Скали, але і для
багатьох населених пунктів в околицях Скали.
А в цьому проекті, зокрема, в «короткій історії населених пунктів», побачив
дивні речі. Так, наприклад про Скалу: «…Відоме з 1210 року…». Звідки відоме?
Кому відоме? Ясно що це повна видумка і такій серйозній конторі як Скала-Подільська селищна рада варто було б звертатись до авторитетних джерел з
цього питання. А які є власне джерела? – Найновішим виданням з історії містечок та сіл нашої області на
даний час є трьохтомне видання «Тернопільщина. Історія міст і сіл»[2][3] Основний
акцент в коротеньких статтях про те чи інше село зроблений на
національно-визвольних змаганнях 1918-20-их років, та боротьбу ОУН-УПА. Щодо більш
давньої історії, а мене в першу чергу цікавить питання першої письмової згадки
про населений пункт, автори не придумали нічого кращого, ніж переписати це у
своїх попередників. А тому поставлене мною питання, про перші письмові згадки
наших сіл, залишається актуальним. Власне цьому і присвячена ця коротенька
стаття.
Почнемо зі Скали, так як це центр
нашої громади. Є два документи, роки в котрих можна вважати за першу писемну
згадку нашого містечка. Перший документ датований 13 червням 1395 року, це
грамота короля Владислава Ягайла для Спитка з Мельштина на володіння Поділлям,
зокрема і такими замками, як, Кам’янець, Смотрич, Червоногород, Скала та Бакота
(…castra nostra Camenecz, Smotricz, Czirwonigrod, Scala et Bacota in terra nostra Podolie sita…)[4]. Другий документ
був недавно знайдений білоруським істориком Юрієм Мікульським[5]. Це
дарча грамота князя Юрія Коріатович, датована 1392 роком. Документ цей зовсім
не має відношення до нашого куточка, але в списку свідків вказаний «Прокоп –
воєвода скальський». Це значить, що вже тоді Скала була центром замкової
округи, або повіту. А згаданий Прокіп був якби управителем цього замку і цілого
повіту. Котру з цих дат вважати першою письмовою згадкою про Скалу залишається
під питанням.
Далі. Гуштин. В статуті громади
записано: «…є припущення, що населений пункт виник в 14 ст…». Знову дивне
формулювання. Хто припускає таке? Гуштин доволі молоде село, в Коронній метриці[6] я
знайшов документ, який, як я вважаю є найдавнішим, де зафіксовано село. Це згода
короля на те, аби скальський староста Ян Гербурт міг уступити право пожиттєвої
власності скальському підстарості Мельхіору Гроту на це село. Документ датовано
15 вересням 1604 р[7].
Як вказує Микола Крикун, із записів кам’янецького земського суду слідує, що
село засноване на грунтах села Бурдяківці[8].
Іванків. Перша письмова згадка
про село зафіксована в «реєстрі коронного архіву», котрий був укладений у
1567-69 рр. тодішнім секретарем, а пізніше канцлером Яном Замойським. Перша письмова згадка про Іванків таким чином 1443 рік. При чому воно записане
як «…vastitas Iwankowo Polie…»,
тобто пустка Іванкове поле[9]. Гарна
назваJ.
Взагалі Іванків досить рідко згадується в документах періоду Корони польської.
Імовірно це пов’язано з тим, що село на початку 16 ст. стало власністю
скалецьких війтів. Маємо документ про викуп посади війта в Скалі Антоном
Герником, датованого 23 березням 1518 року, де також записано, що село Іванків
надати у власність цьому Антону Гернику[10].
Бережанка. Перша письмова згадка
1431 рік[11].
Про це, любе мені село, я вже писав статтю, тому детальніше не буду зупинятись[12].
Турильче. Загальноприйнятою датою
першої писемної згадки про село є 1462 рік. Минулого року відсвяткувало своє
555-ліття. Але звідки взялася ця дата? На початку 1990-их років наш земляк Ігор
Скочиляс написав цілу низку статей присвяченій історії декількох сіл
Борщівського району[13].
Зокрема було написано статтю з Василем Бідульком «Найдавнійший опис Турильча з
1753»[14], де і
була запропонована ця дата. Автори посилались на 13-й том багатотомного видання
актів гродських і земських перемишльських судів[15]. В
записі під тим роком фігурує якесь село Turilicze, та якусь місцевість Дроздовце на річці Вияр. В пізніших документах я знайшов, що Drozdowce та Turlicze це села в перемишльській землі [26] . То яку дату вважати першою писемною згадкою? Проблема з Турильчем
в тому, що воно, на відміну від інших сіл, було приватним селом шляхтичів, а
такі села часто не попадали в різні реєстри. В податкових реєстрах, котрі проводились
в 16 столітті, Турильча немає. Опрацьовуючи Коронну метрику знайшов один
документ датований 28 квітням 1572 року, це королівське підтвердження шляхтичу Миколаю
Бжеському на те, щоб він міг передати містечко Підпилип’я з селом Турильчем
своїй дружині Єві Давідовській[16].
Зрозуміло, що село існувало і
раніше, тому питання першої писемної згадки про село є актуальним.
Підпилип’я. До першого поділу Речі
Посполитої в 1772 році, було одним населеним пунктом з сучасним однойменним
селом в Хмельницькій області. Вперше згадане в ревізії документів на власність маєтками в 1469 році[17]. Тоді
селом володів на дідичному праві шляхтич Подфіліпський, котрий також володів
селом Глибочок, відповідний лист, наданий комусь із його предків, дав Федір
Коріатович ще в 14 ст, десь перед 1395 роком. На жаль, про Підпилип’я там не згадується, тому маємо для нашого села
першу писемну згадку 1469 р.
Залуччя. Також до першого поділу
Речі Посполитої в 1772 році було одним населеним пунктом з сучасним селом
Подоляни Хмельницької області, котре перейменували комуністи (раніше також
називалось Залуччя). Перша писемна згадка в подимному реєстрі Подільського
воєводства 1493 року. Згадане поряд із
Підпилип’ям, разом з цих двох сіл сплачено податку він 11 димів (господарств
тобто)[18].
Нівра. В часі Корони Польської
село було власністю кам’янецьких єпископів. Найдавніша згадка про село датована
1498 роком. В тому році напередодні відбулася масштабна навала турків на
Поділля. Все було спалено, зруйновано, а людей забрано в полон. Скала тоді ж
була сильно поруйнована, що король після цього звільнив мешканців Скали від
всіх податків на 15 років[19].
Напевно кам’янецький єпископ через турків втратив грамоту, котра підтверджувала
право власності на свої маєтки. Через що король підтвердив це право своїм
листом, датованим 29 вересня 1498 року[20]. В переліку
сіл, що є власністю єпископа, зокрема, є містечко Чорнокозинці, Залісся, Нівра
велика і Нівра мала.
Вербівка. Було частиною великого
села Залуччя. З 1788 р. – окреме село, що постало внаслідок поділу Залуччя на
дві частини, державну та частину дідичну Іоахима Подфіліпського[21] (того
самогоJ).
Лосяч. Виник в кінці 16 століття.
Згадується в книгах кам’янецього земського суду в 1596 році (Losiacze)[22]. В
документі Коронної метрики, котрий мені пощастило віднайти датованим 20
березням 1597 року вказано, що село Лосяче засноване на грунтах села Рогізна.
Про Рогізну майже нічого не відомо, востаннє в документах зустрічається в 1678
році[23]. В першій половині 17 ст. Лосяч та сусіднє село Давидківці (в 16 ст. було містом) було у власності Станіслава Конєцпольського[24]. Люстрація 1629 року показує, що з цих двох сіл було сплачено 200 золотих податку, чимала сума в той час [25].
Примітки:
3. Завантажити можна тут http://te-rada.org/?id=292
8. Крикун М. Подільське воєводство у
15-18 століттях. Статті і матеріали. – Львів, 2011. – с.201
9. Михайловський В. Населенні пункти
західного Поділля та Подільського воєводства (1402-1444рр.) у світлі
королівських, великокнязівських та старостинських документів /
Історико-географічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. – Ч.6 / НАН України.
Ін-т історії України; Відп. ред. М. Ф. Дмитрієнко. – К., 2003.– с.237
11. Михайловський В. Населені пункти…
с.228
15. Akta grodskie i zemskie. T.13 с.364
17. Jabłonowski A. Źródła dziejowe. T.
18, cz. 1. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. T. 7, cz.
1. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. – Warszawa, 1902. –с.45
18. Regestrum ffumalium anni Domini
1493 // Архив Юго-Западной Россіи. - Ч.8. – Т.2. - С.337
21. Йосифінська і францисканська метрики. – Київ, 1965. – с.50
22. Крикун. М. Подільське воєводство… с.202
23. Там же.
24. Мицик Ю.А. КОНЕЦПОЛЬСЬКИЙ Станіслав [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 5: Кон - Кю / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2008. - 568 с.: іл. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Konetspolsky_S
