суботу, 21 липня 2018 р.

Перші писемні згадки про населені пункти Скала-Подільської громади


Минулого року на обговорення громадськості Скала-Подільською селищною радою було представлено «Статут Скала-Подільської об’єднаної громади»[1]. Тоді я не звернув уваги на це, але цього року працюючи над збором документів до історії рідного містечка, ще раз звернувся до цього проекту. Оскільки в мене на руках вже перебуває чимала кількість документів, не тільки для Скали, але і для багатьох населених пунктів в околицях Скали.
А в цьому проекті, зокрема,  в «короткій історії населених пунктів», побачив дивні речі. Так, наприклад про Скалу: «…Відоме з 1210 року…». Звідки відоме? Кому відоме? Ясно що це повна видумка і такій серйозній конторі як Скала-Подільська селищна рада варто було б звертатись до авторитетних джерел з цього питання. А які є власне джерела? – Найновішим виданням  з історії містечок та сіл нашої області на даний час є трьохтомне видання «Тернопільщина. Історія міст і сіл»[2][3] Основний акцент в коротеньких статтях про те чи інше село зроблений на національно-визвольних змаганнях 1918-20-их років, та боротьбу ОУН-УПА. Щодо більш давньої історії, а мене в першу чергу цікавить питання першої письмової згадки про населений пункт, автори не придумали нічого кращого, ніж переписати це у своїх попередників. А тому поставлене мною питання, про перші письмові згадки наших сіл, залишається актуальним. Власне цьому і присвячена ця коротенька стаття.

Почнемо зі Скали, так як це центр нашої громади. Є два документи, роки в котрих можна вважати за першу писемну згадку нашого містечка. Перший документ датований 13 червням 1395 року, це грамота короля Владислава Ягайла для Спитка з Мельштина на володіння Поділлям, зокрема і такими замками, як, Кам’янець, Смотрич, Червоногород, Скала та Бакота (…castra nostra Camenecz, Smotricz, Czirwonigrod, Scala et Bacota in terra nostra Podolie sita…)[4]. Другий документ був недавно знайдений білоруським істориком Юрієм Мікульським[5]. Це дарча грамота князя Юрія Коріатович, датована 1392 роком. Документ цей зовсім не має відношення до нашого куточка, але в списку свідків вказаний «Прокоп – воєвода скальський». Це значить, що вже тоді Скала була центром замкової округи, або повіту. А згаданий Прокіп був якби управителем цього замку і цілого повіту. Котру з цих дат вважати першою письмовою згадкою про Скалу залишається під питанням.

Далі. Гуштин. В статуті громади записано: «…є припущення, що населений пункт виник в 14 ст…». Знову дивне формулювання. Хто припускає таке? Гуштин доволі молоде село, в Коронній метриці[6] я знайшов документ, який, як я вважаю є найдавнішим, де зафіксовано село. Це згода короля на те, аби скальський староста Ян Гербурт міг уступити право пожиттєвої власності скальському підстарості Мельхіору Гроту на це село. Документ датовано 15 вересням 1604 р[7]. Як вказує Микола Крикун, із записів кам’янецького земського суду слідує, що село засноване на грунтах села Бурдяківці[8].

Іванків. Перша письмова згадка про село зафіксована в «реєстрі коронного архіву», котрий був укладений у 1567-69 рр. тодішнім секретарем, а пізніше канцлером Яном Замойським.  Перша письмова згадка про Іванків таким чином 1443 рік. При чому воно записане як «…vastitas Iwankowo Polie…», тобто пустка Іванкове поле[9]. Гарна назваJ. Взагалі Іванків досить рідко згадується в документах періоду Корони польської. Імовірно це пов’язано з тим, що село на початку 16 ст. стало власністю скалецьких війтів. Маємо документ про викуп посади війта в Скалі Антоном Герником, датованого 23 березням 1518 року, де також записано, що село Іванків надати у власність цьому Антону Гернику[10].

Бережанка. Перша письмова згадка 1431 рік[11]. Про це, любе мені село, я вже писав статтю, тому детальніше не буду зупинятись[12].

Турильче. Загальноприйнятою датою першої писемної згадки про село є 1462 рік. Минулого року відсвяткувало своє 555-ліття. Але звідки взялася ця дата? На початку 1990-их років наш земляк Ігор Скочиляс написав цілу низку статей присвяченій історії декількох сіл Борщівського району[13]. Зокрема було написано статтю з Василем Бідульком «Найдавнійший опис Турильча з 1753»[14], де і була запропонована ця дата. Автори посилались на 13-й том багатотомного видання актів гродських і земських перемишльських судів[15]. В записі під тим роком фігурує якесь село Turilicze, та якусь місцевість Дроздовце на річці Вияр. В пізніших документах я знайшов, що Drozdowce та Turlicze це села в перемишльській землі [26] . То яку дату вважати першою писемною згадкою? Проблема з Турильчем в тому, що воно, на відміну від інших сіл, було приватним селом шляхтичів, а такі села часто не попадали в різні реєстри. В податкових реєстрах, котрі проводились в 16 столітті, Турильча немає. Опрацьовуючи Коронну метрику знайшов один документ датований 28 квітням 1572 року, це королівське підтвердження шляхтичу Миколаю Бжеському на те, щоб він міг передати містечко Підпилип’я з селом Турильчем своїй дружині Єві Давідовській[16].
Зрозуміло, що село існувало і раніше, тому питання першої писемної згадки про село є актуальним.

Підпилип’я. До першого поділу Речі Посполитої в 1772 році, було одним населеним пунктом з сучасним однойменним селом в Хмельницькій області. Вперше згадане в ревізії документів на власність маєтками в 1469 році[17]. Тоді селом володів на дідичному праві шляхтич Подфіліпський, котрий також володів селом Глибочок, відповідний лист, наданий комусь із його предків, дав Федір Коріатович ще в 14 ст, десь перед 1395 роком. На жаль, про Підпилип’я  там не згадується, тому маємо для нашого села першу писемну згадку 1469 р.

Залуччя. Також до першого поділу Речі Посполитої в 1772 році було одним населеним пунктом з сучасним селом Подоляни Хмельницької області, котре перейменували комуністи (раніше також називалось Залуччя). Перша писемна згадка в подимному реєстрі Подільського воєводства 1493 року.  Згадане поряд із Підпилип’ям, разом з цих двох сіл сплачено податку він 11 димів (господарств тобто)[18].

Нівра. В часі Корони Польської село було власністю кам’янецьких єпископів. Найдавніша згадка про село датована 1498 роком. В тому році напередодні відбулася масштабна навала турків на Поділля. Все було спалено, зруйновано, а людей забрано в полон. Скала тоді ж була сильно поруйнована, що король після цього звільнив мешканців Скали від всіх податків на 15 років[19]. Напевно кам’янецький єпископ через турків втратив грамоту, котра підтверджувала право власності на свої маєтки. Через що король підтвердив це право своїм листом, датованим 29 вересня 1498 року[20]. В переліку сіл, що є власністю єпископа, зокрема, є містечко Чорнокозинці, Залісся, Нівра велика і Нівра мала.

Вербівка. Було частиною великого села Залуччя. З 1788 р. – окреме село, що постало внаслідок поділу Залуччя на дві частини, державну та частину дідичну Іоахима Подфіліпського[21] (того самогоJ).

Лосяч. Виник в кінці 16 століття. Згадується в книгах кам’янецього земського суду в 1596 році (Losiacze)[22]. В документі Коронної метрики, котрий мені пощастило віднайти датованим 20 березням 1597 року вказано, що село Лосяче засноване на грунтах села Рогізна. Про Рогізну майже нічого не відомо, востаннє в документах зустрічається в 1678 році[23]. В першій половині 17 ст. Лосяч та сусіднє село Давидківці (в 16 ст. було містом) було у власності Станіслава Конєцпольського[24]. Люстрація 1629 року показує, що з цих двох сіл було сплачено 200 золотих податку, чимала сума в той час [25].


Примітки:

3. Завантажити можна тут http://te-rada.org/?id=292
8. Крикун М. Подільське воєводство у 15-18 століттях. Статті і матеріали. – Львів, 2011. – с.201
9. Михайловський В. Населенні пункти західного Поділля та Подільського воєводства (1402-1444рр.) у світлі королівських, великокнязівських та старостинських документів / Історико-географічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. – Ч.6 / НАН України. Ін-т історії України; Відп. ред. М. Ф. Дмитрієнко. – К., 2003.– с.237
11. Михайловський В. Населені пункти… с.228
17. Jabłonowski A. Źródła dziejowe. T. 18, cz. 1. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. T. 7, cz. 1. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. – Warszawa, 1902. –с.45
18. Regestrum ffumalium anni Domini 1493 // Архив Юго-Западной Россіи. - Ч.8. – Т.2. - С.337
21. Йосифінська і францисканська метрики. – Київ, 1965. – с.50
22. Крикун. М. Подільське воєводство… с.202
23. Там же.
24. Мицик Ю.А. КОНЕЦПОЛЬСЬКИЙ Станіслав [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 5: Кон - Кю / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2008. - 568 с.: іл. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Konetspolsky_S
25. https://litopys-skaly.blogspot.com/2018/04/1636.html
26. AGAD. - Metryka koronna. - Sygnatura 135. - folium 122

By о
Мітки:

4 коментарі:

Підписатися на: Дописати коментарі (Atom)